Жінка, гендер, або втрата жіночності

GENDERCвяте Письмо чомусь відтепер почало навчати так: “Голова чоловіку – жінка”. Мета кожної жінки – бути незалежною. І навіть мати право на  втратиту свєї жіночності. Чоловікоподібність жінки у стилі поведінки та манерах   – не тільки моральне кліше, а й її складова. “…і не родитимеш у муках дітей” – навчає християнство. Ні, давайте спростимо життя. Гаразд, зовсім не родитимеш і будеш успішною в кар’єрному зрості, у більшому задоволенні власних меркантильних та власне фізіологічних потреб. Бо ж ти – ЖІНКА, і маєш на це повне право…

Вважаєте  я з’їхав зглузду?! Вважаєте я розпочав статтю з крамольної маячні? Можливо дехто подумає, що це чергова демагогія філософів-утопістів або жінконенависників. Що ж, ваше право думати та розмірковувати! Хіба  не Ви індивіди та особистості…? Як би там не було, але уся ця крохмальна дійсність, про яку написано вище, це об’єктивний стан соціальної дійсності. Іншими словами – це морально-етична складова сьогодення, продукт лібертанізму, риторичних речень на устах політиків і т.д.

Як не дивно, але чомусь саме у XX столітті, у політиці, праві, релігії та інших складових духовної культури, постало питання щодо ролі жінок.  Цікаво, чому?  Зокрема, жінка в Україні в усі части піддавалася насильству та зневазі? Хіба це правда? Такого не було, це все вигадка та пропаганда європейського феменізму Що підбурює людство настільки обговорювати цю проблему? Одні і ті ж гасла: права та свободи людини, демократія, свобода вибору, стали основною платформою політиків-дилетантів та ЗМІ які формують громадську свідомість. І не дивно чому більшість людей стають її рабами. Рабами “свободи.” Безумовно, що феміністичні настрої та її елементи в історії  завжди були. Метою нашої чергової публікації  не полягає у тому щоб образити жінку. Швидше за все навпаки – утвердити її гідність та честь, показати, що жінка в усі часи повинна залишатись жінкою.  Що ж мало відбутись, щоб феміністична бактерія потрапила у свідомість багатьох людей?

Почнемо з того, що нам просто диктують і формують образ сучасної жінки. І справа не в Кларі Цеткін, і навіть не в українській письменниці Ользі Кобилянській. Куди там і Маргарет Зангер, яка поширювала серед жінок “правду” про жіночу стерилізацію, право жінки на аборти та іншу нечисть у США. А що там казати вже про скандально відомих Pussy Riot, які окрім стриптизу біля вівтаря  у церкві, не уявляють кращого способу показати права жінок… Бідний та необізнаний народ, що страждає моральним дальтонізмом.  Адже відомо, що нормальна людина в будь-яких обставинах  не назве чорне білим, а білим – чорним. Те саме стосується і феміністок, які начебто захищають своє жіноцтво, права та свободи. В той же час громадськість, окремі церкви, окремі громадські діячі активно їм аплодують. Можна на цей справжнісіньку виставу  та цирк поглянути. І справа тут уся не в фемінізмі, а в нашій ідентифікації.

Сьогодні так часто пишуть дисертації про культурну ідентичність, культурний діалог та уніфікацію. А десертації як пропонується, мають  вирішити проблеми глобального масштабу. Вирішити вже існуючі чи створити нові проблеми? Ось в чому питання, перефразовуючи зміст формулювання шекспірівського Гамлета. Популярні гасла про нашу єдність і усвідомлення нас, як єдиних громадян планети, що рушають вперед  до світлого майбутнього. Рушають в суспільстві, в якому відсутні війти та національні конфлікти, втручання однієї держави в іншу. Чим погано? Я вважаю, що нічим. Але ж згодьтесь , що коли мова йде про політику, то вона часто уподібнюється в річ в добре  загорнутій обгортці, в середині якої  не завжди вгадаєш, що знаходиться. От такий вам “кіндер-сюрприз” панове. Одним словом, новий, черговий комунізм, рай на сторінках нового, ненаписаного маніфесту або чергова публікація брошури Свідків Єгови… Одним словом  – рай. Але ж створити такий рай не так то просто. Його має створити хтось. За сьогодні і за один день цього не зроблю ні я, ні ви. А хто ж тоді? Отой інший, що займеться справою уніфікації та ідентичності всього існуючого…

Нещодавно в академічній літературі, як правило в соціологічній,  з’явився новий термін,  для позначення проблем ролі, проблем взаємодії та подолання стереотипів між статями та окресленню їх ролі в суспільних процесах. Цей термін –  гендер. Звідси виводять такі поняття:  гендерна політика, рівність, суспільна активність тощо. І прийшов цей термін, як відомо, із заходу, далекого від слов’янського культурного менталітету та традицій.

Саме тому, поняття гендер довго в літературі не вживалось, оскільки в наших мовах такого терміну, який би позначав зміст поняття гендеру, просто не існувало. Самого терміну стать – чоловіча та жіноча вважалось достатнім. Але через певний проміжок часу термін все таки увійшов не лише в науку, але й у побут. З ним дуже легко, просто та доступно можна піднімати проблему емансипації, професійної рівності обох статей. І все це вважається частиною демократії. І це кажуть усі, хто ніколи не вивчав політології. Що ж, вчи, вчи, але все одно одні двійки. Термін “демократія” прийшов з античної Греції, і означав народовладдя – право вільних громадян для участі в політиці(не рабів, не дітей, і НЕ ЖІНОК).

Отакої! У греків, були проблеми з правами жінок. Шкода, що Страсбург у той час не допомагав таке вирішувати. Ну, але ж ми розумніші за греків! Та й хто б сумнівався. Ще б пак! Жінки в античній Греції не відвідували школу, займались господарством і народжували дітей. А що ще потрібно, як ви думаєте? Образ хорошої і люблячої мами краще дивиться, аніж жінки гангстера, або автоматизованого робота, який виконує роботу краще за  свого чоловіка. А має бути навпаки. Чоловік залишається чоловіком, а жінка – жінкою. Ну так… У нас тепер і транссексуали виникли. Була б хороша релігійна оповідь про те, як бог постмодерну творить трансескуала і називає його ніжно “Адамія”. Оце був би шедевр світового мистецтва! Шкода, що очі Ренесансу цього не бачать. Навіть Пікассо цього б не витримав, бо ж не знав би, що Адамії слід намалювати. Проблема лінійної перспективи!

Усі Адамії мають непогані туалети, для третьої статі, в деяких місцях, свої клуби, бари, сторінки в Інтернеті та ЗМІ. Але ж, наскільки б банально це не звучало, ліберальна політика заходу втрачає образ справжньої жінки. Не гендеру, а жінки! Гендер, що вкорінився у свідомості багатьох, втратив образ жінки, матері-героїні, що піклується про сім’ю та рід. Будучи безсилою виконувати важку фізичну працю, жінка виконує найважчу і найважливішу місію в своєму житті – народжує, відтворює та продовжує рід людський! Жоден чоловік природній способом цього не зробить. Саме тому образ жінки був настільки важливим у всіх культурах минулих та сучасних.

Якщо жінка не бцде цього робити й надалі то усі цивілізації, культурне насліддя буде приреченим. І усе це – роль і діяльність ЖІНКИ! Досвід існування Римської імперії показав, що асиміляція різних культур в римські звичаї та побут не привів до бажаного результату. Римсьска  імперія залишилась живою тільки на сторінках підручників та історичних монографій. А була ж такою могутньою! І де воно нині? Невже, варто допускати аморальності місце тільки для того, щоб знищити самих себе? Невже, враховуючи статеву роль в суспільстві, гендерній політиці, потрібно просто знищити статеву диференціацію, батьківство та інститут сім’ї?  Не думаю, що такі жертви потрібно. Жертви, щоб пожерти – майбутній наслідок сучасної цивілізації, покоління “Instagram”, твітеру та фейсбуку. Просто встановити рівність, в якій все настільки сіро та туманно і,  яка не відтворює нічого корисного. У всякому разі для мене. Чи ж не тому, гендерна позиція називає чоловіка та жінку партнерами на рівні з  гомосексуалістами? Чи ж не тому розлучення стали звичною справою сьогодні?

А питання виникає чергове, що не давало сну і спокій Шпенглеру, чи відбудеться загибель цивілізації, в найближчий час? Я скажу простіше, можливо трохи і примітивніше. Куди ми взагалі йдемо з нашою емансипацією гендерних осіб жіночої статі? І що це дасть у майбутньому? І справа не в проблемі  жінки на  її право працювати на керівних посадах,  дбати про кар’єру, а не  сім’ю або про кар’єру задля сім’ї. Це не право голосу, участь жінки у виборах чи політичному житті. Наприклад, українські жінки мають право на участь у виборах раніше від решти європейських жінок. І це факт. Але що безпосередньо дає таке явище?  Проблема криється в іншому. В образі жінки, як люблячої мами, як дружини, як берегині роду. Право на цей образ, гендерна політика порушила найбільше. Але вибір в будь-якому випадку за нами. Пам’ятайте думку отців церкви, які казали, що якщо не спасеться жінка, ніхто не врятується. Обирайте своє майбутнє, яке не можливе без справжньої участі та ролі жінки!

Ілля Лудзенко

портал Філософія і Релігієзнавство не несе відповідальності за цей зміст есе!

Коментування вимкнено

  • Вовка

    Стаття написана провокативно. Вважаю, що такі речі повинні відображати суспільну реакцію на такі речі. Автору респект! За мужність та сміливість! Хоч один не боїться сказати про такі речі відкрито

  • Автору звичайно респект! Зверніть особливу увагу га граматичні, пунктуаційні помилки. Де ви найшли такі біблійні цитати? У книзі Буття прямо так і вказується, що Єва не народжуватиме у муках дітей? А апостол Павло хіба говорить, що головою чоловіка є жінка? А не навпаки? Це ж протиріччя самому собі
    Побажання: на наступний раз зважайте на помилки у тексті, прочитуйте уважно текст, думайте, що пишете.
    Бажаю успіхів!
    З повагою редактор порталу ФІР

  • На слідуючий раз такої ахінеї, особливо для есе приймати не буду, крім того майте якусь толерантність до жінок – це берегині роду, а ми, чоловіки – його продовжувачі