Народився у 1560 році в селі Гміна Бірча, яке на той час входило до воєводства Речі Посполитої. Батько Матвій Борецький – дрібний український шляхтич. Син Матвія успадкував церковно-монастирське право. Припускаються думки, що Львівська братська школа стала саме тим місцем отримання освіти, але не зважаючи на знання латинської мови, Іван Борецький без сумніву міг навчатися в Острозькому греко-латино слов’янському колегіумі, крім того і в Краківському університеті.
З 1604 року з Краківського університету повертається на Україну. Призначається на посаду ректора у Львівській братській школі, займався викладанням грецької та латинської мови у ній. У 1605 році – прибуває у місто Вільно (сучасний Вільнюс) і вступає в членство братства. З 1611 року – висвячений в сан священика, направлений у Свято-Воскресенську церкву. Одружений з Никифорою Чеховичевною. З 1615 – 1618 років – організатор, ректор братської школи в місті Києві.
У цьому ж місті в Михайлівському Золотоверхому монастирі 1619 року приймає постриг з чернечим ім’ям Йов, а його дружина стає ігуменею монастиря святого апостола і євангеліста Івана Богослова (поруч з Михайлівським Золотоверхим). З жовтня 1620 року – Йов обирається на київську митрополичу кафедру. Веде активну боротьбу разом з військом Запорізької Січі та наполягає на тому, щоб єрусалимський патріарх Теофан ІІІ повернув легальні права устрою ієрархії української церкви.
Вдавався до радикальних методів, коли це стосувалося питання унії з православ’ям. Самостійно діяти не міг, тому звертався за надійною підтримкою до Великого князівства Литовського (підтримувало протестантів). У нього була схильність до об’єднання православних та унійних церков, в тім перешкоджала цьому опозиція запорозького війська.
Розрахунки Борецького стояли у питанні розв’язанні боротьби українського та білоруського православного населення і пошуку допомоги зі сторони московського князя Михайла Федоровича, адже для цього він і відправив луцького єпископа Борисковича у 1624 році. Дипломатія була провалена, хоч Борецький і надалі підтримував відносини з Московським князівством.
Йов Борецький в оборону православної віри написав низку творів. Так, наприклад в «Протестації», датованій 1621 роком, митрополитом гостро засуджується Берестейська унія 1596 року, та також здійснені утиски Річчю Посполитою на православне населення, підноситься справжній вияв героїзму запорізьким військом в захисті української церкви, народу. До тож авторству Борецького приписується полемічний твір «Пересторога», антиунійного і атикатолицького характеру, з метою збереження православ’я.
Борецький був духовним і політичним наставником майбутнього київського митрополита Петра Могили. Зробив чимало для православної церкви: заснування парафіяльної школи, затвердження грамотами братств, дбання та забезпечення розвитку світської і духовної освіти, благодійництво, організація церковного співу. З 1628 -1629 років – відбувається зустріч з унійним митрополитом Йосифом Вельямином Рутським і здійснюється спроба замирення української церкви, не зумівши залучити до цієї справи козацтво.
Перед своє смертю заповідав Петру Могилі завершити розпочату Борецьким освітню справу. Мирополит Йов помер навесні 1631 року. Поховання борця за віру та мир звершено у Михайлівському Золотоверхому монастирі.
Пегас
