Зміщує свій акцент на кольорах, деталях у пейзажному мистецтві. За підтвердженням істориків, Джорджоне закінчив навчання, повернувшись додому, співпрацюючи з художниками міста оформляє фасади та інтер’єри, використовуючи таку техніку як фреска.
Джорджоне зображав фрески, яких нараховувалося чимало. Джорджоне з другом Тіціаном виконують фреску. Спостерігається взаємна творчість обох. У 1497 році Джорджоне самостійно працює над картиною «Христос, який несе хрест». Релігійний мотив відтворює у ще одній праці 1504 року: «Мадона Кастельфранко» (Діва Марія зображена з младенцем, яку оточують святий Георгій та Франциск у вівтарі собору Сан Ліберале). В іншій праці цього ж року під назвою «Юдиф» подає релігійний образ красивої жінки, яку пронизує світло та одухотворення.
Картину «Три філософи» спочатку автор задумав як ілюстрацію до біблійного сюжету, але пізніше це перетворилося в жанрове тло. Тобто тут чітко видний різний типаж трьох мудреців. Відрізняє їх вік, культура та світогляд. У 1508 році – малює портрети «Старої» і «Портрет юнака». Простота та незнатність цих людей привернули увагу Джорджоне через власну глибину та характер. В тім Джорджоне є співаком краси, яка передається завдяки Лаурі та Антоніо Броккадо.
Джорджоне заслуговував особливої поваги, стаючи законодавцем моди у венеціанській школі живопису, новаторські роботи скеровували молодих художників, зріс запит на його картини для приватних колекцій. Про особисте життя художника мало що відомо, ні листів, ні записок після себе він не залишав. Грація та лірика тісно поєднані в картинах художника.
Джорджоне був патрицієм, робив спроби перетворення світу на «сад веселощів». Обдарований чоловік вдавався до імпровізацій в музиці. Але рано чи пізно будь-який шлях творчості добігає свого кінця як у випадку з Джорджоне. Художник помирає восени 1510 року внаслідок чуми у Венеції.
Пегас