Свідчення Павсанія
Павсаній описав воєнні події, проте під сумнів поставив історичну достовірність розповіді. По-перше це писалося ним через тисячу років після війни, по-друге – використані твори та місцеві перекази, які не змогли дійти до наших днів. Викладення подій Павсанієм цілком правдоподібні, не протирічать іншому свідченню. На думку Павсанія, причина війни зводиться до конфлікту мессінця Поліхара та спартанця Евафна.
Конфлікт між Спартою і Мессеною
Поліхар та Евафн рішуче налаштовані один проти іншого. Останній вдається до крадіжки великої рогатої худоби та вбивства сина противника. Зрештою мессенець Поліхар вдається до терору над спартанцями. Спарта вимагала аби їй видали Поліхара. На громадському зібранні почали вирішувати питання. На той час влада зосереджувалася в руках правителів Мессени – Андрокла та Антіоха. Розділення думок привело до відкритих сутичок між Антіохом та Андроклом. Андрокл вважав, що має бути пряме підпорядкування Спарті, але прихильники Антіоха його підступно вбили. Таким чином Поліхар уникнув спартанської участі і був захищений мессенцями. Справу було передано до нетрального суду. Від Спарти не було відповіді. Після смерті мессенського царя Антіоха престол зайняв його син Євфай.
Спартанці завойовують Амфею
Спартанці заприсягаються вести війну з Мессенією, з остаточним її захопленнням. Військо очолював Алкамен. Почався підлий нічний захват міста при кордоні — Амфеї. Вигідне положення міста дало можливість спартанцям проникнути через міську браму. Сплячих містян в будинку та на вулиці перебито. Столиця Мессенії – Стеніклер зібрала загальне зібрання. Евфай закликає народ взяти до рук зброю. Активних дій як таких не спостерігалося. Спартанці робили тільки вилазки з Амфеї. Протягом війни це місто використовувалося як база для спартанців.
Битва Євфая зі спартанцями
Євфаєм плануються військові дії, спрямовані на придушення свого супротивника. Та й спартанці не вагаються, а йдуть в наступ. Обидві військові сили зустрічаються біля розділеного яру. Очолив мессенську армію Клеоніс, кіннотою та піхотинцями на фланзі – керували Піфарат з Антандром. Бездіяльним залишався центр мессенських військ. Побачивши укріплений частоколом центр мессенців спартанці вирішили відмовитися від атак і помаленьку відступили до Лаконіки. Зі сторони мессенців переслідування не спостерігалося.
Минув рік і спартанці добре підготували армію до походу. Командування військом взяли на себе спартанські царі Феопомп з Полідором. Також до армії додали найманих лучників з острову Кріт. Проти спартанців висунулася мессенська армія. Відбулася жорстока битва за участі гоплітів. Проявлена мужність продемонстрована спартанцем – царем Феопомпом та мессенцем Євфаєм. У цій битві не існувало непереможних. Другого дня оголосили перемир’я аби з честю поховати тіла вбитих солдат.
На обороні Ітоми
Становище противників спартанців було не з приємних. Повністю вимотані військовими баталіями на своїй території, мессенці відчули недостачу ресурсів. До того ж військо пережило епідемію. Розуміючи важкість ситуації, залишаючи міста мессенці пішли на гору Ітому. Посланий до Дельф посланець вернувся з пророцтвом, за яким має бути принесена в жертву дівчина. Проте таке жертвоприношення мало бути здійсненне за обрядом. У суперечці мессенців не знали на кого впаде вибір. Не чекаючи правильних рішень, мессенець Арістодем наважується на вбивство власної доньки. Крім того, не було впевненості мессенських воїнів у тому, чи усе виконано правильно згідно обряду.
Бажаючи, щоб хтось ще помер мессенці стають впевненими, що вимоги щодо жертвоприношення виконані. Почувши про страшну жертву, спартанці відмовляються здійснювати напад. Протягом п’яти років пророцтво зіграло на користь спартанців і ті розпочали війну. Але вони не знали лише одного: мессенці вже мали союзників,серед яких аркадяни та аргосци.
Крім спартанців таку ж загрозу почали бачити їхні сусіди. Союзникам не вдалося нічого зробити і битва залишилася безрезультатною. Мессенця Євфая під час битви було вбито. Мессенцями був обраний новий цар – Арістодем. Вирішальна битва була з ним. Аркадяни, аргосци, сікіонци із загонами утворили міцну армію, а спартанці заручилися підтримкою Коринфу. Піхота мессенців здійснила напад по флангам спартанців і завдала поразки.
Остаточна битва Спарти під Мессеною
Мали місце партизанські дії. Мессенці практично виснажилися після війни зі спартанцями. Месссену охопив голод. Останні шість років для правителя держави стали фатальними. У Арістодема не вистачало сил і той вчинив самогубство над могилою вбитої ним доньки. Оскільки царя вибрано не було, то командування армією поклали на Даміса. Протримавшись п’ять місяців, мессенці залишили місто, інші ж пішли в Ітому. Ніхто не передбачав захоплення зненацька. Спартанці захоплювали міста Мессенії. В кінцевому результаті мессенців поневолили і зробили ілотами, а ті у свою чергу присягнули Спарті, котра виявилася переможцем цієї битви. У такий спосіб закінчилася перша війна.
Панас Вернигора