Бхававівека

Бхававівека, також відомий як Бхав’я, — індійський мислитель, що належить до буддійської логічної школі Мадх’ямаки, заснованої Нагарджуною. Бхав’я жив в 7 столітті нашої ери, через майже п’ять століть після Нагарджуни, і сприймав його вчення про порожнечу на підставі коментарів Буддхапаліти. Положення та постулати вчення Нагарджуна  уявляв в в стислому концентрованому вигляді, що не супроводжуючи складні і неоднозначні місця розгорнутим автокоментарем. Стислість і неповнота викладу дали привід для невірних тлумачень і поділу логіко-філософської школи на два напрямки — вибудувану Буддхапалітой Прасангіку і ту, яка виросла з полеміки з нею Сватантріку Бхававівеки.

У своїх трактатах, таких як «Караталаратна», або «Коштовність у руці», «Мадх’ямакахрідая-карика», або «Вірші про суть Мадх’ямаки», «Праджняпрадіпа», Бхав’я розбирає дійшовший до нього твір Нагарджуни в обробці коментарів Буддхапаліти, дає власне трактування тезам вчення про порожнечу і полемізує з поглядами на буття і існування індуїстських даршан, зокрема н’яі і вайшешики. У поглядах Бхававівеки помітний вплив на нього йогачаріна Дігнагі і тенденції до пом’якшення радикалізувати в Прасангіці уявлення про відсутність субстрату пізнання, як внутрішнього, так і зовнішнього, і зближенню шкіл мадх’ямакі і йогачари.

З шести видів існувань, що заперечуються Буддхапалітою, Бхававівека виділяє три «тонких» види і вважає їх необхідними для пізнання феномену — це самобуття, існування через характеристики і об’єктивне існування. Так, в існуванні через характеристики він бачить умови можливості розпізнавання і відрізнення феноменів один від одного, особливо ж, розрізнення Сансари і Нірвани, а об’єктивне буття протиставляє формальному номіналізму, ототожнюється у свідомості річ і її ім’я. Визнаючи ці види існування, Бхав’я допускає те, що  відкидається Прасангікою пізнаваність буття і долає крайній релятивізм вчення Буддхапаліти.

Іван Гудзенко