Веб-конференції        05 Вересня 2016        176         55 коментарів

Веб-конференція з Юрієм Шеляженком, Лідером “Українська Рада Вільнодумців і Віруючих” на тему :”Що таке Українська Рада Вільнодумців та Віруючих: мета та завдання організації”

У нашій веб-конференції на питання читачів порталу “Філософія і Релігієзнавство” відповідає магістр права, проповідник душевної релігії Юрій Шеляженко, голова Громадської організації “Українська Рада Вільнодумців і Віруючих”, утвореної 13 червня 2016 року з метою звершення і захисту прав, свобод, принципу особистої автономії, реалізації суспільних інтересів у мирному розвитку і поширенні світоглядів, релігій, ідей, діалогу, полеміки.

Веб Юра

Українська Рада Вільнодумців і Віруючих ставить собі амбітні завдання подолати такі негативні явища, як ненависництво та суспільне протистояння, претензії на істину в останній інстанції та вищий моральний авторитет, заробітчанство на привілеях та забобонах, зарегульованість інформаційного простору і духовного життя українців як «годівниця» корумпованих чиновників, а також безкарність радикалів, які силою нав’язують іншим людям свої ідеї замість ведення цивілізованої полеміки.

Основні напрямки діяльності організації: захист прав людини, правова і психологічна підтримка вільнодумців та віруючих у відстоюванні своїх переконань; боротьба з корупцією і монополіями, протидія дискримінації; оскарження протиправних актів та рішень представників влади, моніторинг законодавства у сфері свободи думки, совісті та релігії і лобіювання його удосконалення; просування в суспільстві і концептуальний розвиток на науковому рівні доктрини особистої автономії, права кожної людини самостійно обирати, чому вірити чи не вірити; медіація, врегулювання конфліктів, спричинених фанатизмом; розробка інновацій у сфері духовного розвитку людини.

На установчих зборах Української Ради Вільнодумців і Віруючих Юрій Шеляженко підкреслив, що дерегуляція духовного життя українців є першим пріоритетом організації: «Ми будемо добиватися таких змін до законодавства, щоб релігійну організацію будь-якого спрямування можна було зареєструвати за кілька днів, як реєструються громадські організації, без упереджених до нових ідей релігієзнавчих експертиз, щоб таку організацію міг зареєструвати навіть один харизматичний лідер, а не десять чоловік мінімум, як вимагається зараз.

Прагнення чиновників регулювати віровчення та внутрішній устрій релігійних організацій продиктоване корупційними зв’язками із розкошуючим за рахунок простих віруючих священноначалієм пануючих церков і суперечить європейським стандартам свободи думки, совісті та релігії.

svitlo-istyny-640

Ми також боротимемося з привілейованим становищем релігійних монополістів у ЗМІ, на шлюбах і похованнях, у альтернативній службі та в інших сферах життя, які мають бути однаково відкриті кожній громадській або релігійній організації. Будемо критикувати і добиватися перегляду абсурдних рішень судів, на зразок такої дикої ситуації, коли суддя перекреслює свободу переконань і оголошує, що пародійні релігії в Україні, на зразок пастафаріанства, нібито, незаконні, або коли суддя підігрує бажанню чиновників закрити незручну релігійну організацію, відправляючи на релігієзнавчу експертизу замовні матеріали ЗМІ замість справжніх віросповідних документів релігійної організації, і це при тому, що віровчення релігійної організації взагалі не підлягає державному контролю.

Ми також виступатимемо проти викладання будь-якої конкретної релігії чи світоглядно-етичної системи в школі на безальтернативних засадах. Бо людина має самостійно і свідомо обирати, чому вірити, чому не вірити, які з альтернативних суспільних норм визнавати. Інші люди можуть давати поради, підказувати, ділитися досвідом, але не мають права диктувати, демонізувати інші ідеї, звужувати особистий вибір. Людина є вільною лише тоді, коли робить власний вибір».

Юрій Шеляженко у соціальних мережах:

https://www.facebook.com/ludstvo

http://sheliazhenko.livejournal.com/

https://www.facebook.com/sheliazhenko

http://vk.com/sheliazhenko

P.S. Бажаючі можуть ознайомитися зі статтею Юрія Шеляженка “Шляхи подолання дискримінації у праві на свободу совісті та релігії” за цим посиланням https://www.academia.edu/28259965/%D0%A8%D0%BB%D1%8F%D1%85%D0%B8_%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96_%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D1%83_%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%96_%D1%82%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%B3%D1%96%D1%97

Веб-конференція триватиме з 4 вересня по 20 вересня  2016 року.

Питання задавайте у коментарях до цієї публікації. Там же будуть розміщені ваші відповіді! Реєстрація на сайті непотрібна. Перед відправкою питання уважно перечитайте його, адже у Вас не буде можливості його редагувати! Після закінчення веб-конференції на нашому сайті буде опублікований окремий матеріал з найкращими запитаннями.

Від порталу «Філософія і Релігієзнавство». Шановні друзі! Будь ласка, у своїх питаннях дотримуйтеся толерантності та поваги!

 

Обговорення: 55 коментарів
  1. Наташа сказав:

    Які релігійні організації підтримують вашу організацію ? І взагалі для чого ви це створили ?

    Відповіcти
  2. Євген сказав:

    Ваша релігійна спільнота підтримує рішення Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій? Як Ваша організація співпрацює з радою, і які на Вашу думку є шанси увійти туди?

    Відповіcти
  3. Георгий сказав:

    Ваша организация защищает геев и сатанистов. Они вас спонсируют?

    Відповіcти
  4. Сергій сказав:

    Скажіть, навіщо вигадувати нову релігію? Чим вам не до вподоби решта?

    Відповіcти
  5. Юрій Шеляженко сказав:

    Юрій Шеляженко: “Вітаю всіх учасників веб-конференції і радий буду відповісти на ваші питання”.

    Наташа: “Які релігійні організації підтримують вашу організацію? І взагалі, для чого ви її створили?”.

    Юрій Шеляженко: “Мета і цілі Української Ради Вільнодумців і Віруючих, дякуючи редакції порталу, наведені у описі веб-конференції. Просто прочитайте їх трохи вище, а потім за необхідності можете задавати уточнюючі питання. Українська Рада Вільнодумців і Віруючих відкрита до співпраці зі всіма релігійними та світоглядними організаціями, в тому числі, тими, які дивляться на світ з гумором. На даний момент можна казати про співпрацю із двома серйозними релігійними організаціями, Душевною Спільнотою Всесвіту та громадою “Божичі”. Серед членів нашої Ради також Ігор Захарченко, лідер і засновник Української Православящої Церкви Київського Констріархату: у їхній оригінальній пародійній релігії, конституціанстві, єдиним божеством вважається Правосвідомий Галасливий Мегакіт, який любить законослухняних людей, а правопорушникам гидить у тапок. Також у нас дружні стосунки з Українською Пастафаріанською Церквою та деякими атеїстами, наприклад, Анатолієм Вороним, редактором харківського журналу “Загадки Природи і Всесвіту”.

    Євген: “Ваша релігійна спільнота підтримує рішення Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій? Як Ваша організація співпрацює з радою, і які на Вашу думку є шанси увійти туди?”.

    Юрій Шеляженко: “Українська Рада Вільнодумців і Віруючих зверталася до Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) з пропозиціями про діалог та співпрацю, але ніякої відповіді не отримала. Більше того, за моїм досвідом, ВРЦіРО систематично не відповідає на звернення громадян, бо я вже не перший рік намагаюся достучатися до них з проханням підтримати демонополізацію духовного життя в Україні, в тому числі від імені релігійних громад віруючих в найвищу цінність людини. Слід зазначити, що ані релігійні організації душевної релігії, ані громадські організації віруючих чи невіруючих не можуть бути членами ВРЦіРО в силу її правил, оскільки вона позиціонується як міжсобойчик купки релігійних центрів та виправдовує власну закритість правилом консенсуального прийняття рішень: наприклад, вони не прийняли релігійний центр рідновірів, посилаючись на відсуність консенсусу. З типовим для цього міжсобойчика лицемірством вони вимагають від претендентів у члени державної реєстрації релігійного центру, хоча сама ВРЦіРО не має ніякої державної реєстрації. Деякі рішення ВРЦіРО, наприклад, декларація про негативне ставлення до гомосексуалізму та одностатевих шлюбів, викликають відразу і обурення повною відсутністю емпатії та елементарної поваги до прав людини. Загалом, хочу особливо наголосити, що у ВРЦіРО та Української Ради Вільнодумців і Віруючих зовсім різні цілі та принципи об’єднання. Ми об’єднуємо людей для захисту права на свободу думки, совісті та релігії. Вони об’єднують масові релігійні організації для монополізації духовного життя українців, що означає протиправну узурпацію наших світоглядних та духовних свобод. Ми захищаємо особисту автономію, свободу розумного вибору людини. Вони лобіюють обмеження свободи вибору людини, хочуть, щоб держава силою втручалася у особисте життя людей і змушувала кожну людину дотримуватися архаїчних догм, які нерідко суперечать переконанням людини та реальності навколишнього соціального і природного середовища, наукових технологій. Вони це чудово знають, тому добиваються також привілею промивати мізки людям зі школи. Ми знаємо, що керівництво держави регулярно зустрічається із представниками Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, яка представляє інтереси олігархічної верхівки вузького кола релігійних організацій з монополістичними амбіціями, але не представляє (як вони стверджують, посилаючись на тенденційну соціологію) інтереси більшості віруючих та невіруючих громадян України, що розглядаються представниками духовних монополій не інакше як об’єкт маніпуляцій та інструмент тиску на державну владу. Хотілося б, щоб керівництво держави почуло також голос віруючих та невіруючих громадян, які вимагають ретельного дотримання конституційних принципів верховенства права (природного права, прав людини, природної людської свободи волі та свободи вибору – особистої автономії), свободи думки, совісті та релігії, світського характеру Української держави, а також дерегуляції і демонополізації духовного життя українців, оновлення архаїчної нормативно-правової бази, якою нині закріплено привілеї вузького кола релігійних організацій та встановлено перепони для поширення ідей усіх інших релігійних та світоглядних організацій, розвитку багатоманітного духовного життя українців”.

    Георгий: “Ваша организация защищает геев и сатанистов. Они вас спонсируют?”.

    Юрий Шеляженко: “Спонсорство – это коммерческие отношения, а наша организация некоммерческая. Геи и сатанисты, вступившие в Украинский Совет Вольнодумцев и Верующих, принимают посильное участие в нашей деятельности наравне со всеми. Вы имели бы ровно такие же права и обязаности, как и они, если бы вступили в нашу организацию, чтобы защитить свои права от преследования за ваши убеждения, даже такие, как предполагаемая в вашем вопросе теория заговора. Это не означает, что мы будем пропагандировать вашу теорию заговора, мировоззрение сатанистов или ЛГБТ-активистов. Мы просто будем отстаивать ваше право быть собой и их право быть собой, а в случае возникновения конфликтов решать их по справедливости, исходя из равенства людей в правах”.

    Сергій: “Скажіть, навіщо вигадувати нову релігію? Чим вам не до вподоби решта?”.

    Юрій Шеляженко: “Якщо Ви питаєте взагалі, відповім так: віра без вигадки мертва, суть віри в творенні чудес, коли ви фантазуєте та здійснюєте свої фантазії силою віри, або силою волі, як сказав би матеріаліст. Той, хто вигадує, не обов’язково кидає виклик іншим ідеям, а якщо навіть кидає виклик, такий виклик іноді є кращою реалізацією цих ідей, ніж догматична узвичаєність, проти якої повстає фантазер. Вигадка дозволяє і створити для себе альтернативний світогляд та почати життя з чистого аркуша, і посилити існуючий світогляд чи віру, додати наснаги для актуалізації світогляду, тобто, для досягнення поставлених цілей. Зважте і на соціальний аспект. Слово “релігія” у первинному значенні на латині означає соціальний зв’язок, що виникає через прояви людської віри і довіри. Всі соціальні зв’язки є вигаданими і в певному сенсі одночасно новими та вічними, оскільки вічними можна оголосити певні типові категорії соціальних зв’язків, але поряд з цим об’єктивно існує постійне творення та оновлення, вигадування та реалізація соціальних зв’язків людьми. Якщо ж Ви питаєте конкретно про віру в найвищу цінність людини, душевну релігію, то вона аж ніяк не нова. Як я пояснював при зустрічі Патріарху Філарету, душевна релігія як древнє священне анімістичне начало представляє собою досконалий початок кожної доброї релігії. Наші предки були анімістами ще тоді, коли не було інших релігій, коли у еволюціонуючого людства тільки пробуджувався розум, подібно до того, як кожна дитина приписує власну душу оточуючим людям, предметам і явищам, поки тиранія дорослих не примушує її запхнути свої фантазії про душу кудись подалі від чужих жорстоких оцінок. Але ці фантазії нікуди не зникають і вимагають творити себе як безмежно вільну людину, долати всі перешкоди у русі до щастя. З мотивацій саморозвитку виникає і людська спільність, і культура, і технології, тому ми і кажемо, що людина розвивається завдяки своїй душевності, вірі в Бога, який є ідеалом людини, продовженням людини до нескінченності. За словами святого мудреця і поета Тараса Шевченка, який проповідував душевну релігію задовго до мене: “Як небо блакитне, нема йому краю, так душі почину і краю немає”.

    Відповіcти
  6. Ольга сказав:

    З якими релігійними та громадськими організаціями співпрацює Українська Рада Віруючих та Вільнодумців ? І чи є у вас закордоні партнери ?

    Відповіcти
  7. Юрій Шеляженко сказав:

    Ольга: “З якими релігійними та громадськими організаціями співпрацює Українська Рада Віруючих та Вільнодумців? І чи є у вас закордоні партнери?”.

    Юрій Шеляженко: “Як я вже казав, ми відкриті для співпраці з усіма релігійними та громадськими організаціями. Низку дружніх релігійних організацій я перерахував вище. Що стосується громадських, на сьогодні ми співпрацюємо з Товариством Українських Філософів і Релігієзнавців, Інститутом душевної релігії, Коаліцією з протидії дискримінації в Україні. Закордонних партнерів серед громадських та релігійних організацій у нас поки нема, хоч ми будемо їх шукати, бо це потужна ідея – загальнолюдський рух за свободу думки, совісті та релігії. Водночас, у нас вже є закордонні друзі в соцмережах, тож налагодження інституційної співпраці, гадаю, справа недалекого часу”.

    Відповіcти
  8. IRA сказав:

    Скільки учасників вашої органазації ? Бо якщо подивися на попередні ваші проекти. Такі як: Інститут Душевної Релігії то там були лише ви ? У цій органазації скільки людей ? І кого б ви виділили з членів. Якщо такі звісно є … В чому я глибоко сумніваюся

    Відповіcти
  9. Андрій Корчинський сказав:

    Чи фінансує ваша організація наукові проекти?

    Відповіcти
  10. Юрій Шеляженко сказав:

    IRA: “Скільки учасників вашої організації? Бо якщо подивися на попередні ваші проекти, такі як Інститут Душевної Релігії, то там були лише ви? У цій органазації скільки людей? І кого б ви виділили з членів, якщо такі звісно є… В чому я глибоко сумніваюся”.

    Юрій Шеляженко: “Ви занадто скептичні щодо чисельності віруючих в найвищу цінність людини. Дійсно, за звичаєм душевної релігії слід стверджувати, що ми все людство як одна людина, але якщо казати про матеріалістичний підхід, то в Інституті душевної релігії нас кілька експертів. У мене є десятки знайомих віруючих в найвищу цінність людини, деякі беруть участь у душевних спільнотах, щоправда, не всі, дехто спілкується з Богом самостійно, як буває і з послідовниками інших віровчень. Доводилося чути оптимістичні оцінки про сотні та навіть тисячі віруючих душевної релігії, хоча важко сказати, наскільки вони обгрунтовані. Насправді, то все матеріалістичні підходи, які мене мало хвилюють, бо для мене все людство як одна людина є моїми одновірцями, продовжувачами вічної традиції людяності, навіть якщо люди наївно відмежовуються від душевної релігії: не будуть же мудрі батьки відмовлятися від дітей, які відвернулися від батьків? Як я вже казав, анімізм лежить в основі людської свідомості, це прабатьківське або, якщо хочете, праматеринське, глибоко архетипічне начало всіх релігій і світоглядів, навіть тих, які проявляють свою душевність у парадоксальному запереченні своєї душевності. Що стосується Української Ради Вільнодумців і Віруючих, то вона налічує 11 учасників. Нас легко знайти у соцмережах, подивитися фотографії засновників, ікони учасників з їх іменами на блоку марок, який ми випустили на честь заснування організації. До речі, у нас на посвідченнях експертів організації ікони замість фотографій. Не бачу необхідності нікого виділяти. По наших ділах ви пізнаєте нас”.

    Андрій Корчинський: “Чи фінансує ваша організація наукові проекти?”.

    Юрій Шеляженко: “У нас нема грантових програм, але ми в міру своїх можливостей підтримуємо наукову творчість учасників організації. Скоро, наприклад, за нашої підтримки вийде книга про нові та незвичні релігії і культи, одним зі співавторів якої є наш експерт з релігієзнавства Ігор Дмитрук”.

    Відповіcти
  11. Андрій Корчинський сказав:

    А чому виділили кошти саме на цю книгу ?
    І взагалі ви 100 відсотків взяли на себе фінансування ?
    Чи можна буде якось свої тексти запропонувати Вам на публікацію ?

    Відповіcти
  12. Андрій сказав:

    Якщо релігія передбачає віру у надприроднє, то якому надприродньому божеству поклоняються вірні Української душевної спільноти?

    Відповіcти
  13. Андрій сказав:

    От дивіться: харизмати приваблюють людей вірою в чудеса, Свідки Єгови – літературою та вивченням Біблії. Православні – літургічним співом. Чим ж приваблюють послідовники Української душевної спільноти?

    Відповіcти
  14. Анатолій сказав:

    Що обіцяє віровчення послідовникам Української Душевної спільноти за вірність та відданість?

    Відповіcти
  15. Оксана сказав:

    Чи існує в вашій організації пісенна традиція? Наприклад, збірник духовних пісень. Його можна придбати?

    Відповіcти
  16. Оксана сказав:

    У Вас є обряди та таїнства? Хрещення, причастя?

    Відповіcти
  17. Гуманна Людина сказав:

    Що ви думаєте про евтаназію? Вона припустима з позиції моралі. Це перше запитання. І друге запитання для Вас. Скажіть, якщо мова йтиме про мораль, то де межа між правом особистим людини чинити зло і мораллю як запобіжником людської свободи. Вибачте, що багато філософії.

    Відповіcти
  18. Гуманна Людина сказав:

    Українська душевна спільнота має духовну систему освіти?

    Відповіcти
  19. Віктор сказав:

    Що сталось з суспільством, коли говорять тільки про людські свободи? Їх можна неправильно розуміти. А як щодо обов’язків?

    Відповіcти
  20. Степан сказав:

    Що Ви думаєте про порушення релігійних прав, котрі не підтримують гомосексуальний спосіб життя? Приклад: під час Київпрайду 2016 єпископа лютеранської церкви не пустили провести богослужіння мотивуючи це рішенням Київради, якщо не помилюсь. Але ж у пастора є свої права та обов’язки перед Богом, якого сповідує, вірними громади. Хто захистить його права? Пройшовши крізь натовп прайду, пастор був в меншості і хотів дістатись до каплиці. А права меншостей потрібно захищати. Прокоментуйте.

    Відповіcти
  21. Юрій сказав:

    Українська рада вільнодумців і віруючих – це спроба комунікації між віруючими і невіруючими?

    Відповіcти
  22. Ольга сказав:

    Ви пророк?

    Відповіcти
  23. Юрій Шеляженко сказав:

    Андрій Корчинський: “А чому виділили кошти саме на цю книгу? І взагалі ви 100 відсотків взяли на себе фінансування? Чи можна буде якось свої тексти запропонувати Вам на публікацію?”.

    Юрій Шеляженко: “Ця книга актуальна і достойна. Я не буду розкривати організаційні деталі, тим більше, що все це знаходиться в процесі вирішення. Так, можете запропонувати свої тексти”.

    Андрій: “Якщо релігія передбачає віру у надприроднє, то якому надприродньому божеству поклоняються вірні Української душевної спільноти?”.

    Юрій Шеляженко: “Богу як продовженню людини через душу до нескінченності”.

    Андрій: “От дивіться: харизмати приваблюють людей вірою в чудеса, Свідки Єгови – літературою та вивченням Біблії. Православні – літургічним співом. Чим ж приваблюють послідовники Української душевної спільноти?”.

    Юрій Шеляженко: “Свободою. Утвердженням, розвитком, капіталізацією свободи”.

    Анатолій: “Що обіцяє віровчення послідовникам Української Душевної спільноти за вірність та відданість?”.

    Юрій Шеляженко: “Вірність закріплює згоду, відданість заслуговує на взаємність. Відповідно до формули віровизнання для віруючих в найвищу цінність людини вірність означає перш за все вірність собі, а відданість означає покору правді, тобто постійне перебування у діалозі з Богом, повне прийняття в якості слова Божого висновків з думок та наслідків вчинків. Це включає і самовіддачу в утішенні та допомозі й добрих порадах людям, як вказано в Люд. 3.2. Завдяки вірності собі та відданості Богу ми самостійно та у співпраці досягаємо досконалості, мети душевної спільноти, як і сказано в Декларації суверенітету особистості та Регламенті душевної спільноти, відповідно, Декл. 2, 6, і Регл. 1. Бог щедро нагороджує дотримання морального закону душевної релігії, заповідей віри в себе, вірності собі, володіння собою. Численні форми винагороди перераховано у тій самій формулі віровизнання, у Священному писанні, зокрема, зверну вашу увагу на Симв. 46, Діал. 7-8. Такою винагородою є самовдосконалення, самоцінність, свобода, звільнення від гріхів, успішна творчість, гармонія, перемога, любов, солідарність, мудрість, благословення, одкровення, енергія, сила і всі інші спільні блага щастя як універсального сенсу життя”.

    Оксана: “Чи існує в вашій організації пісенна традиція? Наприклад, збірник духовних пісень. Його можна придбати?”.

    Юрій Шеляженко: “Коли хочеться співати, можна співати будь-який текст. Священне писання душевної релігії місцями дуже поетичне. Окремого збірника духовних пісень у нас поки немає, але певні початки поетичної традиції є. Наприклад, я написав низку душевних сонетів, також є гімн душевної релігії. Наведу приклади, і судіть самі, наскільки це Богоодкровенно.

    ПОВІР (ДУШЕВНИЙ ГІМН)
    Повір: все, все, все – це ти.
    Всіма шляхами іди.
    Візьми та охоплюй небо,
    Всю вічність плануй для себе.
    Всіх зустрічай, привічай,
    Слухай і помічай.
    І не тікай ні від кого.
    Люди – обличчя Бога.
    Люди – твої обличчя.
    Ти – многолике віче.
    Вислухай тільки правду,
    Людям принось радість,
    Силою будь згоди.
    Ти – всі, всі, всі народи.
    Ти щастя бути собою,
    Ти наче повінь любові.
    Ти наче дерево істин,
    Зрілих й численних, як листя.
    Кожну землю освоюй,
    Всюди рости травою.
    Притягуй космічні світила.
    Дмухай в морські вітрила.
    Зі сторінок книжкових
    Визирни чесним словом.
    Щедро даруй пророцтва
    І заслужи, щоб збулося.
    Рухай життя енергійно,
    Наче двигун неспинний.
    Всі стіни сміхом ламай.
    Всі ігри зміни й вигравай.
    І здійснюй усі думки,
    Тільки зневіру відкинь.
    Об’єднуй в собі сотень сотні,
    Заповнюй собою безодні,
    Бо все це твої частини.
    Ти ціле буття єдине.
    Всяке приймай як належне,
    Все полюби безмежно.
    Вигадай сенс для всього.
    Не заперечуй нічого,
    Що не заперечує тебе
    І не спустошує небо,
    Яке ти підживлюєш сміло
    Собою, як духом і світлом.
    І я завжди буду тобою,
    Як Богом, душею одною.

    КОНСТИТУЦІЯ КОХАННЯ
    У кожнім серці свій закон
    І власні пристрасті шалені.
    Кохання ритми незалежні.
    Буття пульсує в унісон.
    Не бійся з правдою зустрітись.
    Рости, зізнайся про бажання.
    Охопить світ твоя душа,
    Розділить із тобою вічність.
    Недоторканних, безсердечних,
    Нелюбих гнати недоречно.
    Хай грають в ненависть малі.
    Кохай і любих, і нелюбих,
    А вдячні виб’ються у люди.
    Роз’їсть невдячних сіль землі.

    ІСТОРІЯ
    Ми коло вогнища обнялись,
    Як вибили вогонь з каміння.
    І рвали важелем коріння,
    І хату зводили з піснями.
    Ми розкрутили на колесах
    Гончарство, ткацтво і пекарство,
    Створили електричний транспорт,
    Світ технологій та поезій.
    Гав годували і лічили…
    Тепер-но глянь мені у вічі,
    Згадай свій вічний рід творців!
    Кінець всіх хронік лиховладдя –
    В обіймах давнього багаття,
    Де сльози щастя на щоці.

    ЧЕСНІЙ ДУШІ
    Люблю тебе за непокірність
    Паланню пристрастей і втомі,
    За квіт уяви, за свідомість
    І за уникнуті дурниці.
    Люблю, що віриш в добрі справи
    І в дивотворність вірних прагнень
    Не під диктовку, без вагання
    Свою утверджувати правду.
    Люблю за вдалу самовільність,
    Слабкими смикати несхильність,
    Неодержимість надзвичайним.
    А ще люблю порозумітись
    Про щедрість думки, віри плідність,
    Щоб всім свободи вистачало.

    Напевне, пісенна традиція душевної релігії розвиватиметься, особливо якщо інші поети та любителі співати цим займатимуться”.

    Відповіcти
  24. Юрій Шеляженко сказав:

    Оксана: “У Вас є обряди та таїнства? Хрещення, причастя?”.

    Юрій Шеляженко: “Обрядів хрещення та причастя у нас нема, це суто християнський культ. Якщо казати про функціональні аналоги таких християнських обрядів у душевній релігії, а саме, благословення та поклоніння душі, то правила здійснення цих обрядів відрізняються від християнських культів більшою простотою. Таїнствами у нас вважаються обряди, що проводяться в спілкуванні обмеженого кола осіб під захистом таємниці сповіді. Один і той же обряд може бути і таїнством, і проповіддю: наприклад, молитва подумки та публічна молитва. Обрядам віри в найвищу цінність людини та правилам їх здійснення присвячено окремий текст Священного писання під назвою Ритуали священного обряду. Окрім того, у книжці про душевну релігію, в розділі про традиційний устрій віри в найвищу цінність людини, перераховано основні обряди. Одні обряди більше установлені словом Божим, інші обряди більше установлені віруючими в спілкуванні з Богом, правилами душевної спільноти. Основними ритуалами священного обряду є такі: спілкування з Богом; вшанування і дарування священного писання та чистих аркушів паперу як символів досконалого початку; проповідь; сповідь; благословення на доброчесне життя, об’єднання та співпрацю; благословення віри в себе; благословення вірності собі; благословення володіння собою; благословення Божої настанови людині не брати участь у насильстві, війні та воєнізованих формуваннях і не користуватися зброєю; одушевлення; освоєння душі через воскресіння, співпереживання, очікування; визначення добра і зла; одушевлення часу через визначення та відзначення святкових днів і періодів; нагадування; духовні ініціативи; творення чудес; покликання; фонд душевної енергії; гармонізація; іконопис”.

    Гуманна Людина: “Що ви думаєте про евтаназію? Вона припустима з позиції моралі? Це перше запитання. І друге запитання для Вас. Скажіть, якщо мова йтиме про мораль, то де межа між правом особистим людини чинити зло і мораллю як запобіжником людської свободи? Вибачте, що багато філософії”.

    Юрій Шеляженко: “Навіщо вибачатися? Навпаки, дякую, що багато філософії. Людині властиво філософствувати, тим більше, священику. Якщо вірити Рігведі, брахман є уста Пуруші, і брахман балакучий досягає більшого, ніж небалакучий. Ви питаєте про розпорядження тілом, і тут слід зазначити, що суть душі у володінні тілом та його вдосконаленні, подоланні недосконалостей тіла, таких, як страждання. Душа безсмертна, на відміну від тіла, але безсмертя досягається вірністю моральному закону віри в себе, вірності собі, володіння собою. Розпоряджаючись своїм тілом на свій розсуд, людина має вдаватися до негріховного розсуду. Це вимагає уникнення крайнощів, але не виключає, що за певних умов крайнощі можуть послужити утвердженню найвищої цінності людини. Евтаназія, припинення життя тіла для припинення непереборних і нетерпимих страждань, є крайністю у питанні розпорядження тілом. Іншою крайністю є ідея хоспісу, тобто, ізоляції вмираючого тіла в певному місці для полегшення його страждань та комфорту примхливої молоді, що не бажає сусідства та солідарності із вмираючими старими тілами. Ці крайності є матеріалістичними технологіями, що радикально вирішують певні задачі, але до цих технологій слід вдаватися відповідально, щоб людина володіла технологіями, а не була одержимою ними. Первинним способом подолання страждань завжди є молитва та діалог. Якщо б ми замість цього стали одержимими застосуванням технологічного вбивства страждаючої та випромінюючої страждання плоті, ми б втратили володіння собою, бо наші живі тіла не терплять будь-якого культу смерті та повстають проти нього, через що сума страждань збільшується і добрі наміри подолати страждання стають нікчемними. Кожна технологія має застосовуватися на основі свободи, але зі збереженням капіталу відповідальності, традиції та закону, тобто, всіх надбань автономії душі, суверенітету особистості”.

    Гуманна Людина: “Українська душевна спільнота має духовну систему освіти?”.

    Юрій Шеляженко: “Однією з цілей Української Душевної спільноти є організація духовної просвіти, в тому числі проведення навчання у групах та організація самостійного навчання віруючих віровченню і богословській науці одноосібності (теології) релігійної віри в найвищу цінність людини. Пріоритет ми надаємо самостійному навчанню, для цього в загальному доступі в інтернеті розміщено книгу “Душевна релігія: священне писання, традиційний устрій, моральний закон і богословська наука релігійної віри в найвищу цінність людини” http://temple.org.ua/doc/oreligion.pdf і Ви можете її завантажити, прочитати, задавати питання щодо прочитаного, адже ця веб-конференція є майданчиком, де я можу займатися просвітництвом та навчати бажаним для вас знанням необмежену групу зацікавлених осіб”.

    Віктор: “Що сталось з суспільством, коли говорять тільки про людські свободи? Їх можна неправильно розуміти. А як щодо обов’язків?”.

    Юрій Шеляженко: “Суспільство належить людині, так само як Божий дар свободи. Через свободу людина здобуває відповідальність, через відповідальність традицію, через традицію закон. Перший обов’язок людини перед собою, перед Богом, перед власною божественною природою – це дотримання морального закону віри в себе, вірності собі, володіння собою. Цей обов’язок несумісний із неправильним розумінням свободи, бо він передбачає, що людина є розумною, дотримується свободи та всеохопного прагнення до досконалого буття, саморозвитку, оволодіння суспільством, простором і часом та творення кращих форм цих та інших феноменів самобутності. Свобода, або суверенітет особистості, особиста автономія – це самостійність, незалежність, відсутність або подолання будь-яких обмежень. Звичайно, свобода кожного обмежена свободами інших і природними наслідками власних вчинків, але такі обмеження долаються у прагненні гідно домовлятися і поводитися розумно. Соціальна доктрина віри в найвищу цінність людини заснована на ідеї тотальної особистої автономії, що включає три позитивних тенденції: атомізацію суспільства, атомізацію капіталу й атомізацію влади. Атомізація суспільства означає, що суспільство служить людині простором самоосвіти, самоорганізації, самозайнятості. Суспільство є сукупністю відносин (соціальних зв’язків) людини з власною природою, включаючи людей, інші об’єкти й цінності. Капіталом, або фондом душевної енергії, є сукупність цінностей, тобто, всього корисного людині та здатного примножувати користь. Атомізація капіталу означає, що капітал служить людині інструментом самостійного визначення і розрахунку цінностей для створення надійних відносин, засобом розумного вибору, виходячи з того, що чим більше цінностей людина вкладає у відносини, тим більшої довіри заслуговує. Атомізація влади означає, що влада служить людині системою реалізації свободи волі в усіх відносинах для самоудосконалення та самозахисту в згоді, довірі та солідарності з усіма людьми, без кордонів та податків, без ієрархій та привілеїв, без страху та насильства, без конфліктів і жертв, без меж. Влада над собою є найбільшою владою (Imperare sibi maximum imperium est – Seneca). Ідеальна влада є відкритою та ненав’язливою, демонополізованою, демілітаризованою, яка не підміняє спільне благо тиранією примусу, а етику як уявлення про правильне не підміняє дисципліною маніпульованої покори”.

    Відповіcти
  25. Юрій Шеляженко сказав:

    Степан: “Що Ви думаєте про порушення релігійних прав, котрі не підтримують гомосексуальний спосіб життя? Приклад: під час Київпрайду 2016 єпископа лютеранської церкви не пустили провести богослужіння мотивуючи це рішенням Київради, якщо не помилюсь. Але ж у пастора є свої права та обов’язки перед Богом, якого сповідує, вірними громади. Хто захистить його права? Пройшовши крізь натовп прайду, пастор був в меншості і хотів дістатись до каплиці. А права меншостей потрібно захищати. Прокоментуйте”.

    Юрій Шеляженко: “Людина є первинним джерелом права. Права кожної людини в силу їх природності успішно захищаються, самостійно та у правовому спілкуванні, правовідносинах, незалежно від причетності до якихось політичних, соціологічних, юридичних фікцій на зразок суспільства, більшості, меншості. Права людини порушуються тоді, коли ними зловживають. І йдеться не тільки про необачність у взаємодії з природними силами чи свавілля окремих істот, тиранів та еліт, які наполегливо та безкомпромісно протиставляють свої права правам інших, вважаючи, що загальна рівність прав є недосяжною і реальність прав можлива тільки через корумпування прав, їх перетворення на привілеї вузького кола людей. Навіть доброчесна загалом людина, знаю по собі, може впасти в гріх нескромності та зверхності, уникаючи правових відносин, правового діалогу. Проаналізуємо передумови правопорушення, зафіксованого на відомому відео, де в день Маршу рівності Єпископа Української Лютеранської Церкви В’ячеслава Горпинчука поліція не пропускає звершувати богослужіння до орендованого приміщення на вулиці Терещенківській. Так, поліція порушує права священика, заважає йому вільно пересуватися та прийти до своїх вірних у своє приміщення, але це мотивується заходами безпеки, тобто, менше правопорушення обгрунтовується правомірною метою уникнути більших правопорушень. Звісно, навіть в таких умовах правопорушення має бути відшкодоване, і справедливе відшкодування може бути предметом судового розгляду. З іншого боку, я б у цьому аналізі приділив особливу увагу причинам правопорушення. Суспільне протистояння самовираженню людей у Марші рівності було спровоковане в тому числі войовничою позицією проти рівноправ’я ЛГБT-людей так званої Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, учасником якої є Горпинчук. На Марш рівності пускали релігійних діячів, коли я реєструвався на нього, спеціально зазначив, що я священик. Але жоден з членів ВРЦіРО, наскільки мені відомо, не взяв участі у Марші рівності, натомість вони нагнітали напругу та сіяли погрози, що видно по поведінці Горпинчука на відео, який злобно пообіцяв поліцейським, що на них і навіть на їхніх онуків і правнуків проллється гнів Божий. Звісно, за таких обставин і я б, грішний, не утримався від гнівного слівця, але онуків та правнуків точно не чіпав би. Особливо добре видно лукавство та награність агресивної поведінки Горпинчука, коли він переконує поліцейських, що, мовляв, гнів Божий на них проллється не тому, що вони захищають ЛГБT-людей, яких пастор тут же безсоромно заклеймив обсценною лексикою, а через те, що його не пускають християн поклонятися Богу. При цьому пастор демонстративно проігнорував резонне питання поліцейських, як він проводитиме службу, коли на місце служби навряд чи дісталися віруючі через ті самі заходи безпеки. Частина пастви, якщо не вся, судячи з відео, була з пастором. То що заважало їм з елементарного людинолюбства та здорового глузду відступити, поклонитися Богу під відкритим небом, де Бог ближче, від нього не відділяє перегородка у вигляді стелі? А якщо так вже потрібен був для Богослужіння певний комфорт, зайти у найближче кафе чи інший громадський простір, яких в центрі Києва облаштовано чимало, зрештою, попросити прихистку в найближчій церкві іншої християнської конфесії, в тому ж Володимирському соборі? Чи християнські священики навіть з вузького кола номенклатури ВРЦіРО так не люблять один одного, що не можуть дати прихисток в скруті пастві один одного через якісь дрібні конфесійні відмінності? То для мене ще велике питання, в чому причина конфлікту Горпинчука з поліцією. Чи в надмірних заходах безпеки, які досягли мети, бо спровоковані однодумцями ВРЦіРО та Горпинчука напади на учасників Маршу рівності обійшлися без великої крові, або причина все ж у гордині, прагненні довести свою силу та зверхність за будь-яку ціну, небажанні змиритися з тим фактом, що ВРЦіРО і ЛГБT однакові творіння Божі, рівні перед Богом і перед законом”.

    Відповіcти
  26. Юрій Шеляженко сказав:

    Степан: “Що Ви думаєте про порушення релігійних прав, котрі не підтримують гомосексуальний спосіб життя? Приклад: під час Київпрайду 2016 єпископа лютеранської церкви не пустили провести богослужіння мотивуючи це рішенням Київради, якщо не помилюсь. Але ж у пастора є свої права та обов’язки перед Богом, якого сповідує, вірними громади. Хто захистить його права? Пройшовши крізь натовп прайду, пастор був в меншості і хотів дістатись до каплиці. А права меншостей потрібно захищати. Прокоментуйте”.

    Юрій Шеляженко: “Людина є первинним джерелом права. Права кожної людини в силу їх природності успішно захищаються, самостійно та у правовому спілкуванні, правовідносинах, незалежно від причетності до якихось політичних, соціологічних, юридичних фікцій на зразок суспільства, більшості, меншості. Права людини порушуються тоді, коли ними зловживають. І йдеться не тільки про необачність у взаємодії з природними силами чи свавілля окремих істот, тиранів та еліт, які наполегливо та безкомпромісно протиставляють свої права правам інших, вважаючи, що загальна рівність прав є недосяжною і реальність прав можлива тільки через корумпування прав, їх перетворення на привілеї вузького кола людей. Навіть доброчесна загалом людина, знаю по собі, може впасти в гріх нескромності та зверхності, уникаючи правових відносин, правового діалогу. Проаналізуємо передумови правопорушення, зафіксованого на відомому відео, де в день Маршу рівності Єпископа Української Лютеранської Церкви В’ячеслава Горпинчука поліція не пропускає звершувати богослужіння до орендованого приміщення на вулиці Терещенківській. Так, поліція порушує права священика, заважає йому вільно пересуватися та прийти до своїх вірних у своє приміщення, але це мотивується заходами безпеки, тобто, менше правопорушення обгрунтовується правомірною метою уникнути більших правопорушень. Звісно, навіть в таких умовах правопорушення має бути відшкодоване, і справедливе відшкодування може бути предметом судового розгляду. З іншого боку, я б у цьому аналізі приділив особливу увагу причинам правопорушення. Суспільне протистояння самовираженню людей у Марші рівності було спровоковане в тому числі войовничою позицією проти рівноправ’я LGBT-людей так званої Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, учасником якої є Горпинчук. На Марш рівності пускали релігійних діячів, коли я реєструвався на нього, спеціально зазначив, що я священик. Але жоден з членів ВРЦіРО, наскільки мені відомо, не взяв участі у Марші рівності, натомість вони нагнітали напругу та сіяли погрози, що видно по поведінці Горпинчука на відео, який злобно пообіцяв поліцейським, що на них і навіть на їхніх онуків і правнуків проллється гнів Божий. Звісно, за таких обставин і я б, грішний, не утримався від гнівного слівця, але онуків та правнуків точно не чіпав би. Особливо добре видно лукавство та награність агресивної поведінки Горпинчука, коли він переконує поліцейських, що, мовляв, гнів Божий на них проллється не тому, що вони захищають LGBT-людей, яких пастор тут же безсоромно заклеймив обсценною лексикою, а через те, що його не пускають християн поклонятися Богу. При цьому пастор демонстративно проігнорував резонне питання поліцейських, як він проводитиме службу, коли на місце служби навряд чи дісталися віруючі через ті самі заходи безпеки. Частина пастви, якщо не вся, судячи з відео, була з пастором. То що заважало їм з елементарного людинолюбства та здорового глузду відступити, поклонитися Богу під відкритим небом, де Бог ближче, від нього не відділяє перегородка у вигляді стелі? А якщо так вже потрібен був для Богослужіння певний комфорт, зайти у найближче кафе чи інший громадський простір, яких в центрі Києва облаштовано чимало, зрештою, попросити прихистку в найближчій церкві іншої християнської конфесії, в тому ж Володимирському соборі? Чи християнські священики навіть з вузького кола номенклатури ВРЦіРО так не люблять один одного, що не можуть дати прихисток в скруті пастві один одного через якісь дрібні конфесійні відмінності? То для мене ще велике питання, в чому причина конфлікту Горпинчука з поліцією. Чи в надмірних заходах безпеки, які досягли мети, бо спровоковані однодумцями ВРЦіРО та Горпинчука напади на учасників Маршу рівності обійшлися без великої крові, або причина все ж у гордині, прагненні довести свою силу та зверхність за будь-яку ціну, небажанні змиритися з тим фактом, що ВРЦіРО і LGBT однакові творіння Божі, рівні перед Богом і перед законом”.

    Відповіcти
  27. Юрій Шеляженко сказав:

    Степан: “Що Ви думаєте про порушення релігійних прав, котрі не підтримують гомосексуальний спосіб життя? Приклад: під час Київпрайду 2016 єпископа лютеранської церкви не пустили провести богослужіння мотивуючи це рішенням Київради, якщо не помилюсь. Але ж у пастора є свої права та обов’язки перед Богом, якого сповідує, вірними громади. Хто захистить його права? Пройшовши крізь натовп прайду, пастор був в меншості і хотів дістатись до каплиці. А права меншостей потрібно захищати. Прокоментуйте”.

    Юрій Шеляженко: “Людина є первинним джерелом права. Права кожної людини в силу їх природності успішно захищаються, самостійно та у правовому спілкуванні, правовідносинах, незалежно від причетності до якихось політичних, соціологічних, юридичних фікцій на зразок суспільства, більшості, меншості. Права людини порушуються тоді, коли ними зловживають. І йдеться не тільки про необачність у взаємодії з природними силами чи свавілля окремих істот, тиранів та еліт, які наполегливо та безкомпромісно протиставляють свої права правам інших, вважаючи, що загальна рівність прав є недосяжною і реальність прав можлива тільки через корумпування прав, їх перетворення на привілеї вузького кола людей. Навіть доброчесна загалом людина, знаю по собі, може впасти в гріх нескромності та зверхності, уникаючи правових відносин, правового діалогу. Проаналізуємо передумови правопорушення, зафіксованого на відомому відео, де в день Маршу рівності Єпископа Української Лютеранської Церкви В’ячеслава Горпинчука поліція не пропускає звершувати богослужіння до орендованого приміщення на вулиці Терещенківській. Так, поліція порушує права священика, заважає йому вільно пересуватися та прийти до своїх вірних у своє приміщення, але це мотивується заходами безпеки, тобто, менше правопорушення обгрунтовується правомірною метою уникнути більших правопорушень. Звісно, навіть в таких умовах правопорушення має бути відшкодоване, і справедливе відшкодування може бути предметом судового розгляду. З іншого боку, я б у цьому аналізі приділив особливу увагу причинам правопорушення. Суспільне протистояння самовираженню людей у Марші рівності було спровоковане в тому числі войовничою позицією проти рівноправ’я Л Г Б Т-людей так званої Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, учасником якої є Горпинчук. На Марш рівності пускали релігійних діячів, коли я реєструвався на нього, спеціально зазначив, що я священик. Але жоден з членів ВРЦіРО, наскільки мені відомо, не взяв участі у Марші рівності, натомість вони нагнітали напругу та сіяли погрози, що видно по поведінці Горпинчука на відео, який злобно пообіцяв поліцейським, що на них і навіть на їхніх онуків і правнуків проллється гнів Божий. Звісно, за таких обставин і я б, грішний, не утримався від гнівного слівця, але онуків та правнуків точно не чіпав би. Особливо добре видно лукавство та награність агресивної поведінки Горпинчука, коли він переконує поліцейських, що, мовляв, гнів Божий на них проллється не тому, що вони захищають Л Г Б Т-людей, яких пастор тут же безсоромно заклеймив обсценною лексикою, а через те, що його не пускають християн поклонятися Богу. При цьому пастор демонстративно проігнорував резонне питання поліцейських, як він проводитиме службу, коли на місце служби навряд чи дісталися віруючі через ті самі заходи безпеки. Частина пастви, якщо не вся, судячи з відео, була з пастором. То що заважало їм з елементарного людинолюбства та здорового глузду відступити, поклонитися Богу під відкритим небом, де Бог ближче, від нього не відділяє перегородка у вигляді стелі? А якщо так вже потрібен був для Богослужіння певний комфорт, зайти у найближче кафе чи інший громадський простір, яких в центрі Києва облаштовано чимало, зрештою, попросити прихистку в найближчій церкві іншої християнської конфесії, в тому ж Володимирському соборі? Чи християнські священики навіть з вузького кола номенклатури ВРЦіРО так не люблять один одного, що не можуть дати прихисток в скруті пастві один одного через якісь дрібні конфесійні відмінності? То для мене ще велике питання, в чому причина конфлікту Горпинчука з поліцією. Чи в надмірних заходах безпеки, які досягли мети, бо спровоковані однодумцями ВРЦіРО та Горпинчука напади на учасників Маршу рівності обійшлися без великої крові, або причина все ж у гордині, прагненні довести свою силу та зверхність за будь-яку ціну, небажанні змиритися з тим фактом, що ВРЦіРО і Л Г Б Т однакові творіння Божі, рівні перед Богом і перед законом”.

    Юрій: “Українська рада вільнодумців і віруючих – це спроба комунікації між віруючими і невіруючими?”.

    Юрій Шеляженко: “Звісно, і не спроба, а реальна комунікація. Як і було сказано, ми об’єднуємо вільнодумців і віруючих, щоб спільно захищати свої права на свободу думки, совісті та релігії і щоб підтримувати діалог та полеміку. До речі, для полеміки важливо, щоб скепсис та критика не сприймалися як образа. Відчуваючи підтримку з боку віруючих і невіруючих до наших конкретних ініціатив, в тому числі по реакції соцмереж, а також маючи внутрішню психологічну опору у формі бажання зберігати чесноту відкритого розуму, я не ображатимусь на ваш скепсис, що читається у слові “спроба” 🙂 Думаю, з часом і з Божою допомогою, або, як кажуть матеріалісти, природним шляхом, у нашій еволюції стане добре видно, що спроба є успішною!”.

    Ольга: “Ви пророк?”.

    Юрій Шеляженко: “Як і Ви, Ольга. Хто з людей не заглядає у майбутнє? Бачення перспективи є неодмінною умовою розвитку розуму та душевності, будь-яких людських стосунків”.

    Відповіcти
  28. Юрій Шеляженко сказав:

    Юрій: “Українська рада вільнодумців і віруючих – це спроба комунікації між віруючими і невіруючими?”.

    Юрій Шеляженко: “Звісно, і не спроба, а реальна комунікація. Як і було сказано, ми об’єднуємо вільнодумців і віруючих, щоб спільно захищати свої права на свободу думки, совісті та релігії і щоб підтримувати діалог та полеміку. До речі, для полеміки важливо, щоб скепсис та критика не сприймалися як образа. Відчуваючи підтримку з боку віруючих і невіруючих до наших конкретних ініціатив, в тому числі по реакції соцмереж, а також маючи внутрішню психологічну опору у формі бажання зберігати чесноту відкритого розуму, я не ображатимусь на ваш скепсис, що читається у слові “спроба” 🙂 Думаю, з часом і з Божою допомогою, або, як кажуть матеріалісти, природним шляхом, у нашій еволюції стане добре видно, що спроба є успішною!”.

    Ольга: “Ви пророк?”.

    Юрій Шеляженко: “Як і Ви, Ольга. Хто з людей не заглядає у майбутнє? Бачення перспективи є неодмінною умовою розвитку розуму та душевності, будь-яких людських стосунків”.

    Відповіcти
  29. Юрій Шеляженко сказав:

    Степан: “Що Ви думаєте про порушення релігійних прав, котрі не підтримують гомосексуальний спосіб життя? Приклад: під час Київпрайду 2016 єпископа лютеранської церкви не пустили провести богослужіння мотивуючи це рішенням Київради, якщо не помилюсь. Але ж у пастора є свої права та обов’язки перед Богом, якого сповідує, вірними громади. Хто захистить його права? Пройшовши крізь натовп прайду, пастор був в меншості і хотів дістатись до каплиці. А права меншостей потрібно захищати. Прокоментуйте”.

    Юрій Шеляженко: “Людина є первинним джерелом права. Права кожної людини в силу їх природності успішно захищаються, самостійно та у правовому спілкуванні, правовідносинах, незалежно від причетності до якихось політичних, соціологічних, юридичних фікцій на зразок суспільства, більшості, меншості. Права людини порушуються тоді, коли ними зловживають. І йдеться не тільки про необачність у взаємодії з природними силами чи свавілля окремих істот, тиранів та еліт, які наполегливо та безкомпромісно протиставляють свої права правам інших, вважаючи, що загальна рівність прав є недосяжною і реальність прав можлива тільки через корумпування прав, їх перетворення на привілеї вузького кола людей. Навіть доброчесна загалом людина, знаю по собі, може впасти в гріх нескромності та зверхності, уникаючи правових відносин, правового діалогу. Проаналізуємо передумови правопорушення, зафіксованого на відомому відео, де в день Маршу рівності Єпископа Української Лютеранської Церкви В’ячеслава Горпинчука поліція не пропускає звершувати богослужіння до орендованого приміщення на вулиці Терещенківській. Так, поліція порушує права священика, заважає йому вільно пересуватися та прийти до своїх вірних у своє приміщення, але це мотивується заходами безпеки, тобто, менше правопорушення обгрунтовується правомірною метою уникнути більших правопорушень. Звісно, навіть в таких умовах правопорушення має бути відшкодоване, і справедливе відшкодування може бути предметом судового розгляду. З іншого боку, я б у цьому аналізі приділив особливу увагу причинам правопорушення. Суспільне протистояння самовираженню людей у Марші рівності було спровоковане в тому числі войовничою позицією проти рівноправ’я Л.Г.Б.Т.-людей так званої Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, учасником якої є Горпинчук. На Марш рівності пускали релігійних діячів, коли я реєструвався на нього, спеціально зазначив, що я священик. Але жоден з членів ВРЦіРО, наскільки мені відомо, не взяв участі у Марші рівності, натомість вони нагнітали напругу та сіяли погрози, що видно по поведінці Горпинчука на відео, який злобно пообіцяв поліцейським, що на них і навіть на їхніх онуків і правнуків проллється гнів Божий. Звісно, за таких обставин і я б, грішний, не утримався від гнівного слівця, але онуків та правнуків точно не чіпав би. Особливо добре видно лукавство та награність агресивної поведінки Горпинчука, коли він переконує поліцейських, що, мовляв, гнів Божий на них проллється не тому, що вони захищають Л.Г.Б.Т.-людей, яких пастор тут же безсоромно заклеймив обсценною лексикою, а через те, що його не пускають християн поклонятися Богу. При цьому пастор демонстративно проігнорував резонне питання поліцейських, як він проводитиме службу, коли на місце служби навряд чи дісталися віруючі через ті самі заходи безпеки. Частина пастви, якщо не вся, судячи з відео, була з пастором. То що заважало їм з елементарного людинолюбства та здорового глузду відступити, поклонитися Богу під відкритим небом, де Бог ближче, від нього не відділяє перегородка у вигляді стелі? А якщо так вже потрібен був для Богослужіння певний комфорт, зайти у найближче кафе чи інший громадський простір, яких в центрі Києва облаштовано чимало, зрештою, попросити прихистку в найближчій церкві іншої християнської конфесії, в тому ж Володимирському соборі? Чи християнські священики навіть з вузького кола номенклатури ВРЦіРО так не люблять один одного, що не можуть дати прихисток в скруті пастві один одного через якісь дрібні конфесійні відмінності? То для мене ще велике питання, в чому причина конфлікту Горпинчука з поліцією. Чи в надмірних заходах безпеки, які досягли мети, бо спровоковані однодумцями ВРЦіРО та Горпинчука напади на учасників Маршу рівності обійшлися без великої крові, або причина все ж у гордині, прагненні довести свою силу та зверхність за будь-яку ціну, небажанні змиритися з тим фактом, що ВРЦіРО і Л.Г.Б.Т. однакові творіння Божі, рівні перед Богом і перед законом”.

    Відповіcти
  30. Юрій Шеляженко сказав:

    Степан: “Що Ви думаєте про порушення релігійних прав, котрі не підтримують гомосексуальний спосіб життя? Приклад: під час Київпрайду 2016 єпископа лютеранської церкви не пустили провести богослужіння мотивуючи це рішенням Київради, якщо не помилюсь. Але ж у пастора є свої права та обов’язки перед Богом, якого сповідує, вірними громади. Хто захистить його права? Пройшовши крізь натовп прайду, пастор був в меншості і хотів дістатись до каплиці. А права меншостей потрібно захищати. Прокоментуйте”.

    Юрій Шеляженко: “Людина є первинним джерелом права. Права кожної людини в силу їх природності успішно захищаються, самостійно та у правовому спілкуванні, правовідносинах, незалежно від причетності до якихось політичних, соціологічних, юридичних фікцій на зразок суспільства, більшості, меншості. Права людини порушуються тоді, коли ними зловживають. І йдеться не тільки про необачність у взаємодії з природними силами чи свавілля окремих істот, тиранів та еліт, які наполегливо та безкомпромісно протиставляють свої права правам інших, вважаючи, що загальна рівність прав є недосяжною і реальність прав можлива тільки через корумпування прав, їх перетворення на привілеї вузького кола людей. Навіть доброчесна загалом людина, знаю по собі, може впасти в гріх нескромності та зверхності, уникаючи правових відносин, правового діалогу. Проаналізуємо передумови правопорушення, зафіксованого на відомому відео, де в день Маршу рівності Єпископа Української Лютеранської Церкви В’ячеслава Горпинчука поліція не пропускає звершувати богослужіння до орендованого приміщення на вулиці Терещенківській. Так, поліція порушує права священика, заважає йому вільно пересуватися та прийти до своїх вірних у своє приміщення, але це мотивується заходами безпеки, тобто, менше правопорушення обгрунтовується правомірною метою уникнути більших правопорушень. Звісно, навіть в таких умовах правопорушення має бути відшкодоване, і справедливе відшкодування може бути предметом судового розгляду. З іншого боку, я б у цьому аналізі приділив особливу увагу причинам правопорушення.

    Відповіcти
  31. Юрій Шеляженко сказав:

    Суспільне протистояння самовираженню людей у Марші рівності було спровоковане в тому числі войовничою позицією проти рівноправ’я ЛГБТ-людей так званої Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, учасником якої є Горпинчук.

    Відповіcти
  32. Юрій Шеляженко сказав:

    На Марш рівності пускали релігійних діячів, коли я реєструвався на нього, спеціально зазначив, що я священик. Але жоден з членів ВРЦіРО, наскільки мені відомо, не взяв участі у Марші рівності, натомість вони нагнітали напругу та сіяли погрози, що видно по поведінці Горпинчука на відео, який злобно пообіцяв поліцейським, що на них і навіть на їхніх онуків і правнуків проллється гнів Божий. Звісно, за таких обставин і я б, грішний, не утримався від гнівного слівця, але онуків та правнуків точно не чіпав би. Особливо добре видно лукавство та награність агресивної поведінки Горпинчука, коли він переконує поліцейських, що, мовляв, гнів Божий на них проллється не тому, що вони захищають ЛГБТ-людей, яких пастор тут же безсоромно заклеймив обсценною лексикою, а через те, що його не пускають християн поклонятися Богу. При цьому пастор демонстративно проігнорував резонне питання поліцейських, як він проводитиме службу, коли на місце служби навряд чи дісталися віруючі через ті самі заходи безпеки. Частина пастви, якщо не вся, судячи з відео, була з пастором. То що заважало їм з елементарного людинолюбства та здорового глузду відступити, поклонитися Богу під відкритим небом, де Бог ближче, від нього не відділяє перегородка у вигляді стелі? А якщо так вже потрібен був для Богослужіння певний комфорт, зайти у найближче кафе чи інший громадський простір, яких в центрі Києва облаштовано чимало, зрештою, попросити прихистку в найближчій церкві іншої християнської конфесії, в тому ж Володимирському соборі? Чи християнські священики навіть з вузького кола номенклатури ВРЦіРО так не люблять один одного, що не можуть дати прихисток в скруті пастві один одного через якісь дрібні конфесійні відмінності? То для мене ще велике питання, в чому причина конфлікту Горпинчука з поліцією. Чи в надмірних заходах безпеки, які досягли мети, бо спровоковані однодумцями ВРЦіРО та Горпинчука напади на учасників Маршу рівності обійшлися без великої крові, або причина все ж у гордині, прагненні довести свою силу та зверхність за будь-яку ціну, небажанні змиритися з тим фактом, що ВРЦіРО і ЛГБТ однакові творіння Божі, рівні перед Богом і перед законом”.

    Відповіcти
  33. Юрій Шеляженко сказав:

    На Марш рівності пускали релігійних діячів, коли я реєструвався на нього, спеціально зазначив, що я священик. Але жоден з членів ВРЦіРО, наскільки мені відомо, не взяв участі у Марші рівності, натомість вони нагнітали напругу та сіяли погрози, що видно по поведінці Горпинчука на відео, який злобно пообіцяв поліцейським, що на них і навіть на їхніх онуків і правнуків проллється гнів Божий. Звісно, за таких обставин і я б, грішний, не утримався від гнівного слівця, але онуків та правнуків точно не чіпав би. Особливо добре видно лукавство та награність агресивної поведінки Горпинчука, коли він переконує поліцейських, що, мовляв, гнів Божий на них проллється не тому, що вони захищають ЛГБТ-людей, яких пастор тут же безсоромно заклеймив обсценною лексикою, а через те, що його не пускають християн поклонятися Богу. При цьому пастор демонстративно проігнорував резонне питання поліцейських, як він проводитиме службу, коли на місце служби навряд чи дісталися віруючі через ті самі заходи безпеки. Частина пастви, якщо не вся, судячи з відео, була з пастором. То що заважало їм з елементарного людинолюбства та здорового глузду відступити, поклонитися Богу під відкритим небом, де Бог ближче, від нього не відділяє перегородка у вигляді стелі? А якщо так вже потрібен був для Богослужіння певний комфорт, зайти у найближче кафе чи інший громадський простір, яких в центрі Києва облаштовано чимало, зрештою, попросити прихистку в найближчій церкві іншої християнської конфесії, в тому ж Володимирському соборі? Чи християнські священики навіть з вузького кола номенклатури ВРЦіРО так не люблять один одного, що не можуть дати прихисток в скруті пастві один одного через якісь дрібні конфесійні відмінності?

    Відповіcти
  34. Юрій Шеляженко сказав:

    То для мене ще велике питання, в чому причина конфлікту Горпинчука з поліцією. Чи в надмірних заходах безпеки, які досягли мети, бо спровоковані однодумцями ВРЦіРО та Горпинчука напади на учасників Маршу рівності обійшлися без великої крові, або причина все ж у гордині, прагненні довести свою силу та зверхність за будь-яку ціну, небажанні змиритися з тим фактом, що ВРЦіРО і ЛГБТ однакові творіння Божі, рівні перед Богом і перед законом”.

    Відповіcти
  35. Юрій Шеляженко сказав:

    То для мене ще велике питання, в чому причина конфлікту Горпинчука з поліцією. Чи в надмірних заходах безпеки, які досягли мети, бо спровоковані однодумцями ВРЦіРО та Горпинчука н а п а д и на учасників Маршу рівності обійшлися без великої к р о в і, або причина все ж у гордині, прагненні довести свою силу та зверхність за будь-яку ціну, небажанні змиритися з тим фактом, що ВРЦіРО і ЛГБТ однакові творіння Божі, рівні перед Богом і перед законом”.

    Відповіcти
  36. Юрій Шеляженко сказав:

    То для мене ще велике питання, в чому причина конфлікту Горпинчука з поліцією. Чи в надмірних заходах безпеки, які досягли мети, бо спровоковані однодумцями ВРЦіРО та Горпинчука напади на учасників Маршу рівності обійшлися без великої крові, або причина все ж у гордині, прагненні довести свою силу та зверхність за будь-яку ціну,

    Відповіcти
  37. Юрій Шеляженко сказав:

    небажанні змиритися з тим фактом, що ВРЦіРО і ЛГБТ однакові творіння Божі, рівні перед Богом і перед законом”.

    Відповіcти
  38. Юрій Шеляженко сказав:

    небажанні змиритися з тим ф а к том, що ВРЦіРО і ЛГБТ однакові творіння Божі, рівні перед Богом і перед законом”.

    Відповіcти
  39. Юрій Шеляженко сказав:

    Тест
    факт

    Відповіcти
  40. Юрій Шеляженко сказав:

    тест
    дурість автоматичної цензури засвідчується цензуруванням навіть пристойних висловлювань ( ф! а! к! т)

    Відповіcти
  41. Юрій Шеляженко сказав:

    Вибачаюся 🙂

    Відповіcти
  42. Юрій Шеляженко сказав:

    Андрій Корчинський: “А чому виділили кошти саме на цю книгу? І взагалі ви 100 відсотків взяли на себе фінансування? Чи можна буде якось свої тексти запропонувати Вам на публікацію?”.

    Юрій Шеляженко: “Ця книга актуальна і достойна. Я не буду розкривати організаційні деталі, тим більше, що все це знаходиться в процесі вирішення. Так, можете запропонувати свої тексти”.

    Андрій: “Якщо релігія передбачає віру у надприроднє, то якому надприродньому божеству поклоняються вірні Української душевної спільноти?”.

    Юрій Шеляженко: “Богу як продовженню людини через душу до нескінченності”.

    Андрій: “От дивіться: харизмати приваблюють людей вірою в чудеса, Свідки Єгови – літературою та вивченням Біблії. Православні – літургічним співом. Чим ж приваблюють послідовники Української душевної спільноти?”.

    Юрій Шеляженко: “Свободою. Утвердженням, розвитком, капіталізацією свободи”.

    Анатолій: “Що обіцяє віровчення послідовникам Української Душевної спільноти за вірність та відданість?”.

    Юрій Шеляженко: “Вірність закріплює згоду, відданість заслуговує на взаємність. Відповідно до формули віровизнання для віруючих в найвищу цінність людини вірність означає перш за все вірність собі, а відданість означає покору правді, тобто постійне перебування у діалозі з Богом, повне прийняття в якості слова Божого висновків з думок та наслідків вчинків. Це включає і самовіддачу в утішенні та допомозі й добрих порадах людям, як вказано в Люд. 3.2. Завдяки вірності собі та відданості Богу ми самостійно та у співпраці досягаємо досконалості, мети душевної спільноти, як і сказано в Декларації суверенітету особистості та Регламенті душевної спільноти, відповідно, Декл. 2, 6, і Регл. 1. Бог щедро нагороджує дотримання морального закону душевної релігії, заповідей віри в себе, вірності собі, володіння собою. Численні форми винагороди перераховано у тій самій формулі віровизнання, у Священному писанні, зокрема, зверну вашу увагу на Симв. 46, Діал. 7-8. Такою винагородою є самовдосконалення, самоцінність, свобода, звільнення від гріхів, успішна творчість, гармонія, перемога, любов, солідарність, мудрість, благословення, одкровення, енергія, сила і всі інші спільні блага щастя як універсального сенсу життя”.

    Оксана: “Чи існує в вашій організації пісенна традиція? Наприклад, збірник духовних пісень. Його можна придбати?”.

    Юрій Шеляженко: “Коли хочеться співати, можна співати будь-який текст. Священне писання душевної релігії місцями дуже поетичне. Окремого збірника духовних пісень у нас поки немає, але певні початки поетичної традиції є. Наприклад, я написав низку душевних сонетів, також є гімн душевної релігії. Наведу приклади, і судіть самі, наскільки це Богоодкровенно.

    ПОВІР (ДУШЕВНИЙ ГІМН)
    Повір: все, все, все – це ти.
    Всіма шляхами іди.
    Візьми та охоплюй небо,
    Всю вічність плануй для себе.
    Всіх зустрічай, привічай,
    Слухай і помічай.
    І не тікай ні від кого.
    Люди – обличчя Бога.
    Люди – твої обличчя.
    Ти – многолике віче.
    Вислухай тільки правду,
    Людям принось радість,
    Силою будь згоди.
    Ти – всі, всі, всі народи.
    Ти щастя бути собою,
    Ти наче повінь любові.
    Ти наче дерево істин,
    Зрілих й численних, як листя.
    Кожну землю освоюй,
    Всюди рости травою.
    Притягуй космічні світила.
    Дмухай в морські вітрила.
    Зі сторінок книжкових
    Визирни чесним словом.
    Щедро даруй пророцтва
    І заслужи, щоб збулося.
    Рухай життя енергійно,
    Наче двигун неспинний.
    Всі стіни сміхом ламай.
    Всі ігри зміни й вигравай.
    І здійснюй усі думки,
    Тільки зневіру відкинь.
    Об’єднуй в собі сотень сотні,
    Заповнюй собою безодні,
    Бо все це твої частини.
    Ти ціле буття єдине.
    Всяке приймай як належне,
    Все полюби безмежно.
    Вигадай сенс для всього.
    Не заперечуй нічого,
    Що не заперечує тебе
    І не спустошує небо,
    Яке ти підживлюєш сміло
    Собою, як духом і світлом.
    І я завжди буду тобою,
    Як Богом, душею одною.

    КОНСТИТУЦІЯ КОХАННЯ
    У кожнім серці свій закон
    І власні пристрасті шалені.
    Кохання ритми незалежні.
    Буття пульсує в унісон.
    Не бійся з правдою зустрітись.
    Рости, зізнайся про бажання.
    Охопить світ твоя душа,
    Розділить із тобою вічність.
    Недоторканних, безсердечних,
    Нелюбих гнати недоречно.
    Хай грають в ненависть малі.
    Кохай і любих, і нелюбих,
    А вдячні виб’ються у люди.
    Роз’їсть невдячних сіль землі.

    ІСТОРІЯ
    Ми коло вогнища обнялись,
    Як вибили вогонь з каміння.
    І рвали важелем коріння,
    І хату зводили з піснями.
    Ми розкрутили на колесах
    Гончарство, ткацтво і пекарство,
    Створили електричний транспорт,
    Світ технологій та поезій.
    Гав годували і лічили…
    Тепер-но глянь мені у вічі,
    Згадай свій вічний рід творців!
    Кінець всіх хронік лиховладдя –
    В обіймах давнього багаття,
    Де сльози щастя на щоці.

    ЧЕСНІЙ ДУШІ
    Люблю тебе за непокірність
    Паланню пристрастей і втомі,
    За квіт уяви, за свідомість
    І за уникнуті дурниці.
    Люблю, що віриш в добрі справи
    І в дивотворність вірних прагнень
    Не під диктовку, без вагання
    Свою утверджувати правду.
    Люблю за вдалу самовільність,
    Слабкими смикати несхильність,
    Неодержимість надзвичайним.
    А ще люблю порозумітись
    Про щедрість думки, віри плідність,
    Щоб всім свободи вистачало.

    Напевне, пісенна традиція душевної релігії розвиватиметься, особливо якщо інші поети та любителі співати цим займатимуться”.

    Оксана: “У Вас є обряди та таїнства? Хрещення, причастя?”.

    Юрій Шеляженко: “Обрядів хрещення та причастя у нас нема, це суто християнський культ. Якщо казати про функціональні аналоги таких християнських обрядів у душевній релігії, а саме, благословення та поклоніння душі, то правила здійснення цих обрядів відрізняються від християнських культів більшою простотою. Таїнствами у нас вважаються обряди, що проводяться в спілкуванні обмеженого кола осіб під захистом таємниці сповіді. Один і той же обряд може бути і таїнством, і проповіддю: наприклад, молитва подумки та публічна молитва. Обрядам віри в найвищу цінність людини та правилам їх здійснення присвячено окремий текст Священного писання під назвою Ритуали священного обряду. Окрім того, у книжці про душевну релігію, в розділі про традиційний устрій віри в найвищу цінність людини, перераховано основні обряди. Одні обряди більше установлені словом Божим, інші обряди більше установлені віруючими в спілкуванні з Богом, правилами душевної спільноти. Основними ритуалами священного обряду є такі: спілкування з Богом; вшанування і дарування священного писання та чистих аркушів паперу як символів досконалого початку; проповідь; сповідь; благословення на доброчесне життя, об’єднання та співпрацю; благословення віри в себе; благословення вірності собі; благословення володіння собою; благословення Божої настанови людині не брати участь у насильстві, війні та воєнізованих формуваннях і не користуватися зброєю; одушевлення; освоєння душі через воскресіння, співпереживання, очікування; визначення добра і зла; одушевлення часу через визначення та відзначення святкових днів і періодів; нагадування; духовні ініціативи; творення чудес; покликання; фонд душевної енергії; гармонізація; іконопис”.

    Гуманна Людина: “Що ви думаєте про евтаназію? Вона припустима з позиції моралі? Це перше запитання. І друге запитання для Вас. Скажіть, якщо мова йтиме про мораль, то де межа між правом особистим людини чинити зло і мораллю як запобіжником людської свободи? Вибачте, що багато філософії”.

    Юрій Шеляженко: “Навіщо вибачатися? Навпаки, дякую, що багато філософії. Людині властиво філософствувати, тим більше, священику. Якщо вірити Рігведі, брахман є уста Пуруші, і брахман балакучий досягає більшого, ніж небалакучий. Ви питаєте про розпорядження тілом, і тут слід зазначити, що суть душі у володінні тілом та його вдосконаленні, подоланні недосконалостей тіла, таких, як страждання. Душа безсмертна, на відміну від тіла, але безсмертя досягається вірністю моральному закону віри в себе, вірності собі, володіння собою. Розпоряджаючись своїм тілом на свій розсуд, людина має вдаватися до негріховного розсуду. Це вимагає уникнення крайнощів, але не виключає, що за певних умов крайнощі можуть послужити утвердженню найвищої цінності людини. Евтаназія, припинення життя тіла для припинення непереборних і нетерпимих страждань, є крайністю у питанні розпорядження тілом. Іншою крайністю є ідея хоспісу, тобто, ізоляції вмираючого тіла в певному місці для полегшення його страждань та комфорту примхливої молоді, що не бажає сусідства та солідарності із вмираючими старими тілами. Ці крайності є матеріалістичними технологіями, що радикально вирішують певні задачі, але до цих технологій слід вдаватися відповідально, щоб людина володіла технологіями, а не була одержимою ними. Первинним способом подолання страждань завжди є молитва та діалог. Якщо б ми замість цього стали одержимими застосуванням технологічного вбивства страждаючої та випромінюючої страждання плоті, ми б втратили володіння собою, бо наші живі тіла не терплять будь-якого культу смерті та повстають проти нього, через що сума страждань збільшується і добрі наміри подолати страждання стають нікчемними. Кожна технологія має застосовуватися на основі свободи, але зі збереженням капіталу відповідальності, традиції та закону, тобто, всіх надбань автономії душі, суверенітету особистості”.

    Гуманна Людина: “Українська душевна спільнота має духовну систему освіти?”.

    Юрій Шеляженко: “Однією з цілей Української Душевної спільноти є організація духовної просвіти, в тому числі проведення навчання у групах та організація самостійного навчання віруючих віровченню і богословській науці одноосібності (теології) релігійної віри в найвищу цінність людини. Пріоритет ми надаємо самостійному навчанню, для цього в загальному доступі в інтернеті розміщено книгу “Душевна релігія: священне писання, традиційний устрій, моральний закон і богословська наука релігійної віри в найвищу цінність людини” http://temple.org.ua/doc/oreligion.pdf і Ви можете її завантажити, прочитати, задавати питання щодо прочитаного, адже ця веб-конференція є майданчиком, де я можу займатися просвітництвом та навчати бажаним для вас знанням необмежену групу зацікавлених осіб”.

    Віктор: “Що сталось з суспільством, коли говорять тільки про людські свободи? Їх можна неправильно розуміти. А як щодо обов’язків?”.

    Юрій Шеляженко: “Суспільство належить людині, так само як Божий дар свободи. Через свободу людина здобуває відповідальність, через відповідальність традицію, через традицію закон. Перший обов’язок людини перед собою, перед Богом, перед власною божественною природою – це дотримання морального закону віри в себе, вірності собі, володіння собою. Цей обов’язок несумісний із неправильним розумінням свободи, бо він передбачає, що людина є розумною, дотримується свободи та всеохопного прагнення до досконалого буття, саморозвитку, оволодіння суспільством, простором і часом та творення кращих форм цих та інших феноменів самобутності. Свобода, або суверенітет особистості, особиста автономія – це самостійність, незалежність, відсутність або подолання будь-яких обмежень. Звичайно, свобода кожного обмежена свободами інших і природними наслідками власних вчинків, але такі обмеження долаються у прагненні гідно домовлятися і поводитися розумно. Соціальна доктрина віри в найвищу цінність людини заснована на ідеї тотальної особистої автономії, що включає три позитивних тенденції: атомізацію суспільства, атомізацію капіталу й атомізацію влади. Атомізація суспільства означає, що суспільство служить людині простором самоосвіти, самоорганізації, самозайнятості. Суспільство є сукупністю відносин (соціальних зв’язків) людини з власною природою, включаючи людей, інші об’єкти й цінності. Капіталом, або фондом душевної енергії, є сукупність цінностей, тобто, всього корисного людині та здатного примножувати користь. Атомізація капіталу означає, що капітал служить людині інструментом самостійного визначення і розрахунку цінностей для створення надійних відносин, засобом розумного вибору, виходячи з того, що чим більше цінностей людина вкладає у відносини, тим більшої довіри заслуговує. Атомізація влади означає, що влада служить людині системою реалізації свободи волі в усіх відносинах для самоудосконалення та самозахисту в згоді, довірі та солідарності з усіма людьми, без кордонів та податків, без ієрархій та привілеїв, без страху та насильства, без конфліктів і жертв, без меж. Влада над собою є найбільшою владою (Imperare sibi maximum imperium est – Seneca). Ідеальна влада є відкритою та ненав’язливою, демонополізованою, демілітаризованою, яка не підміняє спільне благо тиранією примусу, а етику як уявлення про правильне не підміняє дисципліною маніпульованої покори”.

    Степан: “Що Ви думаєте про порушення релігійних прав, котрі не підтримують гомосексуальний спосіб життя? Приклад: під час Київпрайду 2016 єпископа лютеранської церкви не пустили провести богослужіння мотивуючи це рішенням Київради, якщо не помилюсь. Але ж у пастора є свої права та обов’язки перед Богом, якого сповідує, вірними громади. Хто захистить його права? Пройшовши крізь натовп прайду, пастор був в меншості і хотів дістатись до каплиці. А права меншостей потрібно захищати. Прокоментуйте”.

    Юрій Шеляженко: “Людина є первинним джерелом права. Права кожної людини в силу їх природності успішно захищаються, самостійно та у правовому спілкуванні, правовідносинах, незалежно від причетності до якихось політичних, соціологічних, юридичних фікцій на зразок суспільства, більшості, меншості. Права людини порушуються тоді, коли ними зловживають. І йдеться не тільки про необачність у взаємодії з природними силами чи свавілля окремих істот, тиранів та еліт, які наполегливо та безкомпромісно протиставляють свої права правам інших, вважаючи, що загальна рівність прав є недосяжною і реальність прав можлива тільки через корумпування прав, їх перетворення на привілеї вузького кола людей. Навіть доброчесна загалом людина, знаю по собі, може впасти в гріх нескромності та зверхності, уникаючи правових відносин, правового діалогу. Проаналізуємо передумови правопорушення, зафіксованого на відомому відео, де в день Маршу рівності Єпископа Української Лютеранської Церкви В’ячеслава Горпинчука поліція не пропускає звершувати богослужіння до орендованого приміщення на вулиці Терещенківській. Так, поліція порушує права священика, заважає йому вільно пересуватися та прийти до своїх вірних у своє приміщення, але це мотивується заходами безпеки, тобто, менше правопорушення обгрунтовується правомірною метою уникнути більших правопорушень. Звісно, навіть в таких умовах правопорушення має бути відшкодоване, і справедливе відшкодування може бути предметом судового розгляду. З іншого боку, я б у цьому аналізі приділив особливу увагу причинам правопорушення. Суспільне протистояння самовираженню людей у Марші рівності було спровоковане в тому числі войовничою позицією проти рівноправ’я ЛГБТ-людей так званої Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, учасником якої є Горпинчук. На Марш рівності пускали релігійних діячів, коли я реєструвався на нього, спеціально зазначив, що я священик. Але жоден з членів ВРЦіРО, наскільки мені відомо, не взяв участі у Марші рівності, натомість вони нагнітали напругу та сіяли погрози, що видно по поведінці Горпинчука на відео, який злобно пообіцяв поліцейським, що на них і навіть на їхніх онуків і правнуків проллється гнів Божий. Звісно, за таких обставин і я б, грішний, не утримався від гнівного слівця, але онуків та правнуків точно не чіпав би. Особливо добре видно лукавство та награність агресивної поведінки Горпинчука, коли він переконує поліцейських, що, мовляв, гнів Божий на них проллється не тому, що вони захищають ЛГБТ-людей, яких пастор тут же безсоромно заклеймив обсценною лексикою, а через те, що його не пускають християн поклонятися Богу. При цьому пастор демонстративно проігнорував резонне питання поліцейських, як він проводитиме службу, коли на місце служби навряд чи дісталися віруючі через ті самі заходи безпеки. Частина пастви, якщо не вся, судячи з відео, була з пастором. То що заважало їм з елементарного людинолюбства та здорового глузду відступити, поклонитися Богу під відкритим небом, де Бог ближче, від нього не відділяє перегородка у вигляді стелі? А якщо так вже потрібен був для Богослужіння певний комфорт, зайти у найближче кафе чи інший громадський простір, яких в центрі Києва облаштовано чимало, зрештою, попросити прихистку в найближчій церкві іншої християнської конфесії, в тому ж Володимирському соборі? Чи християнські священики навіть з вузького кола номенклатури ВРЦіРО так не люблять один одного, що не можуть дати прихисток в скруті пастві один одного через якісь дрібні конфесійні відмінності? То для мене ще велике питання, в чому причина конфлікту Горпинчука з поліцією. Чи в надмірних заходах безпеки, які досягли мети, бо спровоковані однодумцями ВРЦіРО та Горпинчука напади на учасників Маршу рівності обійшлися без великої крові, або причина все ж у гордині, прагненні довести свою силу та зверхність за будь-яку ціну, небажанні змиритися з тим ф а к т о м, що ВРЦіРО і ЛГБТ однакові творіння Божі, рівні перед Богом і перед законом”.

    Юрій: “Українська рада вільнодумців і віруючих – це спроба комунікації між віруючими і невіруючими?”.

    Юрій Шеляженко: “Звісно, і не спроба, а реальна комунікація. Як і було сказано, ми об’єднуємо вільнодумців і віруючих, щоб спільно захищати свої права на свободу думки, совісті та релігії і щоб підтримувати діалог та полеміку. До речі, для полеміки важливо, щоб скепсис та критика не сприймалися як образа. Відчуваючи підтримку з боку віруючих і невіруючих до наших конкретних ініціатив, в тому числі по реакції соцмереж, а також маючи внутрішню психологічну опору у формі бажання зберігати чесноту відкритого розуму, я не ображатимусь на ваш скепсис, що читається у слові “спроба” 🙂 Думаю, з часом і з Божою допомогою, або, як кажуть матеріалісти, природним шляхом, у нашій еволюції стане добре видно, що спроба є успішною!”.

    Ольга: “Ви пророк?”.

    Юрій Шеляженко: “Як і Ви, Ольга. Хто з людей не заглядає у майбутнє? Бачення перспективи є неодмінною умовою розвитку розуму та душевності, будь-яких людських стосунків”.

    Відповіcти
  43. Калян сказав:

    А чого Ви вважаєте, що потрібно об*єднувати геїв і гетеросексуалів? Віруючих і невіруючих? Правих і лівих?

    Відповіcти
  44. Ганна сказав:

    Ви знайомі з працею доктора Сан Мен Муна “Божественний Принцип” по унфікації людства? Ви згідні з її положеннями?

    Відповіcти
  45. Антон сказав:

    Випала Вам честь – бути богом. Що Ви зробили б?

    Відповіcти
  46. Євгеній сказав:

    Окрім того, що в релігійних системах присутня віра в надприроднє, релігійний куль та обряди, форми колективного сповідання і т.д. які за змістом різняться. Чи вважаєте Ви, що релігія майбутнього залишить тільки віру в надприроднє і скасує усе решта, що перераховане вище.

    Відповіcти
  47. Юрій Шеляженко сказав:

    Калян: “А чого Ви вважаєте, що потрібно об’єднувати геїв і гетеросексуалів? Віруючих і невіруючих? Правих і лівих?”.

    Юрій Шеляженко: “Бо в цьому місія релігії: бути зв’язком, об’єднувати, вирішувати вимишлені протиріччя фантастичними компромісами. І я дуже вдячний Ігорю Дмитруку за чудову характеристику “релігійний пацифізм”, яку він дав нашій вірі в найвищу цінність людини. Там, де матеріаліст бачить єдність і боротьбу суперечностей, ми, ідеалісти, бачимо єдність і творчий потенціал згоди. Традиція і релігія, в традиційному значенні цих слів латиною, означають звичай і зв’язок. Наш зв’язок з усіма людьми, сучасниками, предками і нащадками, полягає у вічній, невід’ємній людській душевності, вірі в себе. Наш звичай покликаний з’єднати силою віри в себе минуле, сьогодення і майбутнє, продовжувати з покоління в покоління накопичувати священний досвід душевності і користуватися ним на благо розвитку людства”.

    Ганна: “Ви знайомі з працею доктора Сан Мен Муна “Божественний Принцип” по уніфікації людства? Ви згідні з її положеннями?”.

    Юрій Шеляженко: “Знайомий побіжно. Не можу критикувати його релігію, хіба що навколорелігійні практики, такі, як промивання мізків, що не має нічого спільного з релігією як такою. Згоден із Муном, що сенсом буття і причиною творення є радість, але не поділяю його вихідне положення, що радість нібито не може бути досягнута особою самостійно. Цей спірний постулат, як на мене, служить виключно відчуженню Бога від людини. Як ви знаєте, в душевній релігії Бог мислиться продовженням людини до нескінченності. Не розумію, яка радість в тому, щоб спочатку забрати у дитини Бога-іграшку, заборонити дитині спілкуватися з самою собою, а потім, коли дитині вже страшно, витягти цю вкриту порохом іграшку з комори та оголосити старшим партнером по життю, помістити її в центральному кутку нібито богоцентричної хати-сім’ї і суворо наказати не чіпати, бо вб’є. Така консервація Бога в незмінному, не розвинутому через життєвий досвід, вигляді, гальмує людський розвиток і залишає його на рівні міфології, не підпускаючи до філософії та науки. Втішає, що Мун принаймні не заперечує творчу роль людини як керівника всесвіту”.

    Антон: “Випала Вам честь – бути богом. Що Ви зробили б?”.

    Юрій Шеляженко: “Був би собою усім на втіху та продовжував би поклонятися кожній людині, як самому собі”.

    Євгеній: “Окрім віри в надприроднє в релігійних системах бачимо релігійний культ та обряди, форми колективного сповідання і т.д., які за змістом різняться. Чи вважаєте Ви, що релігія майбутнього залишить тільки віру в надприроднє і скасує усе інше, що перераховане вище?”.

    Юрій Шеляженко: “Скасування є втіхою матеріалістів. Але й вони визнають, що святе місце пустим не буває, і після скасування віри намагаються втулити на її місце якесь потворне морально-патріотичне виховання, розмножуючи юних франкенштейнів. В чому Ви праві, так це в тому, що людям все частіше достатньо усвідомлювати священність власного життя, набувають поширення мінімалістичні культи з такими підходами, як обряд мислення і сповідь діалогу. Але дійсного скасування обряду нема, хіба що амортизується якийсь вже зовсім недоречний в сучасних умовах ритуальний капітал, тим часом як загалом енергія обряду, сила віри, проявленої у символічних діях, що творять дива і міняють наше життя на краще, завжди творилася, накопичувалася та реалізувалася, і так само буде далі. Я, взагалі, не люблю протиставлення відчутного як нібито природного вимишленому як нібито надприродному, бо фантазія властива людській природі. Тому, наприклад, я вважаю природним моє продовження у вимишленому всеохопному Бозі-людині, хоч матеріаліст, напевне, назвав би такого Бога надприродним. І тим не менше, якщо взяти цей умовний поділ на природне та надприродне, зверну вашу увагу на те, що у будь-якій релігії світогляд-віровчення реалізується і грає соціальну роль через посередництво обряду та організації. Якщо хтось оголошує, що цих ланок нема, йому не залишиться нічого іншого, як створити свій обряд і свою організацію. І от в цьому я тільки підтримаю кожного творця власної релігії, бо такий духовний подвиг дуже корисний для самовдосконалення”.

    Відповіcти
  48. Віктор сказав:

    Чому на Ваш погляд, легалізація гомосексуалізму в системі правових відносин є потрібною? Це їх право – нехай. Але скажіть – навіщо це демонструвати? Впроваджувати в систему освіти? Навіщо про це розповідати дітям? Що Ви думаєте, що коли про це мовчати, то вони в жодному випадку не можуть про це дізнатись? Або давайте так: в ісламських державах чомусь табуйованим є це явища. Хоча, звісно це не означає, що такого явища не існує. Суть питання: навіщо це все демонструвати захищати правовими інститутами? Який сенс?

    Відповіcти
  49. Олег сказав:

    Звідки на Ваше переконання походить релігія – від людини чи від Бога? Релігія це дарунок Бога чи плід інтелектуальної творчості людини?

    Відповіcти
  50. Інна сказав:

    Що Ваша релігія забороняє? Який гріх найважчий?

    Відповіcти
  51. Олександр сказав:

    Чи потрібні сьогодні релігійні лідери в наш час? Час моральної деградації та зростанню нігілізму і байдужості. Без сумніву, Ісус, Будда, Мухаммед, інші прийшли в історію людства у потрібний для цього час. А сьогодні, на Ваш погляд, роль таких лідерів є актуальною?

    Відповіcти
  52. Єгор сказав:

    Чи може Ваша релігія зціляти людей, як це практикують сучасні харизматичні проповідники?

    Відповіcти
  53. Алла сказав:

    Чи згідні Ви з тим, що Ісус – єдиний шлях до спасіння,а також те, що Його роль значно важливіша і більша від усіх решти провідників?

    Відповіcти
  54. Карим сказав:

    Скажите, а Вы верите, що нет Бога кроме Аллаха, и Мухаммед (мир и благословение ему) пророк Его?

    Відповіcти
  55. Юрій Шеляженко сказав:

    Віктор: “Чому на Ваш погляд, легалізація гомосексуалізму в системі правових відносин є потрібною? Це їх право – нехай. Але скажіть – навіщо це демонструвати? Впроваджувати в систему освіти? Навіщо про це розповідати дітям? Що Ви думаєте, що коли про це мовчати, то вони в жодному випадку не можуть про це дізнатись? Або давайте так: в ісламських державах чомусь табуйованим є це явища. Хоча, звісно це не означає, що такого явища не існує. Суть питання: навіщо це все демонструвати захищати правовими інститутами? Який сенс?”.

    Юрій Шеляженко: “Право – наука про людське самоуправління, що вимагає узгодження бажаного з дійсним. Можливо, ви бажали б, щоб гомосексуалістів не існувало, але вони існують, і з цим треба рахуватися, як треба рахуватися з існуванням інакодумців, іншовірців, із тим, що ви іноді помиляєтеся і маєте грішні бажання, як і я, як і гомосексуалісти, як будь-яка жива істота, крім хіба що деяких сконструйованих нами безгрішних абстракцій на зразок Бога, ідеальність яких ми намагаємося наслідувати. Тож навіть якщо ви видасте закон про заборону гомосексуалізму, цей закон не буде виконуватися, які б кари ви не вигадали. Якщо ви видасте закон про приховування гомосексуалізму, він також не виконуватиметься, бо шила в мішку не сховаєш. Звісно, ви можете не розповідати дітям про таке значуще явище, але тоді на вашій совісті буде гріх введення дітей у невігластво чи навіть в оману, якщо ви раптом почнете розповідати, що гомосексуалісти гірші за інших істот просто через устрій їхніх почуттів. Якщо я воюватиму з людьми, які нічого поганого не зробили, інші цього не схвалять, мені не довірятимуть, моїм ворогам надаватимуть допомогу в захисті від моєї безглуздої агресії, в результаті ця війна вийде мені боком. І захист від безглуздої агресії має священний сенс: розум має захищати себе, послідовно, морально, уникаючи насильства, зупиняти безумців”.

    Олег: “Звідки на Ваше переконання походить релігія – від людини чи від Бога? Релігія це дарунок Бога чи плід інтелектуальної творчості людини?”.

    Юрій Шеляженко: “Не варто презюмувати диз’юнкцію там, де доречна кон’юнкція. З точки зору теології душевної релігії, Бог є людиною, продовженням людини до нескінченності. У релігії, як у Бозі, людина знаходить своє продовження. І без прагнення людської єдності з нескінченністю релігія не мала б сенсу. Інтелектуальна творчість є однією з форм спілкування людини з Богом, тож природно, що ми приходимо до розуміння Бога в формі самостійно сконструйованої людиною абстракції. З цього приводу в Священному писанні релігійної віри в найвищу цінність людини, в тексті Доля, є притча. Людина питає Бога, навіщо він творить людину, а Бог відповідає: щоб ви творили мене. Людина питає Бога, що буде далі, а Бог відповідає: твоє буття належить тобі (Дол. 1-2, 9-10)”.

    Інна: “Що Ваша релігія забороняє? Який гріх найважчий?”.

    Юрій Шеляженко: “Як Бога пізнаємо в єдності буття, так і гріхи пізнаємо в єдності небуття. Є один універсальний гріх, що об’єднує в собі решту: приниження. Суттю всіх гріхів є приниження людини. Коли ми кажемо, що щиро сповідуємо душевну релігію, це означає, що у суді совісті й самообороні керуємося моральним критерієм: утвердження найвищої цінності людини є добро, приниження людини є зло; покоряємося правді, не залежимо від гріхів: брехні, насильства, безумної войовничості, страху, жадібності, прив’язаності; гордині, тобто протиставлення свого чужому, демонізації інакших; індивідофобії, тобто побоювання самотності та одинаків. Так сказано у формулі віровизнання віруючих в найвищу цінність людини, де окрім основного гріха приниження перераховано інші суттєві гріхи, які мусимо наполегливо поборювати”.

    Олександр: “Чи потрібні сьогодні релігійні лідери в наш час? Час моральної деградації та зростанню нігілізму і байдужості. Без сумніву, Ісус, Будда, Мухаммед, інші прийшли в історію людства у потрібний для цього час. А сьогодні, на Ваш погляд, роль таких лідерів є актуальною?”.

    Юрій Шеляженко: “Думаю, кожен час підходить для того, щоб вірити в себе, бути вірними собі, володіти собою, реалізувати і проповідувати цей моральний закон та творити краще буття у відповідності до цього морального закону, для утвердження найвищої цінності людини. Історичні приклади, звісно, цікаві, але кожна історія є неповною, вона нічого не каже про те, що відбулося за рамками її сюжету. Наприклад, академічний історик годинами вам розповідатиме про різні війни та забуде розповісти про пацифіста, який спас друзів від участі в цих війнах, хоча пацифіст існував, просто воюючі нації та звеличені ними наукові школи під впливом гріха гордині закрили очі на його існування, бо він жив у своїй паралельній реальності, де війна не вважається достойним заняттям для людини. Я гадаю, що в усі часи в усіх місцях були, є і будуть віруючі в найвищу цінність людини на зразок названих Вами святих людей, які творять добро, бо бачать в цьому сенс свого існування, і люди навколо них починають творити добро нарівні з ними”.

    Єгор: “Чи може Ваша релігія зціляти людей, як це практикують сучасні харизматичні проповідники?”.

    Юрій Шеляженко: “Будь-який лікар поважає людське життя, а це вже елемент душевної релігії. Взагалі, серед цілителів багато віруючих в найвищу цінність людини. Одні, на зразок мене, духовно зціляють від страху та відчаю, інші борються з фізичними хворобами науковими методами”.

    Алла: “Чи згідні Ви з тим, що Ісус – єдиний шлях до спасіння,а також те, що Його роль значно важливіша і більша від усіх решти провідників?”.

    Юрій Шеляженко: “Якщо Ви вірите в це і не проти розділити зі мною віру, я з радістю буду вірити разом з Вами. Також зазначу, що у Священному писанні душевної релігії сказано: християнство досконале, бо вчить мудрій любові (Діал. 12). У вченні Ісуса я особливо люблю ідею царства Божого всередині нас”.

    Карим: “Скажите, а Вы верите, що нет Бога кроме Аллаха, и Мухаммед (мир и благословение ему) пророк Его?”.

    Юрій Шеляженко: “Если Вы верите в это и не против разделить со мной веру, я с радостью буду верить вместе с Вами. Также отмечу, что в Священном писании открытой религии сказано: ислам совершенен, ведь учит мудрому повиновению (Диал. 12). В учении Мухаммеда я более всего повинуюсь идее разумности, идее поклонения человеку, ведь Аллах изгнал и наказал Иблиса за отказ поклониться человеку и идти с ангелами, охраняющими человека от бед”.

    Відповіcти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook