Марсилій Падуанський

Марсилій Падуанський народився приблизно у 1270 році, хоча справжня дата нікому невідома. Походив зі знатної родини дрібного феодала. У 1324 р. – пише книгу  під назвою «Захисник віри». Його ідеї не кожному подобалися, а тому Марсилій змушений був тікати з  Парижу в місто Нюрнберг, де залучився підтримкою барварського короля  Людвіга ІV, який тоді вів боротьбу з папською курією. На той час у цього короля було багато ворогів від римського престолу. Саме при ньому Марсилію вдалося якимось чином добитися високого становища, він брав участь у  військовому поході разом з королем Людвігом на місто Рим.

За вірну службу перед королем його було призначено архієпископом  Міланським, хоч і він був світською особою. Трактував ідеї античного мислителя Аристотеля для своєї мети, особливо спирався на його книгу «Політика». Стверджував, що розум і віра тісно пов’язані один з одним,  доповнюють себе. На відміну від підходу Томи Аквінського щодо віри та розуму, Марсилій пропонує свій підхід до цього питання.

Він вважає, що достатньо лише одного розуму, коли віра не відкидає,  але і не доповнює висновки зроблені завдяки розуму. Свою думку він обгрунтовує, спираючись на мирське наперед визначення людини. Марсилій не погоджується з думкою Аристотеля, що людина – це лише соціальна істота.

Він також стверджує, що не можливо пізнати лише за допомогою  розуму релігійне наперед визначення. Також неможливо довести безсмертя душі за допомоги  лише однієї віри. Не розглядав наперед визначення людини,  використовуючи лише ступеневу систему.

Стверджував, що у справах кожної людини, що залежать від нас, у кожного повинно бути право впливати на якусь ситуацію. В очах Марсилія Падуанського саме король уособлює увесь народ. Його можна вважати  основоположником популістики, так як він вважав, що в кожного індивідума    є свої власні інтереси і кожен діє по-своїй людській природі, тому номінально всі є рівні між собою.

Церква вважала, що вчинки і дії в цьому житті виявлять вплив на   майбутнє життя, але для Марсилія ці ж сфери є віддаленими одна від одної, хоча гріхи зарахуються в наступному житті, але це не означає, що деякий орган  може брати на себе такі великі повноваження цих гріхів і осуджувати інших в цьому житті.

На думку Марсилія цією владою повинна бути не церковна, а світська влада. Він стверджує, можливість відпущення гріхів священиками і передачі цих сакраментів церквою іншим знаходиться під сумнівом, а посада священика – це лише чисто символічне, що він не є посередником між божественним та земним, також тим посередником не є Римська католицька церква.

Мислитель середньовічної епохи доводить те, що священики повинні обиратися народом, а не самі себе, оскільки  король повинен обирати папу римського. На думку Марсилія, з прийняттям хрещення Констянтина, церква  перетворилась на грішну організацію, яка не виконує своїх функцій у  співвідношенні з Божим промислом.

 БСІД

портал ФІР