Утопія Томаса Мора

утопія мораВарто  зазначити, що  твір Томаса Мора «Утопія»  представлений  морально – соціальною філософією. У ньому в першу чергу розкриваються  пороки  суспільно – політичного устрою. Народні  катаклізми  Мор вбачає  у  оволодінні  приватним  егоїстичним  інтересом.

Тому «Утопія»  є своєрідним проектом, де  етичний ідеал  протиставляється  індивідуальному себелюбству, і в результаті приводить до  встановлення  істинної природи людини.  Утопія – це місце, якого взагалі не існує.  Її столицею автор називає  Амаурото (та що зникає), річку – Анідрой (позбавлення води), а правителя називають Адемом (той, хто немає народу), відбувається гра між реальним та ірреальним, робиться  ніби натяк  на первозданного  Адама.

Філософський метод, який використовується Мором  у творі полягає  у слідуванні здоровому  смислу та природним законам, що основані  на  інтелекті,  сприяють побудові такої ідеальної держави.  В основі держави – Утопія  повинні лежати деякі норми  (правила), які забезпечують її ж функціонування. Тому в числі цих  норм  повинні бути такі:  спільність власності, всезагальна участь, обов’язкова для всіх  громадян   у виробничій  праці,  ліквідація  паразитичного існування  привілейованих станів, розподіл багатства.

Утопічне суспільство  має за базис широку віротерпимість з визнанням безсмертя душі, божественного провидіння, загробної відплати. Людське щастя  раціонально обумовлене  задоволенням,  яке має бути чесним та благородним, слугувати на добро та втіху іншому.

Його «Утопія»  значна не тільки тим, що змогла визнати законний протест людини, яка крім того існує в несправедливому для неї суспільстві, а й  продемонструвала  усі можливості проектувальних ідей  у побудові  держави.

Життя  безкласової  утопічної держави повністю  описується  Томасом Мором, яку  здається, що всі протиріччя вирішено, проте насправді це не так. Мабуть автор  ще не повністю  добре знав життя,  щоб  вірити у те, що будь – який  клас, дивлячись які б не були їхні справедливі наміри, зумів би  утримати  владу  у своїх руках без пригнічення убогої  більшості.

Мор  зумів  подивитися  ще далі  у майбутнє, протиставляючи  комуністичний устрій. Згідно  цього  ж устрою,  все  належить усім, тобто   класовому суспільству.

В утопічній державі, за описом Мора, існував розподіл  за таким принципом:

1) Обов’язкова  праця

2) Кожен працює в міру своїх сил і отримує  стільки скільки йому потрібно

3)  У будь – якій праці  є винагорода  за заслуги

4)  Кожен із людей, хоч і живе в розкоші але отримує нарівні з усіма, і не один із них не отримує більше від іншого.

5)  Приватної власності  взагалі немає

Острів  Утопія  зосереджує  близько двадцяти  чотирьох  міст, що існують на  ньому. Мова, мораль,  закони  та заклади є однаковими. У країні розміщуються садиби,  з усіма необхідними  сільськогосподарськими знаряддями.  Тобто  прослідковується культура  однієї  нації.  Відбувається переміщення  людей із міст до селищ. Кожна родина нараховує  не менше  сорока її членів, в тому числі чоловіків та жінок.

Мор демонструє  заміну одних іншими: двадцять чоловік, які два роки пропрацювали на садибі, після свого повернення до міста, заміняються  іншими двадцятьма  місцевими громадянами, які  отримують навики та здібності  в землеробстві від  попередніх знавців сільського господарства. Таке чергування  землеробів   велося  для того, щоб  ніхто  не відчував якоїсь примусовості  зі сторони своєї волі, займаючись   важкою  сільськогосподарською  працею.

Крім того, чітко видно  вид діяльності утопійців: зрошування полів,  заготівля дров, які привозять  сюди у місто;  займаються штучним виведенням птиці за допомогою  особливих  апаратів висаджування.  Одним із найголовніших занять  жителів острова Утопія стало землеробство. Кожен мав повне право  навчатися крім землеробства ще й техніці ремесла, особливо як чоловіки так  і жінки.

Здебільшого  у цій справі  стало оброблення  тканини, існувало  каменярське, ковальське, теслярське ремісництво. Дуже  мале застосування мають  інші галузі.  В  Утопії  дуже мало працюють –  шість годин на добу.  Вільний час  проводять хто як забажає. Всі працюють, не рахуючи  соціальних  керівників, які отримуючи дозвіл від  народу повністю присвятили себе для науки. Але  якщо ця людина не зможе виправдати тих надій, які були покладені на неї суспільством, то відразу ж переводиться  у  ремісники.

Існує своєрідний поділ  праці,  так як   продуктивне виробництво  поширюється на сільську та міську місцевість.   Існую також чіткий контроль   мудрих старих людей, які спостерігають за веденням загальної суспільної справи.  Про гроші цієї держави також нічого невідомо. Кожен  впевнений  у тому, що ніколи  їм не прийдеться  терпіти  потребу в чомусь.

У  чудових  палацах  проживають  сифогранти –  особи посадового значення, що вибираються  лише по одному  і розраховані  на тридцять сімей.  Самі ж тридцять сімей прикріплені  до палаців, проте живуть по різні сторони.  Завідуючі  палацовими кухнями  приходять на ринок у визначений для цього час, бере  тільки необхідні продукти для тридцяти сімей.

Найкращі продукти  використовують  у госпіталі  для  підтримки хворих.  Тридцять сімей  у визначений для них час  приймають як обід так і вечерю у своїх палацах.  У палаці приготуванням їжі займаються  жінки, а при столі прислуговують хлопчики та дівчата.  На сифогрантів  покладається  завдання – спостереження  за бездіяльними людьми. Сифогранти  можуть призначати  князя, шляхом  його обрання  народом із чотирьох кандидатів.

Посада князя  залишається аж до кінця його життя. Він може бути позбавлений посади лише в тому випадку, якщо  буде запідозрений  у прагненні до  самодержавства.  Віросповідання  є особистою справою для кожного  жителя острова Утопія.  На ньому  як священики так і чиновники  безпосередньо  вибираються народом.  Саме найбільше  населення ненавидить війну. Війна може бути застосована  з метою  захисту родини, своїх друзів,  поневолення народу гнітом тиранії.

У великій пошані  в Утопії  стоять науковці.  Їх звільняють від  фізичної праці, але  заняття  наукою не повинне бути монополією самих науковців. Публічні читання, які   проводяться  рано – вранці  мають право відвідувати  представники  сильної та слабкої статі.  Чоловіки і жінки уважно слухають читання  з тих або інших предметів.

Таким чином комуністична  модель суспільства  Томаса Мора є утопічною.   Комунізм  створюється  за допомогою глибоких знань  життя та  розуміння тих чи інших потреб  відповідної епохи. Томас Мор  насправді  робить спробу висунення   основного принципу, який ввійшов  в теорію  наукового комунізму і її сподвижника Карла Маркса.

Принцип звучав  так: «Від кожного – по  здібностям, кожному – по потребі». Наука  Мора  вперше використовується  для  корисного служіння людям. Хоч  вона і є ворожою по відношенню  до християнства, але  виявляється необхідною  при утворенні нового  суспільного справедливого устрою.  Тому  автор книги  намагається зробити науку  більш  доступною для кожного  як якусь вищу насолоду.

В тім  існуючих  шляхів  для досягнення  комуністичного суспільства він  аж ніяк не міг вказати, тому що це зробити практично не  вдалося.

Богдан Стрикалюк