Вальдеси

Вальденси –  це один із релігійних  деномінативних рухів,  який  виник  у західному християнстві.  Засновником  цієї течії  на Заході  вважають  купця  із м. Ліон – П’єра Вальдо (друга половина  ХІІ ст.). Вони виступали проти  ліквідації  приватної власності  феодалами,  відстоювали апостольську убогість та взаємодопомогу,  притримувалися  вільного читання та проповідування  Святого Письма.

Одночасно  із ними  існувала інша група дуалістичної  секти  – альбігойців,  що сформувалася  на  південній частині Франції  у ХІІ та ХІІІ століттях. Вальдо як зазвичай дотримувався  приписів Біблії,  у якій мова йшла про  те, щоб роздати багатство бідним.  І цією бідністю він намагався  відновити первісну  чистоту християнської моралі.

Він відправився  разом зі своїми  прибічниками  проповідувати Святе Євангеліє.  Його ж послідовники  відкидали власність  і за це їх почали називати «ліонські убогі». Крім того,  їхні  групи  почали  існувати у Ломбардії, потім поступово їхнє злиття відбувалося у м. Мілан,  де на той час  вже були гуміліати «убогі духом».

Але внаслідок зіткнення з  католицькою церквою, вальденси побоювались втратити  свободу читання  Біблії та світської проповіді, а також  у вченні  про таїнства. бажали залучитись підтримкою папи Олександра  ІІІ,  але  той  взагалі заборонив їм проповідувати, вважаючи їхнє вчення  таким, що протиставляється Католицькій церкві.

У 1184 р. –  папа Луцій  відлучає вальденсів від церкви на Веронському соборі, а у 1215 р. – спробу відлучення повторив папа Інокентій ІІІ. 1211 рік  став фатальним  для вальденсів. За рішенням  римського папи у місті Стразбурзі, Священна  інквізиція спалила на вогнищі  близько 80 вальденсів, визнаючи їх як єретиків.

Гоніння на вальденсів   не припинялися.  Так  наприклад, папа Сикст ІV оголосив проти них хрестовий похід.  У 1545 році  в одному місті Дюфіні було  знищено 4000  послідовників цього вчення. Папа  ще не заспокоювався, коли врешті  решт зібрав  військо П’ємонту,  яке змовилося  у союзі з бандитами  та ірландськими головорізами замучивши на смерть  велику кількість вальденсів. Ця вся ексцентрична подія відбулася  у 1655 році.

Потім вслід за головорізами  прийшли французькі та італійські війська, вбивши 3000 віруючих, 10 000 вальденсів  було забрано в полон, 3000 дітей  було розміщено  по католицькій місцевості. 17 лютого 1848 року  король Сардинії Карл Альберт  дарує  вальденсам  релігійну та церковну свободу разом  з  правом громадянства.

Вальденси почали заселяти  три долини  в Альпах.  Відрізняються вони чистотою моральності, працелюбністю і  обробленням полів та виноградників. Біля 1500 року їх чисельність скоротилася від 80 000 до 25 000 чоловік. З 1833 року в Італії  нараховувалося приблизно 14 866 вальденсів.

В часи другої світової  війни  італійські вальденси   допомагали євреям при Голокості. у 1975 році  церква вальденсів у Італії об’єдналася з  методистською церквою в Італії. Тим самим  вони сформували Вальденську  Євангельську церкву, яка увійшла  до Всесвітньої ради церков (ВРЦ). Нараховує  близько  40 конгрегацій та має 15 000 послідовників – вальденсів  в Аргентині та Уругваї. Церква була заснована ще з 1865 року італійськими мігрантами.

Невеличкі спільноти вальденської церкви  продовжують існувати  у Німеччині та США (безпосередньо злилися з пресвітеріанами).

Стрикалюк Богдан