Найчастіше богиня з’являлася вночі в лісах і на луках. Греки її шанували і любили, вихваляючи її в міфах, переказах, казках. Гомер в своєму знаменитому творі описував Артеміду як жінку войовничу, яка стріляла з лука, як мисливиця в горах, люблячу пісні лісу і дзюрчання струмка. Гомер писав, що Артеміда не розуміла солодких промов.
Артеміду в різних областях Греції називали по — різному: Агротера, Парфенія, Лочія. Народжена була богиня від Зевса і Літо. Братом покровительки природи був Аполлон. Артеміда — позашлюбна дочка Зевса. Коли Гера дізналася про становище Літо, вона в гніві заборонила народжувати їй на землі. У пошуках притулку Літо виявилася на скелястому острові Делос. Тут і народила Літо Аполлона і Артеміду. Так Артеміда стала протегувати жінкам під час пологів. А в честь народження двох богів на острові був побудований храм.
На картинах і фресках Артеміда — молода, струнка і красива жінка. В руках у неї лук і стріли або спіймана тварина.
Але характер її, описуваний в творах — мстивий, жорстокий. Богиня холоднокровно здійснювала вбивства богів. Мисливця, який побачив її без одягу, вона перетворила на звіра.
Часто богиню асоціювали з Місяцем, називаючи її Фібі — світла. Одним з обов’язків покровительки було освітлення лісу факелом. Люди, які заблукали вночі могли знайти дорогу додому.
До Артеміди зверталися, просячи у неї допомоги в сімейних справах і в народженні дітей. Вона давала щастя жінкам.
Але співчуття їй також було не чуже. Вона жила, як хотіла, нікому не підкоряючись, добре переносила богиня самотність. Греки любили Артеміду. Її храм в Ефесі був найбільш відвідуваним.
Іван Гудзенко
