Філософію ще називають особливим типом духовної діяльності, система якої тісно переплетена з соціально – історичною людською практикою, зорієнтована на вирішення соціальних завдань, вона прагне дати цілісну картину уявлення про світ, матеріальні та ідеальні процеси, їхню взаємодію; а також про пізнання і перетворення дійсності у процесі практичної діяльності людини.
Тому для виконання призначення філософії, вона припускає реалізацію цілої низки функцій, які взаємопов’язані між собою. Функціями філософії слід називати такі основні напрямки, за допомогою яких і втілюються мета, завдання, в тому числі і призначення самої ж філософії. Серед функцій філософії виділяють наступні:
1) Світоглядна;
2) Методологічна;
3) Гносеологічна;
4) Критична ;
5) Аксіологічна (людські цінності);
6) Соціальна ;
7) Інформаційно – комунікативна;
8) Інтегративна;
9) Ідеологічна;
10) Виховна ;
11) Проектуюча;
12) Прогностична .
Світоглядна функція — здатна формувати цілісну картину світу, уявлення про світобудову, а також місце людини у всесвіті та принципи взаємодії людини з навколишнім світом. Світогляд за своєю формою може бути різний, наприклад міфологічний, релігійний і філософський.
Основу міфологічного світогляду складають фантастичні розповіді про світобудову і місце людини у світоустрійній системі. Релігійний світогляд є наступним етапом розвитку погляду людини і світ, і на відміну від міфологічного, у ньому немає змішання земного із сакральним, так як вони існують окремо один від одного. Ще цей світогляд має за основ терплячу сумнів віру, ставлячи людські погляди в залежності від доктрин віри.
І нарешті, філософський світогляд – є основою пізнавальної і практичної діяльності людини. Необхідно зауважити, що важливу роль у системі цього світогляду відіграють ті науки, які подають синтезоване уявлення людині про картину світу, що досліджується сучасною наукою.
Методологічна – полягає в основному у вироблені філософією основних методів пізнання тієї реальності, яка її оточує.
Гносеологічна — ставить за мету правильно і достовірно пізнати навколишню реальність, тобто є своєрідним механізмом пізнання.
Критична — надає оцінку всьому тому, що відбувається у світі на основі загальних уявлень, що містяться у філософії про норми та патології феноменів, реальних процесів, які оточують людину. Критична оцінка філософії духовно і матеріального життя вимагає виробленню мір, які направлені на те, що не задовольняє людину, є патологічним і потребує оновлення. Тобто завдання цієї функції полягає у розширені меж людського пізнання, відході і зруйнуванні релігійних догм, закостенілості знання, модернізація та збільшення достовірності людського знання.
Аксіологічна — полягає в оцінюванні речей та явищ оточуючого світу людини з точки зору важливих цінностей: моральних, етичних, соціальних, духовних та ідеологічних. Мета функції залежить через пропускання всього потрібного і непотрібного, цінного і корисного, віджитого і гальмівного через своєрідний фільтр. Ця функція з особливою точністю посилюється в історичні переломні періоди. В період Середньовіччя людина займається пошуком теологічних цінностей, в епоху Відродження – вона постає творцем художнього мистецтва, літератури, науково – технічного прогресу; в часи Реформації – захищає індивідуальне, соціальне, приватне життя, входячи в компроміс з папським феодалізмом і доктринами Католицької церкви; а також характерно пов’язана з капіталістичною кризою ХІХ – початку ХХ століття.
Соціальна — має за мету пояснити про суспільство і причини його виникнення, еволюцію соціуму, його цілісну структуру, елементи, рушійні сили. Її завдання полягає у виявленні протиріч, правильно вказаному шляху їхнього усунення або пом’якшення, досконалості суспільства.
Інформаціно – комунікативна – залежить від філософія як системи передавати знання від одних людей до інших, інформуючи останніх про її зміст.
Інтегративна функція – це накопичене систематизоване людське знання яке втілюється в єдиній системі, виробляючи певні критерії, позиції, які сприяють інтеграції суспільної загальності в єдине ціле.
Ідеологічна – здатна фіксувати і пропагувати інтереси суспільних прошарків і соціальних груп, виконуючи роль певної ідеології.
Виховна – полягає в культивуванні гуманістичних цінностей та ідеалів, в укріпленні моралі людини і суспільства; у допомозі адаптування людини з навколишнім світом і знайденню життєвого сенсу.
Прогностична функція – полягає в першу чергу в існуючих філософських знаннях про матеріальний і духовний світ, людину, намаганні вивести прогноз тенденцій розвитку матерії, людської свідомості, процесів пізнання, людини як мікрокосмосу, природи і соціуму.
Богдан Стрикалюк