Історія релігійПравослав'я

Міф про єдину православну церкву в Україні

hristosНіякого об’єднання православної церкви в Україні не буде у найближчі 50 років

Пост-революційний період в Україні,  у ЗМІ та церковних колах, почали говорити про об’єднання православної церкви в єдину помісну. Я напишу жорстко, але відверто, ніякого об’єднання не буде і не може бути.  Спробую це  аргументувати. Звичайно, більшість читачів засудить мої думки та ідеї, і може назвати мене людиною, яка не хоче об’єднання. Хоча  я його дуже сильно хочу,  і мрію про єдність української церкви, проте  на даний момент об’єднання – це лише  мрія та міф, які не скоро стануть реальністю.

Я думаю сучасні ієрархи українських православних церков повинні відверто сказати українському суспільстві, що об’єднання не буде. Чому ж ви мене спитаєте об’єднання не буде?  І для  чого такі песимістичні прогнози?По – перше: це не вигідно помісним православним церквам. Ті люди які знайомі з православними канонами та догматами напевно знають про диптих.

Диптих —  це список імен та церков,які поминаються на літургії. Тобто диптих —  це своєрідна таблиця рейтингу та рівності православних церков. Сьогодні у всесвітньому православ’ї є два основних списки диптихів: це російський та константинопольський диптих, які мають  свої списки рівності церков. У разі автокефалії української церкви,  у диптихах обох церков,  українська церква посуне багато православних церков  донизу, зокрема і РПЦ ( адже Київська митрополія була матірною церквою РПЦ). Тому стає  зрозуміло, що українська автокефалія не вигідна світовому православ’ю.

По – друге:  це не вигідно Москві. Адже  для Москви, помісна церква в Україні — це фактична смерть православного вчення у Росії, руського миру, втрата найбільшої кількості парафій, а  з нею  мільярди грошей з  України від приходів, а головне це приведе до  зменшення  політичного впливу.  Припустимо, що Москва визнає автокефалію української церкви, в чому я глибоко сумніваюся,  постає питання канонічного права про перебування РПЦ в Україні. Тобто після отримання помісної церкви РПЦ буде діяти в Україні лише, як діаспорна церква.

По – третє: не вигідно іншим християнським церквам, зокрема УГКЦ. Коли в Україні буде єдина помісна церква логічно, буде спроба у політиків та православних ієрархів зробити православ’я державною церквою, а це суттєво перекриє кисень УГКЦ, що є своєрідною альтернативою для населення, яке вже втомилося від православних чвар та розколів, але любить православну літургію.

У разі державного православ’я  всі інші християнські церкви та релігії не матимуть широкого місіонерського сектору. Якщо сьогодні у закладах освіти є факультативний предмет «Християнська етика», то після отримання православ’ям державного статусу вона може змінити свою назву на православну етику і статус — із факультативного предмету на загальнообов’язковий. Тобто діти греко-католиків та протестантів , в тому числі і мусульман  будуть вивчати православну етику.

По – четверте: не вигідно єпископам та священикам . Так – так  я не обмовився,  не вигідно насамперед єпископам, які від’їли  гарні животики і сидять на теплих місцях. Не хочу нікого ображати,  і не можу усіх єпископів ображати. Але  у більшості,  сучасні єпископи нагадують рекет, бариг та кримінальних авторитетів, але далеко не єпископів християнської церкви. Хоча є єпископи, які досить не погано справляються зі своїми обов’язками, але нажаль вони у меншості .

Чому ж більшість єпископів не хочуть об’єднання ? Дуже просто:  після об’єднання можуть не відразу, але з часом відбутися поділи єпархій  і перевід цих єпископів на інші території, менш злачні. Також більшість єпископів активно ведуть  різноманітні церковні пропаганди. Наприклад, деякі єпископи УПЦ втирали священикам та мирянам ідею руського мира,  а  після отримання автокефалії стане зрозумілим, що їхня ідея — це просто промосковська нікому не потрібна пропаганда.

Так само і єпископи УПЦ КП, які часто промивають мізки  мирянам та священикам, що представники та миряни УПЦ — це русофіли та українофоби,  які служать на російській мові. Щодо священиків це просто страх. Священики обох таборів у більшості більше говорять про церковну політику з мирянами, ніж про спасіння душі. Тому у разі єдності церкви, деяких фанатиків — священиків через фанатизм зможуть відправити на спокій, чи перевести на менш злачні приходи і навіть  анафемувати.

По – п’яте: зомбі – фанатики  з обох таборів..

О щодо зомбі — фанатиків  в українському православ’ї,  то воно просто насичено цими людьми. Одні — проти розкольників та бандерівців, інші — проти москалів та російських попів. Інколи дивлюся на фанатиків обох таборів і здається, що  їм не потрібне православ’я для спасіння душі та тіла, а потрібне задля якихось фанатично — політичних амбіцій.

Тому, у разі можливого об’єднання актив фанатиків буде розколюватися і активно пхати палки в колеса послідовникам української автокефалії.

Я вам скажу просто і доступно, для Ісуса Христа нашого Спасителя немає різниці чи це автокефальна церква, чи це розкольники, москалі, бандерівці.  Якщо ми віримо у Нього та Його небесну церкву  і дотримуємося законів, то після нашої смерті ми будемо разом з Ним на небесах,  і не має різниці якої гілки православ’я ми є.  Тому будемо сподіватися, що колись все – таки буде єдина Православна церква в Україні.

Ігор Дмитрук

Яка твоя реакція?

Радість
0
Щастя
0
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
0

Интересно почитать:

Также в категории:Історія релігій