Життя і діяльність Емпедокла

Емпедокл філософствував в Акраганті (Агрігенті) на березі Сицилії. Це місто, яке було одним зі значних грецьких торгових міст Сицилійського узбережжя. Точні дати народження і смерті Емпедокла невідомі. Деякі античні автори стверджують, що він прожив 60 років, інші – більше 100 років. Умовну дату «процвітання» Емпедокла деякі джерела відносять до 84ої олімпіади (приблизно 444р. до н.е.). За повідомленням Діогена Лаертського , Емпедокл був знатного роду, підтримував сторону демократії, досяг високого положення в ній і твердою рукою намагався ствердити молодий в Агрігенті демократичний лад.

В переказах про життя і діяльність Емпедокла багато явно фантастичних рис. Відділити правду від пізніших недостовірних повідомлень нелегко. В переказах Емпедокл постає як мудрець, як лікар і чудотворець нелюдської сили. Діяльність Емпедокла була настільки ж широкою, як і діяльність перших філософів Мілетської школи: Емпедокл ввійшов в історію грецької культури як видатний філософ, поет, майстер ораторського мистецтва, засновник школи красномовства в Сицилії. Арістотель говорить, що Емпедокл перший винайшов риторику і що він умів гарно висловлюватись, користуючись метафорами і іншими засобами поетичної мови.

Свої філософські погляди Емпедокл виклав не а прозаїчному трактаті, а в поемі «Про природу» (Пері Фюзіс). З 2000 віршованих рядків цієї поеми до нас дійшло лише 340. Ще більш широкими були «Очищення» Емпедокла (3000 віршів), з яких збереглося лише 100. Попри це, поетичні якості Емпедокла не дуже хороші, однак поеми Емпедокла сильно вплинули на поетичний стиль римського поета-філософа Лукреція Кара.

Емпедокл ледь не перший, після Піфагора, античний філософ, про якого вже в давнину виникло багато літератури, подекуди полемічної. Проти Емпедокла писали представники Елейської школи, зокрема Зенон Елейський. Цілу монографію про Емпедокла написав один з найкращих учнів Арістотеля Теофраст. Спеціальні твори присвятили Емпедоклу епікуреєць Гермах, Плутарх, полемізував з ним і Арістотель.

Для Емпедокла, як і для філософів Мілетської школи, характерна суміш глибини розуміння, широкої та точної спостережливості з практичними тенденціями – з намаганнями примусити знання служити життю. Эмпедокла ще не відділяється від науки, а в самій науці теоретичне не відділяється від постановки різних практичних завдань.

Так >Эмпедокл вивчав біологічні та фізіологічні явища, розвив ряд гіпотез, щ відносились до цих явищ. Разом з тим Емпедокл прославився як засновник знаменитої в древності медичної школи. Зберігся ряд без сумніву фантастичних повістей про прекрасні подвиги Емпедокла в справі підкорення природи. При всіх перебільшеннях, усі ці вигадки говорять про те, що Емпедокл вражав своїх сучасників широтою поглядів та винахідливістю при вирішенні складних практичних завдань.