Етимологія даного визначення є такою: воно складається з двох латинських слів persona та facere, у перекладі означає – особистість, робити. Персоніфікація – термін, який за звичай використовували для позначення властивості свідомості наділяти неодушевлені предмети, природні феномени та сили людськими властивостями. Подібний феномен можна зустріти в міфології, казках, релігії, притчах, магії, культах, у художній літературі.
Своєї популярності поняття набуло в таких наступних дисциплінах як соціологія, філософія і психологія (персоніфікація свідомості). Дане визначення цього поняття приписують американському досліднику Гаррі Салівану. Теорія науковця свідчить, що персоніфікацією слід вважати образи, що породжуються в людській свідомості в процесі взаємодії з навколишнім світом з початкових етапів дитинства.
Психологічно в основі персоніфікації входить механізм проекції, в соціології він отримав назву «прагнення індивіда перекласти на будь-кого провину за подію або ж ситуацію, викликану фрустрацією (у перекладі з латинської frustration – означає обман, невдачу)». Спостерігається й особливість персоніфікацій, які інколи не відповідають дійсності, оскільки народжуються як результат реакції на визначену подію або ж емоцію, закріпляючись в свідомості в якості стереотипів і проектуючись на інших людей, які не завжди підходять під цей шаблон.
Аналогічно як і Фрейд, Саліван відмітив важливу роль матері у формувальному процесі особистості, але на відміну від нього вважав, що розвиток особистості все ж таки продовжується в дорослому віці. Саліваном, за теорією виведено три види персоніфікації, які стосувалися як матері , свого «Я» та ідола. Перший етап проявляється в дитячому віці, у якому представлені два компоненти «матір-погана» (відбувається у дитячій свідомості із-за відсутності їжі, з використанням пепетки), «матір-добра» (народжується образ турботливої матері, яка опікується своєю дитиною).
Ті елементи проектуються на одну людину, породжуючи в її свідомості дві протилежності материнського образу, що гармонійно існують один з одним. Після сформованого образу матері дитина в міжособистісну фазу спілкування, де й проявляється «персоніфікація я». Наприклад «я-поганий» — відчуття дитиною несхвалення іншою людиною (покарання матері за погану поведінку), «я-добрий» — проектування позитивних емоцій (схвалення іншою людиною за поведінку, добрий вчинок), «Не-я» — є наслідком дитячих переживань через сильні емоції.
Персоніфікація ідола відбувається внаслідок недостатнього спілкування, уваги, в результаті чого дитиною придумується видуманий друг, який найчастіше дорожчий йому за реальних людей. Також спостерігається цей прояв і в дорослих при наділенні ними тих, що їх оточують характерними рисами, якими вони не володіють. Результатом діяльності можуть стати конфлікти, які відбуваються в міжособистісному спілкуванні.
Пегас
