Християнський зміст набував нових форм, запозичених з античного мистецтва. Застосування новітніх ідей сприяло тому, що розвивалися архітектура, скульптура і живопис середньовічної форми. Період ще можна охарактеризувати прагненням поєднання науковості, гуманізму з античним мистецтвом. Середньовіччя дещо по-іншому сприймало ранню античність, пропускаючи її повз увагу.
Становлення кватроченто відбувається в Італії. Гуманістами здійснюють спроби пошуку ідеалу в античнім мистецтві. Християнська ідеологія та естетика стають гуманізовані. Відроджується неоплатонічна філософія у Данте Аліг’єрі. Пишуться трактати, такі наприклад як «Про чарівність світу та красу Божу» (належить Діонісію Картузіанцю). Естетичне життя та мистецтво підносилися до рівня обожнення, котре проголошували sacrosancta venustas (свята краса).
Формування нового мистецтва розпочинається в місті Тоскана, а також у Флоренції. Ренесенсна архітектура розпочалася з Брунеллескі, скульптура – Донателло. Флоренція не змогла зберегти античні пам’ятки. Брунеллескі та Донателло відіграли ключову роль у піднесенні античного митсецтва, відправившись з 1402 року до Риму.
Кватроченто став часом креативних людей, які проявляли себе у різних художніх техніках, зокрема фресці та живописі. Серед них варто виділити найталановитіших митців – Пєро делла Франческу, Боттічеллі, Мазаччо, Якопо, Джентіле, Джовані Белліні, П’єтро Перуджіно та інших.
Самим особливим вважається період Високого Відродження, де мистецтво досягло апогею в Римі. Тут необхідно згадати про вплив мистецтва трьох флорентійських творців: Рафаеля, Леонардо да Вінчі та Мікеланджело . Роботи Рафаеля датуються 1504 – 1508 роками, Леонардо – 1482 -1499 та 1506-1513 роками і нарешті Мікеланджело – 1488 – 1496 роками. Тому Рим стає основним центром Відродження початку XVI століття.
Пегас
