ЕСЕІсторія філософії

Невже ми втратили почуття людяності?

Я досить часто розмірковував над тим, чому ще досі існує «совок» у свідомості людей. Можна називати безліч причин, щось вигадувати, на кшталт «нам партія світить, нам хліба не треба, ми їсти не просим – роботу давай! А тепер помисліть над тим, чи щось змінилося в нашій самосвідомості ? А що говорить наше внутрішнє «я»? Чи ми надалі будемо залишатися у цій безглуздій нікчемній грі.

Навіщо видумувати і створювати заново «велосипед», який без розумного керування ніколи не поїде, бо потрібно вміти вчасно натиснути на гальма, інакше потрапиш в «аварію». Чи не надоїло лити з трибун гірку отруту нам в очі, щоби остаточно осліпли, не зрозумівши де «істина» або «хиба». Чого ми перетворилися в мовчазне стадо баранів, коли відлік йде на життя або смерть. Невже  втратили почуття «людяності»  перетворюючись в хижих вовкулаків, ненаситних вампірів, тварин без комплексів.

Невже ми втратили почуття людяності?

А де ж бойовий клич духу свободи: «Геть тиранію! Рівність, братерство, сила!». Хочете бути роботами чи вільними людьми, не рабами у панів, прислужниками у  господ, не ницістю, а високоморальною духовною цінністю для Бога. Робіть все для того, щоб з боягузів перетворитися у хоробрих і відважних «воїнів світла» в боротьбі зі злом і слугами темряви. Народ, який не знає своєї історії – приречений на загибель.

УСВІДОМЛЮЙТЕ! ДУМАЙТЕ! ОЦІНЮЙТЕ! БУДЬТЕ ІДЕЙНИМИ! РЕАЛІЗОВУЙТЕ В ЖИТТЯ!

Богдан Стрикалюк

Яка твоя реакція?

Радість
0
Щастя
0
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
0

Интересно почитать:

Также в категории:ЕСЕ

ЕСЕ

Світ (Есе)

Ми пізнаємо світ, коли в перше народжуємося з цікавими запитливими очима. Адже перебуваючи ще в ...