На зміну єгипетського календаря прийшов шумерський місячно-сонячний. Календарі поділялися на два півріччя – холодний Ентен та сухий спекотний Емеш, а також дванадцяти місяців. Сезонів шумери не виокремлювали.
Найвідоміші із шумерських календарів такі: ніппурський, урський, лагашський, уммський, урукський, адабський. Самі ж свідчення знаходимо в документах про господарство, адміністрацію, датований ІІІ тисячоліттям до нашої ери. Названі тут місяці, їхні дні, список приношення жертв у різні свята, крім того ритуальні назви.
Першим із календарів Шумерії, котрий чітко відображає назви місяців, обряди, з наданими коментарями вважається ніппурський. Пов’язаний він з епохою правління царя Умми Лугальзаггесі. В тім як видно, або ж дата відносить нас до середньовавилонського чи новоассирійського часу.
Ніппурський календар складався з таких місяців як бараг заг гарра, гудсіса, сіг ушуб багар, шу нумуна, ізі ізі гарра, Кін Інанна, Дуль Куг, Апін ду а, Ган ганед, Аб баед, Зіза, Шегур куд. Кожен місяць відповідав якій важливій події шумерів, наприклад перший приурочений престолу святилища, другий – направленню волів, третій – розміщенню цегли в цегляній формі, четвертий -місяць посіву, п’ятий — запалюванню вогнів, шостий – обряду на честь богині Інанни, сьомий – священному Пагорбу, восьмий – опусканню плуга для оброблення землі, дев’ятий – виходу Вбивці, десятий – виходу батьків, одинадцятий – двозернянці, дванадцятий — жнивам.
Ніппурським календарем користувалися ще першопочатково у місті Ніппур. Початок ІІ тисячоліття до нашої ери ознаменувався становленням календаря як загальнодержавного у південній частині Месопотамії та його використанням в Ісіні та Ларсі. В період правління царя Хаммурапі вавилон мав вже свій власний календар. Кассатський період охарактеризований використанням місяців ніппурського календаря поруч з вавилонськими, де назви ідеографічно заміняються повним складом написання назв місяців вавилонського календаря.
Проблему календаря шумери сприймали як співвідношення двох божеств: богині Місяця Нанни та бога Сонця Уту. Тому особлива увага була звернена на богиню Нанну, коли створювали місяці Місяця, намагаючись привести в нормальне становище рік. В шумерському гімні згадується лише богиня Нанна, за допомогою якої фіксується Місяць та місяці в році. Бог Ушту в календарній проблемі відсутній. Головна роль календаря Шумерії відводиться божеству Нанни.
Середина ІІІ тисячоління до нашої ери – виникнення раннього семітського календаря в центральній частині Месопотамії. Популярним став на всьому Близькому Сході, датується 2600-2200 роками до нашої ери. Встановлений перш за все тими переселенцями, які населяли Межиріччя.
Так було покладено початок розвитку місячно-сонячного календаря. Названий «семітським» через використання назв семітських місяців. Найчастіше назви пов’язувалися із видом сільськогосподарської діяльності та природними явищами. Перший отримав назву «стада» (випасання сільськогосподарських тварин), четвертий «посів» (з сіянням злакових культур, шостий «топлена олія», дев’ятий «дозрівання ранніх фруктів», десятий «дозрівання пізніх фруктів», дванадцятий «тепло». Пізні згадки про цей календар відносять нас в часи ІІІ-го династійсного правління в місті Урі, кінцевого виходу календаря із використання в цей період.
Шумерський громадянський місячно-сонячний календар названий за рахунок шумерських місяців у ньому. Його використовували в датуванні подій, упорядкуванні храмового служіння протягом усього року. Рання назва місяця прослідковується в місті Фара, але більшість з них можна зустріти вперше у текстах саргонівського періоду таких міст як Лагаш, Адаб, Ніппур.
Ще однією особливістю постає адміністративний календар. Датується ІІІ тисячоліттям до нашої ери. Пов’язаний через особисту назву з підрахунком робочих завдань та раціону годування скотини на догі проміжки часу. Були зроблені чіткі математичні розрахунки календаря: кожен із місяців має рівну довжину в тридцять днів, а дванадцять місяців складають собою триста шістдесят днів, тоді ж як тринадцять – триста дев’яносто. Адміністративний календар до того ж є прямим свідоцтвом правління ІІІ династії міста Ур.
Констатується і той факт, що два календарі – громадянський та адміністративний могли бути застосовані виключно в досорагонівський період близько 2500-2350 року до нашої ери, тобто кінець ІІІ тисячоліття до нашої ери. Допускається думка існування форми адміністративного календаря наприкінці ІV тисячоліття до нашої ери. Остаточним завершенням календарної системи вважається схематичний календар.
Виник в період кінця ІІІ – початку ІІ тисячоліття до нашої ери, По суті це був календар нового типу. Довжина місяців в календарі становила тридцять днів, а рік дорівнював триста шести десятьом дням. Без сумніву дослідники вважають його спрощеним варіантом змін в адміністративному календарі. Схематичний календар призначався для дослідження явищ протягом року, а тому застосовувався разом із громадянським місячно-сонячним календарем у старовавилонський період часу аж до династії Селевкідів. Ранні свідоцтва підтверджують наявність календаря у старовавилонську епоху, можливо календар був відомим раніше.
Пегас
