Релігія

Реформація в Англії

Здійснювалася низка змін як в релігійній організації так і відправленні культу. І в цьому питанні домінувала Реформація. Процес Реформації безумовно був пов’язаний з реорганізацією церкви, торкався питання обрядовості та догматичності католицької церкви в західноєвропейських країнах. Відомо про сильну позицію церкви і підпорядкування світської влади папі Риму. З цим були незгідні противники католицтва – реформатори.

Окрім боротьби з індульгенціями та догматичної критики, важливими виявилися питання ідеї індивідуальної свободи у відправленнях обряду з підтримкою популярно в європейських країнах верховенства народовладдя. Реформаційний процес дійшов до Англії. Тут він мав дещо відрізнені риси. У ХVІ столітті почав зміцнюватися абсолютизм, направлений проти папства. В результаті абсолютний монархізм переміг папство.

У 1543 році був підписаний акт супрематії, тобто верховенства, за яким головою церкви стає король Англії. Так утворилася Англіканська церква. Головна мета реформації – остаточне звільнення від посягання влади Ватикану на Англію, підпорядкування церкви не папі, а королю.

Найважливішою стала секуляризація монастирського майна англійським королем і його передача у користування Англіканської церкви. До того ж англійська буржуазія мала інтерес  до церкви «дешевої та простої». Саме завдяки Реформації  Англія стала могутньою державою. Важливу роль у питанні держави відіграв англійський король Генріх VІІ з династії Тюдорів, завдяки якому були призупинені бунтівні феодали. Після смерті короля Англію очолив його син —  Генріх VІІІ, прихильник реформаційної церкви.

Королю потрібно було одружитися з Анною Болейн, але виникла перешкода – розірвання попереднього шлюбу з Катериною Арагонською і потрібен дозвіл папи. Але папа Климент VІІІ відмовився схвалити цей шлюб. Це призвело до розірвання зв’язку з католицькою церквою та встановлення незалежної церковної організації. Зрозуміло, що у питанні розірвання шлюбу короля Генріха стояв політичний мотив, тому ні папа Климент VІІІ та його наступник Павло ІІІ навіть не бажали братися за цю справу, в інакшому випадку це призведе до розірвання Англії та Риму.

Оскільки папа відмовився Генріх VІІІ не бажав довго чекати. Король розпочав процес секуляризації церковних земель, державна казна наповнювалася. У 1529 по 1536 роки формується Парламент Реформації, прийнявши до уваги низку королівських статутів по створенню Англіканської церкви, незалежної від Римської. Католицьким клірикам було заборонено володіння бенефіціями, жити та перебувати на тому місці, де звершують своє служіння.

У тому випадку, якщо папа накладе на усіх інтердикт (відлучення), то він не матиме ніякої ваги. Англіканська церква діяла поступовими кроками, таким чином знищила папський вплив. Парламент прийняв важливий статут щодо звільнення Англії від залежності Риму у фінансовому плані. Наприкінці 1535 по 1540 роки в Англії розпочинає секуляризація католицьких монастирів. Почалася чистка серед представників влади. За відмову визнати короля Генріха VІІІ главою Англіканської церкви були страчені лорд-канцлер Томас Мор разом з єпископом Фішером, за подружню зраду – Анна Болейн.

Королем затверджується «Комітет Реформації», очолений Кранмером. Кранмер виголошує «Десять статтей» (Символ віри Англіканської церкви). До кінця правління англійського короля англіканство займало нетральне положення між двома церквами – католицькою та лютеранською. Англіканською церквою відкинуте шанування святих, ікон, заборонені індульгенції, зменшена кількість свят, проведені реформи у богослужінні та обрядах, джерелом віри виступає Священне Писання. Завершальним етапом  вважається переклад Біблії на англійську мову. Таким чином релігійне питання вирішили.

Зі смертю короля Генріха, Англією почав керувати Едуард VІ, за правління якого величезний вплив мали протестантські церковні реформи. У 1548-1551 роках завдяки розпорядженням короля була укладена  «Книга спільних молитов», на чому власне закінчилася богослужбова реформа. Після закінчення богослужбової та обрядової реформи постало питання з догматами Англіканської церкви Реформації.

Особливе доручення від короля було передано архієпископу Кранмеру. У 1553 році Кранмер здійснив уклад догматики під назвою «42 статті», розіславши по усім єпархіям суворо дотримуватися цього у виголошенні проповідей та вчення. Положення статті  стосувалися: заперечення вчення про чистилище, індульгенції, шануванні ікон та святих мощей, звершення до святих, залишення двох таїнств – хрещення та причастя, здійснення причастя під двома виглядами для мирян, дозвіл шлюбів для духовенства, проведення богослужіння на зрозумілій народній мові.

Зі смертю реформатора — короля Едуарда до влади прийшла старша дочка Марія Тюдор, яка в історії запам’яталася як «кровава Мері», що зайнялася реставрацією католицизму. Це поклало початок процесу Контрреформації.  В ході цього процесу  переслідувалися і спалювалися єретики. Наступний крок королеви – встановлення католицтва в державі та папської супрематії. Повернути землі, відібрані попередньою владою не вдалося. Переслідування та масові спалення зі сторони Марії Тюдор викликали невдоволення. І як результат це привело до страти ревної католички.

На зміну католицизму прийшов остаточний варіант – англіканство, де ключову роль зіграла королева Єлизавета І – дочка Анни Болейн та Генріха VІІІ. Цією монархинею був наведений ідеальний суспільно-політичний порядок, оформлено національну англіканську церкву. У 1559 році прийнято офіційний документ, за яким верховенство залишалося за королем та одноманітність богослужіння. А справжньою кульмінацією стали «39 статтей» — догмат Англіканської церкви.

Реформація в Англії

Так завдяки діяльності королеви Єлизавети І була піднята економіка та культура, в честь неї поселенці Північної Америки назвали колонію – Віргінія (в перекладі з латинської мови virgo-діва, так називали королеву). За королеви Єлизавети І Англія перетворилася у могутню морську державу після випадку невдалої експедиції «Непереможної армади».

Англійська буржуазна революція ХVІІ століття ознаменувалася поширенням кальвінізму та розпадом пуританської опозиції на самостійні партії: пресвітеріани, індепенденти, левеллери. Кінець цього століття закінчився перевагою англіканства та обмеження ролі в релігійно-ідеологічній сфері. Як бачимо англіканська церква не втратила свого становища у важкі роки змін суспільно-політичного устрою держави одних монархів іншими.

Пегас

Яка твоя реакція?

Радість
2
Щастя
5
Любов
2
Не завдоволений
2
Тупо
2

Интересно почитать:

Также в категории:Релігія