Тертуліан

Народився близько 156 року в місті Карфаген, в родині центуріона (сотника військової залоги). Пізніше здобув пристойну освіту в Римі: вивчав риторику, філософію, а згодом і  римське право. Повернувшись до Карфагена, у віці 35-ти років прийняв  християнство.

Точно невідомо де (очевидно в Карфагені) Тертуліан був пресвітерем (священником), але близько 200 року відмовився від католицизму і став прибічником мантанізму. В їхньому вченні філософа привабила концепція про близький кінць світу та суворий аскетизм. Тиртуліан також заснував власну філософську спільноту, яка проіснувала ще століття після його смерті. Тертуліан займався вивченням текстів Священного Писання, прекрасно знав твори грецьких філософів.

Праці Тертуліана здебільшого присвячені  темам практичного значення: відношення християн до язичників, питання  християнської моралі та спростування єретичних наук, займався апологетикою. На жаль, 14 відомих за назвою творів Тертуліана не збереглось.

У 197 році  він розробляє кодекс християнської моралі в наступних трактатах: «Про видовища», «Про ідолопоклонство», «Про жіноче вбрання», «До дружини», «Про хрещення», «Про молитву», «Про покаяння», «Про відвід заперечення єретиків».

Блаженний Ієронім, який написав біографію Тертуліана, назвав його «шаленим чоловіком».

Якщо ж проаналізувати філософію Тертуліана, то вона не була  близькою до метафізики отців церкви, а швидше носила правовий  характер. Це пояснюється насамперед впливом на нього освіти та виховання за духом римської культури. На філософські погляди Тертуліана в більшій мірі вплинула філософія стоїцизму, яка була впливовим напрямком в Римі, де Тертуліан навчався.  Він також знаходиться в опозиції до платонівського ідеалізму, який став характерним  в християнстві.

Тертуліан намагався відкинути спроби узгодження одкровення та розумного знання, ставлячи акцент на протиріччях, які існують між християнством та світською культурою. Він прагнув продемонструвати те, що  розумне знання є безкорисним, оскільки істина і так є відомою без нього, її можна отримати в результаті одкровень, які містяться у Святому Письмі. Розумне знання  може бути неможливим тоді, коли істина виходить за межі  людського розуму. І, нарешті, третій аргумент, що є дуже важливим: розумне знання може бути шкідливим у тому випадку, коли воно приводить до різного роду неправдивих вчень, а також моральної погибелі.

В загальному, Тертуліан намагався описати прірву, яка існує між християнством і філософією. Його цікавило, що спільного є між філософом та християнином, «учнем Греції та учнем Неба, тим, хто прагне до вічного життя і тим, хто прагне до земної слави».

Тертуліан  відстоював негативну позицію по відношенню до науки. “Мета науки – пізнати істину за допомоги розуму є абсолютно  неможливою. Так як істина є чимось іншим, ніж її уявляє  собі  розум” – стверджував філософ. Те, що для розуму є неможливим та абсурдним, на жаль, є істиною. Так наприклад воскресіння Христа є істиною, хоча для інших воно є «неможливим». Потрібно і можна вірити в те, що для простого розуму є непорозумінням. А тому Тертуліан висуває свою відому максиму: Credo quia absurdum est  («Вірю, тому що абсурдно») – це формулювання хоч і приписується Тертуліану, але воно не завжди прослідковується у його працях.

Філософ стверджує, що для пізнання істини недостатніми можуть бути лише зусилля розуму, тому що потрібно також мати приготовлене серце для прийняття одкровень.

Максима Тертуліана надихала богословів, які ставали на захист чистої віри, виступаючи проти раціональної теології, проте факт відступництва філософа від істинної віри вони не приймали.  Лише Кипріан Карфагенський та  блаженний Ієронім Стридонтський  оцінили позитивно його максиму.

У ХІХ столітті його твори набувають все більшої популярності. Він був повністю відкритий для світу, як один із найвидатніших авторів середньовічного часу, а також постає ключовою фігурою для усього західного християнства. У теології Тертуліана найбільше цікавили не метафізичні, а практичні та юридичні аспекти. І саме це зближує його з іншими учителями католицької церкви. На відміну від грецьких отців, Тертуліан вороже ставився до античної філософії.

Точна дата смерті Тертуліан не відомо, хоча історики приблизно датують його смерть 220-240-ми роками нашої ери. Похований на території Римської імперії, в місті Карфаген (сучасна територія Африки).

Богдан Стрикалюк