Ямайка

YamailaСьогодні ми спробуємо  більше дізнатись про  історію  острова Ямайки, зрозуміти його культуру, побут, традиції, укорінені  релігійні звичаї, а також матимемо змогу  прослідкувати за  формуванням  первісних релігій на її території. Варто також зазначити, що Ямайка до часів  іспанського мореплавця Христофора Колумба  була насправді заселеною індіанськими племенами.  Науковці  припускаються думки, що на цьому острові проживали племена араваків або як ще їх по – іншому називають «тайно».

Араваки  були спокійними  мирними людьми, проживали  у дуже простих комунах – об’єднаних племенах.  Їхнім видом діяльності стало полювання, вирощування  тапіока.  У 1494 році  араваки несподівано опинилися під  іспанською експансією.  Іспанці  бажали використовувати   індіанців  як чорно робочих, спроби експлуататорів були марними, хоча все ж таки араваків вдалося винищити.  Індіанці  не змогли витримати  фізичного навантаження, адаптуючись до роботи, у 70 – х роках  комуни араваків припинили своє існування  на острові.

Для роботи на плантаціях цукрової тростини  колонізаторами було завезено афроамериканців – рабів. Невдовзі острів Ямайка стає головним центром  работоргівлі світу.  Із 2000 000 рабів, яких було продано у Новому Світі, половина з них  пройшла работоргівельні ринки Порт – Рояла, в тому числі і її столицю – Кінгстон.  В тім, не потрібно  забувати і про іспанських колонізаторів, які стали поселятись  на північній і південній частинах Ямайки.

Археологи знаходять багато міст та важливих місць, які носять іспанську назву, а також надзвичайні  будівлі архітектурного стилю. Назва острова Ямайка має свої  етимологічні коріння, складається з індіанського слова «хамайка», яке в перекладі означає – острів джерел. Іспанці намагалися  на цьому острові відшукати  золоті запаси, в тім  не знайшовши нічого, прийняли рішення  експлуатації  острова як  колоніальної бази  південної частини Америки.

Натомість після цього, Ямайка перетворюється на безперспективну колонію. Під  час військових дій  середини ХVІІ  століття, які точилися між державами Європи, територія Іспанії  стала справжньою ареною баталій.

Близько 1665 року острів Ямайка  опиняється під  експансією Англії.  У 1670 році Іспанія віддає острів у руки Англії  за однієї умови, що та раз і назавжди покінчить з піратством. Надії  Іспанії щодо придушення піратства Англією не оправдалися, і Ямайка  офіційно назавжди залишилася піратською гаванню. Порт – Роял став надійним  пристановищем для піратів, де вони могли спокійно ремонтувати свої човни та збувати ними награбовані речі.

Духовенство Іспанії  називало Порт – Роял проклятим містом, Содомом і Гоморрою у Карибському морі. У 1692 році  внаслідок землетрусу і сильних цунамі, більша частина цього міста просто пішла під воду.  Можна було тільки уявити  радість іспанського духовенства, яке його прокляло. У XVII-ХVIII століттях  відбулася жорстока боротьба між маронами – рабами – втікачами від іспанських колонізаторів та англійськими колоністами. В ході цієї баталії Великобританія перемогла і перетворила острів Ямайку  на колоніальні володіння.

Невільники – працівники плантацій  настільки були незадоволені умовами свого існування, що навіть виступали проти  придушення рабовласницького ладу, англійська влада заборонила торгівлю колонізаторів, обмеживши людську свободу. Боротьба рабів привела  до  того, що Англія  відмінила  васальну залежність і назавжди заборонила торгівлю людьми. Раби залишили плантації цукрової тростини,  виробництво якої знизилося вдвічі.

Англійський уряд вирішив  завозити  інших робітників, тепер вже з Китаю та Індії.  Хвилювання  чомусь не припинялися, для врегулювання конфлікту уряд змушений був піти на деякі поступки. У 1930 році  місця в уряді стали займати  особи зі  змішаним  африканським  походженням.  Після падіння цукрової тростини  почалося вирощування  бананових плантацій. Почався новий період розквіту господарювання, багато бананових плантацій було викуплено американцями, поступово почали просвітлюватися націоналістичні ідеї.

Середина ХХ століття охарактеризувалася хвилею кровопролитної боротьби. Результатом цієї війни  став дозвіл на внутрішнє самоуправління Ямайки. Можна було говорити про  початок розквіту острова, в тім  світова криза 30 –х років  ХХ століття різко вдарила і по Ямайці. Під час кризи почали формуватися  основні політичні партії двох напрямків – лейбористська під керівництвом Бустаменте і  народна національна – Менді, завдяки якому розпочався шлях до незалежності Ямайки.

У 60 – х роках ХХ століття влітку острів набуває  незалежного статусу як і будь – яка держава. Було спущено стяг об’єднаного королівства, натомість піднято новий, на якому стали зображуватись три кольори: зелений, золотий, чорний.  Три місяці необхідні для того, щоб проштовхнути двадцять шість членів партії від лейбористів. В результаті передвиборчої гонки переміг прем’єр – міністр Олександр Бустаменте.

Люди вели важкий спосіб життя при так званій «демократії», яка швидше нагадувала гетто у західній частині Кінгстона. Для того, щоб зайти хоча б якесь місце в  державному управлінні, люди були здатні і на погані  вчинки. У швидкому часі  члени ямайського уряду, боячись за свою репутацію, роботу, власний будинок, почали звертатися до підпорядкованих озброєних осіб, щоб скористатися їхніми послугами.  Вирішальне значення на Ямайці відігравало  політичне покровительство.  Політичні права мали не всі, їх була позбавлена молодь острова Ямайки. Вони почали чинити опір  політичній владі, організовуючи  масові рухи, які стали називатися «руд – бої». Цей рух став попередником  інших молодіжних течій, які  поступово виникали по всьому світі.

Лідери рухів були зодягнені у вузенькі капелюхи і подерту одіж, щось на зразок як у американських  співців, молодь  використовувала рачети – спеціальні ножі для  кривавого розбирання  справ між членами організованої банди. Із незалежністю  Ямайки з’являється народження музичних стилів: ска, регі, рок – стеді. Самі ж музичні записи передавалися  по радіомовленню, зокрема музичні новини.

Політичний режим лейбористів  тривав майже 10 років, але зазнав провалу на виборах. Натомість місце лейбористів посіла  національна партія, яка завдяки Менді протрималася вісім років.  Менді намагався шукати підтримки у сусідських країнах, налагоджуючи тісні взаємовідносини з ними, проте це дуже розгнівило США. Американці вирішили націоналізувати бокситову промисловість, з якої  ямайці виробляють алюміній.

Ямайка стала  ареною військових дій після повернення  до влади націоналістичного лідера Майкла Менді. Країна починає банкротувати.

На  допомогу і моральну підтримку приходить Боб Марлі, намагаючись на музичному концерті  1978 року примирити Менді та Едварда Сігу через потискання рук обома  сторонами. У 1980 році Менді несподівано обходить Сіга, який  перебував на посаді близько восьми років.  Сіга став кровожерливим із усіх політиків Ямайки.

У 90 – х роках ХХ століття між Ямайкою і США були налагоджені  дружні відносини, у ямайців з’являється нове відчуття національної гордості.

Історія острова Ямайки може свідчити про те, що  країна одночасно могла б бути як  пеклом так і раєм у 70 – х роках ХХ століття, тому що збитки в економіці  просто лякали, але вже сьогодні ми прослідковуємо економічний ріст, підйом самоповаги.

Починаючи з ХХІ століття, Ямайка стає еталоном для індустріальних країн  третього  світу.

Не відходячи від історичного ракурсу, можна стверджувати, що  саме на цьому острові  близько 30 – 40 – х років ХХ століття  зародилася релігійна тесія, яка отримала назву  растафаріанства.

Релігія растафарі,як ще її називають сучасні дослідники є дуже цікавою, викликає науковий інтерес, дає  можливість  глибше зрозуміти культуру, побут, звичаї і традиції, які існували на той час. Племена, які заселяли територію острова Ямайки  мали свою світоглядну систему, яка поступово складалась у великих містах і великих комунах спільнот. Члени релігійної  спільноти  прагнули  змінити  карту політичного світу і  до єднання, тобто гармонії з природою.

Для того, щоб зрозуміти причину виникнення  растафаріанства, ми повинні перенестися ще на  одне століття назад, можливо ще й далі. Маючи на увазі растафаріанство, слід вказати також на два важливих аспекти. Згідно першого аспекту,  нам видно, що на Ямайці з початку ХХ століття давно вже укорінився економічний застій (не спостерігається жодного поштовху в економіці), а другий аспект  – вказує на підйом соціальної і національної свідомості жителів острова Ямайка.

Варто зазначити наступне: якщо це були острів’яни, то першою формою первісної релігії у них  можливо міг бути анімізм (у індіанців – аравяків ), який поступово  став переходити у фетишизм. Можливо сам Христофор Колумб був здивований  способом  соціального життя острів’ян. Завдяки іспанському мореплавцю було відкрито острів Ямайку. Проте з приходом іспанських конкістадорів  у пошуках  незбагненного багатства, острів було знищено.

Якщо ж брати до увагу  сучасний  стан Ямайки, необхідно зазначити, що близько 90 %  частини населення країни  складають чорношкірі, а поруч з ними ще проживають індійці, китайці та європейці.

Саме  тому в процесі самої християнізації, особливо з ближчим ознайомленням  біблійної історії, у більшій частині освітнього  населення Ямайки виник мотив вигнання з Африки. Растафарійці вважають цей континент обітованою землею. Швидше за все ця ідея була запозичена ними із біблійної історії, в  якій йде мова  про єврейський народ, який був звільнений з єгипетської неволі старозавітнім пророком Мойсеєм і перебував сімдесят років у Вавилонському полоні після зруйнування Першого Храму.

Ідея,  можна сказати стала таким собі лейтмотивом  для  поширення  релігійного руху растафарі у 1960 – 1970 – х роках ХХ століття.

Намагатимемося  зрозуміти що  таке релігія растафарі, ареал її поширення, чисельність релігійних спільнот і інше.

Релігія растафарі або як прийнято її називати растафаріанство сформована перш за все  на ефіопських ідеях, релігійних, політичних поглядах, на трактуванні Біблії  панафриканськими проповідниками.  Євангельські проповідники велику увагу звертали  на біблійні тексти, у яких  знаходили близько 45  посилань щодо Ефіопії або ж Єгипту. Слід відмітити  такі особистості  растафаріанства як Маркуса Гарвена – політичного діяча, лідера афроамериканського руху за рівні права  чорношкірих, ініціатор націоналістичного руху, автор ідеї вигнаного народу.

Гарвен  прорік  про   вінчання  Чорного короля, яким  для  ямайців став Хайле Селасіє І під іменем Рас Тафарі  Маконен. Саме від його імені  і стали називатися ямайці – растафаріанами.  У 30 – х роках ХХ століття  Гарвена було  оголошено пророком растафаріан.  Після  Гарвена  панафриканським християнином – проповідником став Хоуел.

Хоуел став поширювати  свою проповідь  у маси. Він  стверджував, що Хайле Селасіє І  є Богом.  Проповідник намагався  навернути до Бога всю Ямайку. Хоуела декілька разів заарештовували і відправляли за грати. Його рух  поліція вважала  радикальним. У 40 – х роках  після звільнення  з – під арешту, Хоуел організовує Ефіопське братство спасіння. Спільнота Хоуела розташовувалася  на пагорбах святої Катерини у Пінаклі.

Кількість її членів у ті роки становила від 500 до 6000 осіб. Спільнота займалася вирощуванням сільськогосподарських  культур. Хоуел  взяв для  початку 13 дружин, таким чином намагаючись  наблизитись до природніх  африканських звичаїв  вождів.

У 1958 році внаслідок поліцейського  прочісування  території  растафарі, було зруйновано їхнє святе місце – Пінакль.  Растафаріанці почали  формувати  символізм та  свій релігійний ритуал.  Чоловіки  почали носити  дреди – косички, щоби уподібнитись до  ефіопських воїнів минулого  часу. Ще однією важливою деталлю є куріння марихуани. Растафарі  стверджують, що нібито  за цим ритуалом вони  прямо з’єднуються  з натуральним світом  і богом Джа.

Растафарі розробили вчення, згідно якого Біблію вважають священним текстом, інтерпретуючи його на свій смисл; приймають  заборону їж: не їдять свинини, риби. Ідеальним варіантом для растафарі є вегетаріанство. Головна заповідь растафарі полягає у невикористані  гострих предметів по відношенню до іншої людини. Для них існує заборона голитися,  носити татуювання, обрізатися.

За статистичними даними, сьогодні  по усьому світі нараховується близько  1000 000 растафарі.

Богдан Стрикалюк