Вівці, які не мають пастиря

wolf

Слава Ісусу Христу!

Дорогі  у Христі брати і сестри!

На третьому  тижні після  Зішестя Святого Духа,  особливо в понеділок  ми  читаємо  євангельську розповідь  про  земне служіння і проповідування Слова Божого  Господом нашим Ісусом Христом, яке було  звернене  до єврейського народу.

На той час юдейське суспільство  знаходилося в  стані духовного занепаду і потребувало  моральної підтримки від інших. До єврейського народу доносилось багато чуток про  Ісуса Христа, Його проповідь,  благочестиве і праведне життя по вірі, чудесні зцілення. Проповіді  Христа Спасителя  торкалися  глибин людської душі, тому так багато  народу  з усіх міст і сіл йшли за Ним.

Він  ні в чому і  ніколи не відмовляв  їм, бо грішне суспільство прагнуло бачити  того істинного Месію, про Якого говорили старозавітні пророки, було записано у законі пророка Мойсея і писаннях. За  Ним йшли  ті, хто був духовно голодним і спраглим, бажаючи  отримати  духовну поживу і пиття, тобто через молитву і невичерпну благодать  Святого Духа, наблизитись до Бога.

Люди приходили з усіх частин міста, щоб почути слова  Вчителя і зцілитися від різноманітних невиліковних хвороб.  Ісус Христос приймав  цих подорожніх людей і співчував їм як істинний пастир, якому  Отець Небесний доручив  духовну паству Ізраїля – єврейський народ.

Як стверджує святий Іоан Золотоуст,  Христос хоч і втішав далеких подорожніх і не бажаючи водити їх за собою, благословляє Своїх учнів йти проповідувати і зціляти хворих людей в Його ім’я.

Юдеї  перетворилися на «виснажених і розсіяних овець, які не мають пастиря», а апостоли відігравали  роль женців – вчителів, які б приготували  єврейський народ  до вступу у нове духовне Царство Месії – Христа.  Вони мали попередніх вчителів – старозавітних священиків і левітів, яких  у духовному відношенні Ісус Христос називав «сліпцями», але  їхнє місце зайняли вже інші – книжники і фарисеї.

Перші – люди високоінтелектуальні, освідчені, добре розумілися у старозавітних книгах, зокрема  в таких як Тора (або ж Закон Мойсея), Пророки (свідчення і одкровення  про майбутнього  Месію, Христа, Сина Божого), Писання (тексти у яких йде мова про Месію – Христа).

Другі – відокремлена релігійна спільнота в єврейському народі, знавці старозавітного передання, які  вірили у  духовний і матеріальний світ (небо і землю, ангельський і земний світ), рай і пекло, у воскресіння мертвих, любили ставити себе на показ перед людьми, славу Божу і велич замінили  жагою до матеріального багатства.

Христос застерігає Своїх учнів  від великої небезпеки – не уподібнюватися  ні в чому  книжникам і фарисеям, тому просить щоб вони молитовно випросили у Бога  послати достойних працівників на жнива – людські серця, щоб посіяти зерно віри – Слово Боже.

Він посилає їх не просто так, а з важливою метою – спасти «загиблих овець дому  Ізраїлевого», тобто єврейський народ, що був обраний Богом  і якому було даровано обітниці  і пророцтва про майбутнього Месію – Христа і Спасителя світу. В решті решт  серед єврейського народу  і народився Месія – Христос.

Учням Христа була передана  влада і сила звершувати чудеса і вони отримали  від Господа  дар благодаті і тим самим даром повинні віддавати  людям. Тому що благодать апостоли прийняли винагороду за їхні  труди, а як дар Божий від Христа Спасителя.

Можемо навести приклад із життя святих угодників Божих, зокрема Козьми і Дем’яна, які за своє лікування не брали  навіть срібла, за що їх Православна церква  називає «безсрібниками» .  Так як вони прийняли дар зцілення від Ісуса Христа, то в такий самий спосіб і віддавали людям належне, тобто лікували без матеріальної вигоди.

То  ж стараймося  йти  за  Добрим Пастирем – Ісусом Христом, беручи  до уваги  приклад Його життя, чудес, і таким чином  через Нього зможемо успадкувати вічне життя.

Амінь !

Слава Ісусу Христу!

Ієрей  Богдан Стрикалюк