Тамплієри

Тамплієри – це один із  лицарських орденів, який сформувався  у  1118 році  в добу Середньовіччя.  Дев’ять   французьких  лицарів вирішили об’єднатися  у військовий монарший орден  для охорони  паломників,  які часто  прибувало  до Єрусалиму.  Він був зорганізований  за зразком  ордену Івана Єрусалимського , члени   цієї групи почали називатися «госпітальєрами»  (у їхні обов’язок входив догляд, допомога  у лікуванні  та охорона хворих людей).

Щедрий король Єрусалиму  на ім’я Болдуїн  виділив  для них територію свого замку Тампля (звідси і назва «тамплієри»), що був побудований  на місці храму Соломона.   Група лицарів об’єднувалася  в орден,  який носив різні назви: «Бідні лицарі Ісуса з храму Соломона» або ж «Бідні брати Єрусалимського храму».  За  місцем їхньої резиденції їх  стали називати  тамплієрами або  храмовниками.  Лицарі  цього ордену  приймали монашу обітницю  покірності, бідності  та безшлюбності.

Устав тамплієрів  був розроблений  св. Бернаром Клервоським та  був затверджений  на соборі у м. Труа у 1128  році самим  папою Євгенієм ІІІ. Соновою для цього уставу   став  устав цистеріанців (католицький монарший орден).  Устав був дуже суворим та жорстким. Лицарі, які вступали до цього ордену навіки відрікалися від мирського життя та своїх родичів.

Їхньою повсякденною їжею були хліб та вода, крім того  їм  забороняли їсти м’ясо, молоко, овочі, фрукти та вино,  як в той час папи  набивали собі животи. Одяг  у лицарів був дуже простий,   на відміну від того,  як папа  ходив такому одязі , що кожен би йому позаздрив. Якщо ж після   смерті  лицаря знаходили  хоча б якісь  цінні коштовні речі: золоті або срібні вироби, гроші, то він відразу  втрачав  право бути похороненим на кладовищі, а от папу  можна  і ховати  хоч у золотому  саркофазі.

Якщо  ж ціннісні речі  знаходили після поховання, то тіло небіжчика викидали прямісінько з могили на з’їдання собакам, ну  а  папу  не викидали – його відправляли  спокійнісінько в рай.

Члени ордену тамплієрів ділилися таким чином:

1) лицарі;

2)  священики;

3) сержанти (сюди входили:  служителі, пажі, зброєносці, прислужники,  солдати та охоронці).

Орден  тамплієрів мав знаки відрізнення: білий плащ – мантію  носили лицарі з ордену тамплієрів із зображенням на ньому символіки червоного   хреста,  коричневий плащ  – мантію із зображенням   червоного  восьми конечного хреста, відомого  як «мальтійський хрест».  Їхній бойовий виголос був  взятий  із  113 Псалма: «не нам Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу…»(Пс.113,8).

На гербі ордену тамплієрів  було зображено двох лицарів  на коні – це символ бідності  тамплієрів.  Орден підпорядковувався тільки  своєму магістру  ордена. Папи  втрачали контроль за  орденом тамплієрів, вони вже не могли найти собі місця, потираючи собі руки.  Аж  доки  не придумали, щоб звинуватити орден  у єретичному вченні.

Інквізиція давно вже  не могла дочекатись  того моменту, що під сильним опором тамплієри зламаються,  але  все було не так. Тому  що орден  добре знав, що їх просто використали   у своїх  цілях.  В ордені нараховувалося більш як триста лицарів, серед яких були  доволі  не прості люди – принци та герцоги.

Керівників ордену  – магістрів  нараховувалося близько  двадцяти двох.  У важких умовах  клімату  гинуло дуже багато, зброєносців  та лицарів – піхотинців,  коли  ті йшли  суходолом,  морським шляхом – лицарі.  Їхня мета – дістатися  Палестини.  Повним провалом закінчився другий хрестовий похід  у 1148 році, хоч вдалося вижити по дорозі у Дамаск. Хрестоносці змушені були відступити, інакше їх  розгромило б мусульманське військо під проводом  Атабека.

Почався третій хрестовий похід, який мав би бути останньою надією для хрестоносців.

Тамплієри займалися  як насадженням християнства  у святій Землі та і  своїм  укріпленням бойових позицій.  У 1177році розпочалася битва  біля Аскалону.  Хрестоносцям вдалося  відтіснити війська противників  та здобути перемогу для християн., але не все так сталося як гадалося:  на річці Йордан  вони  зазнають поразки від війська Саладіна.

У 1187 році Саладін  захоплює м. Тивиріаду.  Захоплює у полон хрестоносців  та їхнього магістра Жерара де Рідфорома. Саладін  дарує Жерару життя.  Саладін  направляє своє військо на Єрусалим.  У 1189 році хрестоносцями організовується третій хрестовий похід. У 1191 році їм вдалося завоювати  фортецю Акра.  Тут вони розміщують свою штаб – квартиру, яка вже потім буде повністю  захоплена  царем Саладіном.

15 липня 1199 року хрестоносцям вдалося оволодіти Єрусалимом, але невдовзі почалася різанина з мусульманським військом біля Тампля. Біля 3000 мусульман та іудеїв було знищено хрестоносцями в Єрусалимі. У кінці 1290 року мусульмани  наблизились до  Акри. Фортецю обороняв магістр  ордену  Гішар де Божо. Гарнізон складався із 15 000 чоловік та 900 лицарів тамплієрів та госпітальєрів. 18 травня 1291 року  мусульманським військом було взято в облогу Акру, загинуло  300  лицарів – тамплієрів разом з магістром Гішаром.

Доля тамплієрів стала фатальною: їх звинувачували безпідставно у  різних  єретичних вченнях, потім  спалювали на вогнищі.  Останнім магістром ордену став Жак де Молє.  Після його завоювань, а також поразки  почала зріти змова щодо самих тамплієрів. У жовтні 1307 року у  французькі в’язниці  було посаджено 5000 тамплієрів.

13 жовтня  1307  року  ордена   практично  не існувало. Магістра  де Жолє  вели  на страту, а він, знявши  плащ – мантію  і акуратно склавши промовив: «Папа  Римський  Климент V, через  сорок днів ти прийдеш до мене. Король Франції  Филипе ІV, не пройде  і року, як ти приєднаєшся до нас». Пророцтво магістра тамплієрів здійснилося і папа і король  померли, як сказав  магістр ордену.

Стрикалюк Богдан, магістр  релігієзнавства