Чому саме Великдень? Існує легенда що того дня, як Христос Воскрес, сонце з радості не заходило, і день був великим, тому й назва Великдень.
Увечері, після роботи, в добрих українських родинах, батько збирав своїх дітей і розповідав їм стару християнську леґенду про те, що на Великдень, під час виносу плащаниці, саме тоді, коли весь народ хресним ходом обходить церкву, ангели виводять Спасителя з гробу, а святі сходять з образів і христосуються. Колись цю леґенду розповідали дуже урочисто, при запалених свічах або при вогнику лямпадки.
На Великдень освячується стародавня християнська їжа: паска, порося, ковбаси, крашанки, сир.
Паска – символ Царства Небесного та воскресіння, хліб вічного життя, яким став для людей Ісус Христос, символізує життєву повноту. Паска – це також символ агнця, який добровільно за нас був розіп’ятий на хресті.
Ще, на Великдень хазяйки випікають невеликі дріжджові булочки у формі різних звіряток — баранчиків, зайчиків, журавлів та півників. Печені баранчики нагадують про беззавітну жертву Христа, а птахи символ приходу весни та пробудження природи.
Сіль. В давнину вважали, що сіль має міцний зв’язок із життям. Пророк Єлисей, молячись, кинув сіль до отруєного джерела (див.: 2 Царів 2:21), і вода стала здоровою. Сіль – очищувальні ліки. Христос сказав : «Ви – сіль землі» (Мт. 5:13). Отже, ваше життя має бути жертовним. Ви маєте вбирати і перетворювати всі ті отрути, які продукує ненависть. І, врешті, сіль – це знак мудрості. Апостол Павло пише: «Поводьтеся мудро з чужими, використовуючи час. Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати» (Кол. 4:5,6). Сіль мудрості – це те, що надає мудрості певного смаку. Адже мудрість не може бути лише сумішшю корисних речовин, які підтримують наше життя; мудрість, окрім того, має бути приємна, проголошувана з певною витонченістю, так, аби могла приваблювати. Сіль має бути активною речовиною. Мудрість християнина має бути активною, бо, якщо сіль зіпсується, то втратить свій смак.
Хрін. Символізує міцність та здоров’я .
Яйця символізують самостійне і неповторне життя.
Шинка-ковбаса вказує на годоване теля, яке звелів заколоти добрий батько після повернення блудного сина додому. Це символ душевної радості, що приходить від сповнення людиною Божої волі.
Сир і масло – це молочні страви, а молоко є первотвором, сировиною, яка не походить з діяльності людських рук, а є даром природи. Сир і масло є символами жертовності та любові Бога до людей.
На Великдень цілий день гудуть дзвони, і дзвонять не тільки діти, але й дорослі, бо хто на Великдень подзвонить у дзвони, у того врожай буде великий. Уся нечисть найбільше боїться великодніх дзвонів, і розбігається в страху далеко по нетрах та прірвах.
А дівчата біля Церкви співають веснянки й виводять весняні хороводи; ці особливі веснянки звуться в Галичині «г а ї в к а м и». Веснянки співають і ввесь Світлий тиждень.
На Воскресіння Господнє один одного цілуємо з червоним яйцем, і проказуємо, один: «Христос Воскрес!» другий: «Воістину Творець Неба і землі і всього світу воскрес із мертвих!»
В західних місцевостях України, прийшовши чи приїхавши додому, господарі відразу до хати не заходять. Вони обходять всі будівлі, що є в господарстві, і посипають навколо них свячену сіль — «щоб нечисту силу відігнати». Після цього господиня йде до хати накривати стіл, а господар заходить з кошиком до стайні привітатися з «німиною». Тут ще звичайно буває темно, і господар запалює освячену свічку та ставить її на полицю за яслами. Стайня виповняється тьмяним світлом, і тепер видно, що корови, вівці та коні занепокоїлись, почувши смачні запахи «дорідника»( кошика). Корови потягнулися до «свяченого» і своїми довгими шорсткими язиками намагаються його лизнути. Господар скидає шапку, бере «дорідник» у руки і, підходячи по черзі до кожної тварини, кладе «свячиво» їй на хребет і примовляє: «Який цей дар красний, щоб тобі Бог дав такі телята (лошата, ягнята) красні. Не примовляє він так тільки до свиней та пса. Поздоровивши отак худобу, ґазда відрізує шматочки свяченої паски, вмочає їх у сіль, дає по одному кожній тварині і каже: — Абись була така весела, як цеся Божа дора. Наприкінці ґазда заходить ще до бджільника, торкається «дорідником» головиці вулика і промовляє:
Чи ти, матко, спиш, чи чуєш?
Чи зробила матінник?
Чи ти вже ночуєш у матіннику?
Уставай, бо Ісус Христос воскрес!
Кілько я разів ковтну, тільки роїв аби ти, матко, пустила!
Як я тебе не забув, свяченої дари тобі даю.
Посвяти і ти свою родію, і сама себе.
Бо тебе би вже час випускати,
Аби ти йшла по світі старати,
По всьому світу І по всьому цвіту!
— Абись була цвітна, як цвіт,
Тяжка з вощиною, як я здоров,
Абись несла меду на собі так, як я несу дору,
Абись віск робила на віддяку,
Ісусові Христові на посвіт,
Людям на розлучіннє душі з тілом,
А мід собі на уживаннє,
Людям на спомаганнє!
Як я з своєю ґаздинев роблю та працюю,
Аби ти так межи Богородицями 12 роїв пускала,
А від мене, порженого, абись не втікала!
Абісь сі так тримала пасіки, як сі тримає цеся дора мене!
Отак привітавшися з бджолиною маткою, ґазда йде до хати. Переступивши поріг, він скидає шапку і голосно вітається: — Христос Воскрес! — Воістину Воскрес! — відповідають йому діти й жінка. Ґазда ставить «дорідник» із свяченим на стіл і христосується з усією родиною, починаючи з ґаздині. Якщо в хаті є дівка на відданні, кладуть їй паску на голову і кажуть: «Абись у людей така велична, як паска пшенична!» Малу дитину кладуть у порожній «дорідник», примовляючи: «Абись так скоро росло, як паска росте!» Перед тим, як сісти за стіл, вся родина вмивається. Мати наливає у велику череп’яну миску холодної води, а на дно миски кладе три червоні крашанки. Першою вмивається дівчина, потім хлопці і мати, а останнім — батько. Після кожної особи воду міняють, але крашанки залишаються ті самі. Їх забирає дівчина — «щоб краща була». Вся родина молиться Богові і сідає за стіл. Стіл застелений білим обрусом і заставлений найліпшими напитками та наїдками, на які тільки міг здобутися господар: паски, яйця, сир, масло, шинка, ковбаса.
. В день свята Воскресіння Господнього ворота у царство небесне відкриті, а той, хто в цей день умре, прямісінько піде до раю. Дитина, яка народиться в цей день, буде нещаслива.
Після обіду ходять на кладовище христосуватися з померлими і кладуть на гробки крашанки.
Увесь Великодній тиждень зветься Світлим.
Понеділок цього тижня називається світлим понеділком або волочільним, бо люди «волочаться» зо свяченим з хати до хати й вітають один одного, обмінюючись «дорою» (свяченою паскою) та писанками.
Цей же понеділок зветься ще обливаним, бо парубки обливають дівчат. Звичайно обливають тільки «своїх» дівчат, чужої ж жінки обливати не вільно. Воду ллють на одіж, а то й на голову, а дівчина дає крашанку, або обоє обмінюються ними.
Бажаю всім нам веселих свят! ХРИСТОС ВОСКРЕС!!!!.
Богач Наталія
Список використаної літератури.
1.Біблія
2.Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Мюнхен. 1958 р.
3.https://intermarium.com.ua/symvolika-velykodnogo-koshyka/
4.http://www.vytaniya.info/
5.https://gk-press.if.ua
