(звіт про першу поїздку 26 травня 2012 року)
Учасники семінару-експедиції місцями Сили Вінницької області прибували до Вінниці всю ніч з 25 на 26 травня 2012 року – хто на власних автомобілях, хто на потязі, хто на автобусі. Загалом прибули 30 учасників із трьох країн – України, Молдови, Польщі. Семінар мав назву «Боги Нічні та Боги Сонячні – містичні Місця Сили Вінницької області». Вінницька область споконвіку вважалася місцем, де сильно виявлялися Сили Землі, або Матері-Макоші, як Землю називали стародавні слов’яни. Тут виявлено Божественну Темряву, і тут у давнину слов’яни осягали Темних Богів і Темну Сторону Самого Себе.
О восьмій годині ранку прибув останній учасник. Семінар розпочався з оглядової екскурсії містом. О десятій годині ми сіли до автобуса і вирушили на перше місце – ставку «Вервольф», що знаходиться біля села Стрижавка.
Напис Скіфські Вали
Місце вже багато років як музей. Огляд та дослідження місця привели нас до наступних результатів. У цьому місці спостерігаються підходи гранітних порід до поверхні Землі. Я звернув увагу учасників на таке. Багато місць Сили України знаходяться там, де гранітний кристалічний щит виходить на поверхню Землі. Це і Кам’яна Могила, і Дніпровські пороги, і Монастирище – багато інших. Граніти слабко радіоактивні. Ця природна радіоактивність на невелику кількість людей може діяти негативно, на більшість – позитивно. Жерці давніх народів розміщували місця для зцілюючих практик саме в таких місцях, вважаючи, що граніти дають поштовх до одужання, активують імунну систему.
Вчені та екскурсоводи, яких ми попросили надати нам історичну довідку, сказали таке. Ще задовго до війни цьому ж місці почали будувати ставку для радянського керівництва, секретний аеродром і бункера – найглибший для Ворошилова, інші – інших воєначальників. Знаючи, що Сталін захоплювався окультизмом, і, як вважається, разом із Гурджієвим свого часу подорожував сакральними містами Азії у пошуках таємного знання, і навіть отримав якісь посвяти, то його вибір місця для своєї резервної ставки видається далеко не випадковим.
Гітлер, який жодного кроку не робив без консультації з таємним орденом «Анненербе», вибрав це місце для розміщення своєї ставки ще до початку війни з СРСР. Щойно німецькі війська захопили Вінницьку область, розпочалося приготування до будівництва ставки.
Скіфський Курган біля Сорок
Тому перше питання: чому було обрано саме це місце. І тут я дозволю собі відступ. Сакральні вчення Азії говорять нам про те, що в давнину, перед створенням Всесвіту Порядку, в якому ми живемо, існував Всесвіт Хаосу. Деякі Вищі Сили, звані Богами Порядку, створили Космос і захистили його від Хаосу. Володарі хаосу, первинні духи або, як їх найчастіше називають «Великі Стародавні», перестали бути правителями Землі і пішли жити в інші світи.
Але контакти між світами збереглися і є на Землі місця, де можна здобути знання від «Великих Стародавніх». Найчастіше ці місця географічно розміщують у пустелях Близькому Сході, найвідоміша з яких Руб-Аль-Кхали. Езотерики вважають, що медіуми «Анненербе» контактували із істотами первинного хаосу та знали на Землі всі місця, де ті мають змогу з’являітися. Таким місцем і виявилася ставка «Вервольф«.
Початок Скіфських Валів під Немировим
Над місцем відчувають обертання енергетичного вихора. Обертається він проти годинникової стрілки. Розширюється догори, звужується донизу. Таке арабські джерела приписують царю Хаоса Азаг-Тоту, «чорному вихору у центрі нескінченності». Ми подумки попросили Азаг-Тота відкликати з учасників поїздки усі елементи хаосу, які заважають у розвитку. Потім зробили обряд відсилки Сил Хаосу. На стан вихору це не вплинуло.
Коли вітер пригнав хмари, вони також почали закручуватися у вихор проти годинникової стрілки. Помітили також, що верхівки та гілки дерев мають незначні нахил за ходом енергетичних течій вихору.
Місцеві жителі розповідають дослідникам, що у місцевості, де розташований «Вервольф», ними були виявлені підземні ходи. Ці ходи побудовані не в ХХ столітті, а, ймовірно, прокладені якоюсь древньою цивілізацією в незапам’ятні часи. У цих ходах на людину нападає тваринний страх. Дослідники-аматори, які намагалися проникнути в ходи, так само як і екстрасенси, які намагалися «сканувати» входи, часто божеволіли. Через що езотерики висунули припущення, що в цих ходах є просторово-часові переходи у світи «Великих Стародавніх» і можливе спілкування з цими духами. Чого, очевидно, і шукали як Сталін, так і Гітлер.
Енергетика на ставці «Вервольф» розташована квадратами (ява та нава, інь та ян). Цікаво, що якщо у якомусь квадраті небі високо над землею відчувається енергетика «інь», то біля землі «янь», і навпаки. Періодично полюси в небі та в землі ніби перевертаються, міняються місцями. А потім знову перевертаються. Це змусило нас згадати українське слово «перевертень». Вважається, що своє фізичне тіло можна помістити в астральний світ, а астральне у фізичний. При цьому астральне тіло можна сконденсувати і надати форму тварини. Потім можна повернути тіла у свої природні довкілля. Так можна робити і з неживими предметами, саме так козаки-характерники ховали скарби.
Виходить, що енергетика цього місця сприятлива для «перевертання». Тому ставку і названо «Вервольф» (вовк-перевертень).
У давнину на території Вінницької області жили слов’яни – уличі. Вони найдовше серед давньослов’янських зберегли давню духовну традицію, і запрошували до себе жити і виконувати обряди волхвів з усіх куточків Київської Русі. Тому в літописах землі, на яких жили уличі, називалися Волохівський Край, тобто Земля Волхвів. Волхви виконували у лісах Вінниччини найтаємничіші обряди, зберігали найпотаємніші знання. Зараз ці ліси називають Болоховськими. Ось чому у грабових лісах під Вінницею знаходять залишки вівтарів, де поклонялися Богу Велесу та богині Макоші, а також іншим темним богам слов’ян. Волхви, як свідчать літературні пам’ятки на той час, володіли даром перевертництва. Чи не виключено, що в цих місцях нащадки волхвів, які володіють цим знанням, дожили і до нашого часу, передаючи інформацію від батька до сина з покоління до покоління?
Скіфські Вали
Є версія, що «Анненербе» збудувало ставку «Вервольф» ще з однією метою – знайти легендарний котел скіфського царя Аріанта. Аріант — це цар скіфів, він успішно протистояв загарбникам скіфських земель і звернув останніх у втечу. Це було 25 століть тому, про Аріанта писав Геродот. Геродот повідомляє, що воїни принесли Аріанту наконечники від стріл, з яких був виплавлений мідний котел. Котел мав товщину 6 пальців, і його висоту фахівці оцінюють як 1,5 метри. Котел використовувався для приготування ритуальних напоїв для воїнів, напої, як вважалося, надавали воїнам додаткові сили у бою та збільшували хоробрість. Внутрішня поверхня котла була відполірована для дзеркального блиску. Вважалося, що особлива форма котла сприяла накопиченню астрального світла та концентрації його в одній точці. Якщо голова жерця якийсь час перебувала в цій енергетичній точці, то у жерця вмикався дар ясновидіння.
«Анненербе» прирівнювало котел Аріанта до таких предметів Сили, як Спис Долі, Чаша Грааля, Ковчег Заповіту, Золота Тамга та інші, і вважало, що якщо заволодіти всіма цими предметами Сили, то успіх у будь-яких війнах буде забезпечений. На думку фахівців «Анненербе», центральне місто Скіфії за часів Аріанту було на території сучасної Вінницької області. Війська СС, розташовані в районі ставки «Вервольф», мали обстежити місцевість, знайти столицю скіфів і постаратися заволодіти котлом. Чи зуміли німці впоратися із поставленим завданням – невідомо. Більшість фахівців вважає, що ні, і котел досі може перебувати у залишках скіфських споруд на території Вінницької області.
Одразу після відвідин «Вервольфа» ми вирушили оглядати Іллінецький кратер — метеоритний кратер (астроблема) в Іллінецькому районі Вінницької області України. Розташований поблизу міста Іллінці за 40 км на південний схід від Вінниці, на вододілі річок Соб та Сібок між селами Лугова Іллінецького району та Іваньки Липовецького району. Спочатку астрофізики вважали, що кратер утворився внаслідок зіткнення Землі з астероїдом 400 мільйонів років тому. Глибину вирви кратера оцінюють від 400 до 800 метрів, діаметр вирви 7 кілометрів. Проте астрофізиків останнім часом бентежить той факт, що майже не знайдено метеоритної речовини, тому зарубіжні вчені висунули версію про те, що Земля в минулому могла стати ареною бойових дій між розвиненими цивілізаціями, здатними застосовувати один проти одного невідому нам зброю великої нищівної руйнівної потужності.
Вік Землі оцінюється астрономами як 4,5 мільярда років, тому не виключено, що за цей час нашу планету могли населяти різні цивілізації, і той факт, що вони могли мати суперзброю і застосовувати її один проти одного, не здається зараз уже чимось неймовірним.
Під час своїх досліджень в Азії та в Перу я бачив подібні вирви. Цілі гори, перетворені на кратери,чиї камені розкидало на десятки кілометрів. Більшість цих воронок, безсумнівно, має метеоритне походження. І підтверджується це тим, що в пластах породи знайдені шматочки метеоритної речовини, а самі ґрунти мають «метеорні» забруднення (підвищена кількість вмісту рідкісних металів та їх сполук).Але аналізи ґрунтів у якійсь кількості воронок не виявили слідів метеоритної речовини. Їх віднесли до воронок – імовірно, слідів вибухів від воєн древніх цивілізацій.
Я розповів про один цікавий інструмент, яким можуть користуватися вчені для зняття інформації про стародавні часи, щоб потім вести розкопки в потрібному місці та напрямку. Цей метод передбачає доставку місце дослідження великої кількості людей. Люди лягають або сідають на землю, виконують стан «думка-стоп» і чекають, поки перед внутрішнім поглядом не висвітиться картинка. Кожен описує те, що бачив. Потім картинки порівнюють. Те, що побачили все однаково, залишається, решта відкидається. В результаті виходить достовірна інформація, яка потім підтверджується археологічними дослідженнями.
Ми застосували цей метод в Іллінецькому кратері та побачили однакову картинку. Мало того, таку картинку раніше бачила й інша група людей, на метеоритному кратері у Азії. З неба опускається лазерний промінь, на кінці якого знаходиться вогненний плазмоїд – як кульова блискавка, лише більшого розміру. Плазмоїд ударяється об поверхню та вибухає. Очевидно, так виглядала зброя давніх цивілізацій. До речі, з наукових досліджень учених минулого століття – Миколи Тесли та Михайла Філіпова, взнаємо що можливо зробити вибух у космосі, а його енергію доставляти у будь-яку точку на будь-якій планеті. Чи не так працювала зброя давніх цивілізацій?
В Іллінецькому кратері дуже сприятлива енергія. Є джерело з чистою водою, прохолодною та дуже смачною. Ми випили з джерела з магічним ритуалом. Щоби взяти всю енергію води, потрібно видихнути, випити воду великими ковтками, а потім вдихнути.
Бабуся, яка живе неподалік джерела, розповідала нам, що іноді спостерігає свічення в небі над епіцентром вирви. Місцеві містики вважають, що викид у минулому такої потужної енергії в цьому місці викликав зіткнення різних світів і, за певних умов, у них можна потрапити.
Наш шлях від Іллінецького Кратера та джерел, що знаходяться вздовж річок Соб та Сібок лежав у село Сорока. Дорогою ми спостерігали скіфські кургани, що часто зустрічалися праворуч і ліворуч від дороги. На багатьох курганах ми зупинялися. Дорогою говорили про те, що котел царя Аріанта може бути в будь-якому з них. Виявляється, у Вінницькій області цих курганів десятки і багато з них досі не досліджено. Примітний також і такий факт, що деякі речі скіфів виготовлені зі сплавів, які наша сучасна цивілізація може отримати лише у вакуумі, а скіфи виготовляли без вакууму (можливо, з елементами алхімії).
Вчені й досі так не можуть достовірно стверджувати, що таке кургани. Деякі вчені вважають, що некрополі. Деякі – що місця шанування духів предків, що пішли. Деякі – це храми. Ще є думки: точки контакту з Матір’ю-Землею та місця посвяти. Я особисто схиляюся до останньої версії.
При медитації всередину кургану відчуваєш золоте світло. Проси енергії – тобі її дають. Енергія «дао». Просиш для людей, для великої справи – просто завалює енергією. Найкраща ритуальна дія на кургані – випромінювати любов усьому живому, а також людям, які колись жили на цих землях. Можна попросити знань, посвячення. Інші магічні дії можуть розгойдати енергетичну структуру кургану, тому якщо не впевнений – краще не користуватися ніяким ритуалом, крім випромінювання любові.
Кургани не можна руйнувати. Сили, ув’язнені в них, дуже сильні, вони звільняються і можуть завдати шкоди людям. Нам розповіли, що за радянських часів влада розрила один із курганів біля села Сорока та використала матеріали для будівництва автодороги. З того часу на цій дорозі постійно трапляються аварії та неприємні події.
Ми піднялися на вершину кургану біля села Сороки і надіслали любов усім живим істотам, які були, є і будуть. Тут же ми оглянули залишки будівлі – найбільшого млина ХІХ століття.
Далі наш шлях лежав у село Білки. Біля Білок є ще дві визначні пам’ятки. Стародавній ліс, в якому стояв вівтар Велеса і сам цей ліс досі у місцевих жителів називається «Лісом Велеса», й Струмок, що говорить. Струмок тече біля околиці Білок, і, якщо біля нього присісти, то в струменях води чуються голоси, які відповідають на запитання або повідомляють якусь корисну інформацію.
Білки ми оглянули швидко, в основному з вікна нашого автобуса. Після Білок на нас чекала ще одна таємниця. Багато хто знає дослідника надприродного та журналіста Андрія Драгана, у якого корені з далекої Трансільванії. У свій час Андрій Драган майже рік жив у селі Білки, бо грабові ліси Іллінецького району нагадували йому грабові ліси Трансільванії.
Тут він зустрівся з однією таємницею. Місцеві жителі розповіли йому, що між селами Білки та Чорторія знаходиться покинута німецька військова база з часів Другої світової війни. Розповіли, що місцеві бояться місця, де розташована ця база, і навіть удень не збирають у лісі гриби. Попутні машини ніколи не зупиняються і не беруть підвезти пасажирів. Над базою вночі сяють спалахи і, хто їх бачить, одержують психічні розлади. Говорять, що на цій базі таємний орден «Анненербе» проводив у роки війни якісь дивні містичні експерименти. За оповідями це були експерименти з подорожами у часі.
Андрій Драган повідомив це мені, і я попросив його провести журналістьке розслідування про ці місця, для висвітлення матеріалів у пресі. Андрій дійсно зібрав великий матеріал, який був частково опублікований в 2009 році.Андрій: «З жовтня 2007 по травень 2008 року я жив у селищі Білки Іллінецького району Вінницької області. Жителі села розповіли мені про те, що за десять кілометрів від Білок, приблизно на півдорозі до сусіднього села Чорторія, ближче до Чорторії, знаходиться покинута військова база-лабораторія, яку збудували німці під час окупації цих земель у 1941-1944 роках. У ході інформація про те, що на цій базі проводило якісь експерименти, що стосуються галузі метафізики та містики, окультне товариство Анненербе («спадщина предків»), що входить до складу «чорного ордена» СС. Місцеві жителі бояться близько підходити до цієї бази навіть вдень.
Пресі про цей об’єкт невідомо практично нічого. Єдиним джерелом інформації спочатку можуть бути тільки розповіді мешканців селища. База не досліджувалося, і що там може бути, досі залишається загадкою. Вхід засипаний піском, який скам’янів від тривалого часу.
За твердженнями людей, які живуть поблизу, в районі розташування бази творяться містичні речі, а до самої лабораторії жителі Чорторії взагалі боятися підходити. Вночі в лісі можна почути крики, стрілянину, стогін, звуки музичних інструментів, що грають. Обґрунтовують це тим, що під час війни там було знищено захоплений у полон військовий оркестр, деяких музикантів поховали живцем. Також люди, які проходять повз, неодноразово чули несамовитий жіночий крик, і плач дитини. А вечорами у двері крайніх будинків поселення стукає хлопчик років із шести. Варто відчинити двері, дитина не сходить із місця і плаче, дивлячись крізь господаря будинку, або одразу тікає з жахом в очах. З чим може бути пов’язана невгамовна душа хлопчика, ніхто не має уявлення. Але кажуть, що під час війни німці відбирали діток, невідомо для яких цілей. Ходили чутки, що з них проводився якийсь секретний експеримент.
Також в окрузі розташування секретної бази відбуваються аномальні явища, такі як зміна плину часу, спалахи світла, звуки, що призводять до паніки. Микола, мешканець селища, розповів свою історію, що сталася з ним неподалік лабораторії: “Коли я був ще молодий, дружив із дівчиною із сусіднього селища. Лабораторія знаходиться між моїм та її селом. Повертавшись додому від подруги пізно ввечері, вирішив скоротити свій шлях, і пішов стежкою, що йде недалеко від бази-лабораторії. Іду, йду… Бачу видніється в далечінь база. Не по собі стало якось. Раптом бачу, на мене мчить кобила. Велика, доглянута. Я остовпів і не рухаюся з місця. Кобила підбігла до мене і стала навпроти як укопана, дивиться на мене. Я наважився, йду далі. Робити нічого. Кобила почала бігати навколо мене. Я знову зупинився, і вона стала знову дивиться. Я йду, вона знову давай кола описувати довкола мене. Тут над лабораторією засяяв спалах, звук пролунав такий мерзенний, що вуха закладати почало. Кобила різко втікла у той бік. Більше я її не бачив і через лабораторію не ходив». Ще одну історію розповіла Софія Сергіївна: “Лісник у нас один був. З юності лісником був. Не сім’ї, ні родичів не залишилося, бо батько в нього теж був лісником, його дикий звір забив, а мати ще в молодості померла. Ось одного вечора вже, восени, спалах спалахнув сяйвом незвичайним у районі лабораторії. Ось він і вирішив піти подивитись, що там таке відбувається. Так його більше не бачили. Вважається безвісти зниклим, тому що і тіло не знайшли.
Оксана Федорівна розповідає: «Під час війни у нас така історія сталася. Німецький солдат з цієї бази в нашу дівчину закохався. Хотів одружитися, дитину вона йому народила. Але після війни його до Німеччини відіслали, а вона з горя дитину в лісі закопала, а сама на суку повісилася. З того часу раз на рік, у день їхнього весілля, її привид по всіх полях кружлятиме. То дівчиною здасться і мужиків заміж кличе, то білим конем звернутися і бігає навколо мандрівника колами (уточнення: бігає проти годинникової стрілки), а у мандрівника від цього сили зникають, мандрівник може впасти і довго лежати на землі, а потім, діставшись додому, кілька тижнів хворіти може. А дитина неприкаяна в лісі бігає гілками дерев, невидима, сміється в кронах, сухі гілки з вершин дерев скидає.».
Я також дізнався, що біля бази часто-густо з’являються «чорні археологи». Вони відкопують артефакти війни (каски, гільзи, пряжки) і потім продають колекціонерам до Європи. З одним із «чорних археологів» мені вдалося поспілкуватися, але він був небагатослівним, сказав лише, що в лісах уночі «справді багато всякої містики, страшно, можна ночувати лише групами по 2-3 особи, але все одно страшно». Сказав, що на територію бази-лабораторії вони не заходили і мені не радять і взагалі, що якби не необхідність заробити гроші, то він би в житті сюди не сунувся. Ще сказав, що в лісах під Чорторією багато підземних ходів, але входи в них одягнені в бетонну сорочку та заварені листами із нержавіючої сталі. Зроблено це було під час війни чи після – невідомо».
Після повідомлення Андрія Драгана я почав шукати представників місцевої влади, краєзнавців, істориків, які б могли пролити світло на викладені події.
Було отримано інформацію про те, що із селом Чорторія» не все гаразд і це видно за історичними подіями. Село двічі знищувалося повністю: під час польського повстання 1863-1864 року та під час Другої світової війни у 1943 році. Між селами Білки та Чорторія розташоване село Шабельне. Біля цього села є кілька об’єктів, які б могли привернути увагу журналістів. Перший об’єкт – це та сама занедбана німецька база-лабораторія. Другий об’єкт – розташована неподалік німецької бази покинута радянська військова частина часів холодної війни, на якій нібито зберігалася ядерна зброя. Третій – партизанські окопи та землянки часів війни. Там же знаходиться найбільший у Вінницькій області лісовий заповідник, де відновлюють поголів’я диких тварин, що зникають. І тут же, у лісах між Білками та Чорторією, знаходять багато ритуальних місць, де стародавні слов’яни – уличі поклонялися ведичним Темним Богам (Великої Матері – Первинній Темряві, Велесу, Макоші, Марі-Морені, Карні, Долі, Недолі, Чорнобозі, Зничу, Мороку — і т.д.).
Далі наш шлях лежав у Шабельне та в лісах навколо цього села. У лісах ми не відчули жодної негативної енергії. Але, правда, ліси настільки густі, а дерева дуже високі, з розлогими кронами, що опівдні в них панує напівтемрява. Енергія чиста, природна, приємна. Належить до Матері-Землі та до Великої Матері, яка все вирощує. У лісах росте багато грабів. Граби вважаються містичними деревами. Старі граби народні повір’я наділяють здатністю виходити із землі і переміщатися використовуючі коріння (як людина ноги, а тварина лапи) у Купальську ніч. Чаклуни приходять до старих грабів залишати знання, а молоді посвячені – отримувати це знання. Для отримання знання від граба потрібно стати до нього спиною, витягнути руки вгору і торкнутися пальцями стовбура, попросивши знання. Граб прийде уві сні і передасть знання.
Подякувавши духам Волохівського Краю та Темних Ведичних Богів, ми попрямували до ще одного цікавого місця – святилища-городища давньої Трипільської культури, що знаходиться біля села Орисівка. Енергія на городищі була дуже сприятлива, дуже нагадувала енергію місць Сили Києва, близька до тієї енергії, яка відчувається в Голосіївському лісі та на Лисій горі.
Спілкування з Темними Богами дозволяє провзаємодіяти з істинною Темрявою, початком Нава (Інь), чистим і природним. А чиста енергія «інь» здатна витіснити з людини всі негативи та спотворення істини. Побувавши на місцях Темних Богів, ми виявили свої помилки та недосконалості. Тепер негативи треба було спалити. Тому наше останнє місце – Сонячне Місто скіфів, Скіфські Вали під містом Немирів.
Земляні Вали охоплюють територію 160 гектарів. Раніше біля скіфів усередині валів розміщувався Храм Сонця, інші культові споруди та житлові споруди. Земляні насипи є вказівниками на астрономічні об’єкти, переважно місця сходу Сонця в ключових точках року. Енергія на валах нами визначена як Дао, вияв Найвищого, Родосвіт. Тут ми виконали медитації.
Оглянувши місце, ми попрямували назад до Вінниці, і прибули якраз на той час, коли на острові Фестивальний розпочали світлове шоу з фонтанами. Деякі наші учасники залишилися дивитися шоу, а решта вирушила в дорогу додому.
Так завершилася наша перша велика подорож місцямиь Сили Вінниччини. Попереду на нас чекають нові відкриття.
Ігор Мехеда
