Система суспільної свідомості

Суспільна  свідомість  як система є дуже  складною.  Вона  має  свої форми  та  рівні. Спершу  ніж  її  охарактеризувати,  потрібно  зрозуміти,  як саме  сучасна  соціальна  філософія     розглядає  або ж   розуміє  поняття  «суспільна  свідомість».  У  соціальній  філософії,  суспільною  свідомістю  називається  сукупність  усіх знань, норм та принципів,  духовних  цінностей,  людських настроїв,  за  допомогою  яких  у суспільстві   втілюється  самосвідомість  та  самопізнання.   Необхідно  зауважити,  що  людина  або ж інакше кажучи індивід  виступає носієм  цієї  відомості.

Формування  та розвиток свідомості  індивіда   відбувається  завдяки  головному мозку.  Іншою умовою  розвитку  людської  свідомості  є  соціальне  середовище,  у  якому  із  самого свого народження  людина починає  адаптуватись.  Без  соціуму,  поза ним,  людина,  а також  її свідомість існувати не  можуть.   Індивідуальна  свідомість  завжди  обумовлена суспільством.  А  це  дає  можливість  стверджувати  про  загальне  існування  духовного  поля  у  суспільному просторі,  у який  входить  світогляд,  наука,  мораль,  релігія,  естетичне віддання переваги,  традиції  і інше.  Духовні   форми, які    відображають  соціальне  буття отримали  назву  суспільної  свідомості.

Згідно  марксистської  філософії,  у суспільній  свідомості  виділяються  ще  її  форми,  кожна   яких   утворює  комплекс    ідей,  почуттів,  що  відрізняються від  нього   змістом  іншого  комплексу  за  відповідними  параметрами:  за  предметом  відображення,  за  способом  відображення, за  характером  оцінки,  за  характером  зворотного  впливу   на  окремі  сторони  суспільного  життя.

З  історичної  точки  зору,  взявши  до  уваги   класифікацію  форм   суспільної  свідомості,  можна  виділити   наступні  форми  первісно – суспільного  ладу.  До   них  відносяться  такі:  економічні,  моральні, релігійні  та  естетичні. У  класовому  суспільстві  більш  характерними  вважаються   політичні,  правова  свідомість,  філософські. Крім  того  до  суспільних  форм  свідомості  додають  етнічну  та  національну  свідомість. Дуже  суперечливим  постає  питання  чи  справді  існують     самостійні   форми  свідомості  суспільства.  Спробуємо  змістити свій акцент на гносеологічній точці зору.

Гносеологічна   точка  зору   виділяє    повсякденний  і теоретичний  рівень  свідомості.  Повсякденна свідомість   є  первинною  формою  пізнання світу.   Вона  відзеркалює  соціальне  життя  у  досвідному  знанні,  почуттях  суспільства, що виникли  внаслідок  процесів  повсякденної  життєдіяльності  соціальних  груп, при   взаємному  обміні  знань та почуттів між  ними.

Теоретична  свідомість  здебільшого  пов‘язана  з описом  та поясненням  феноменів  суспільного  життя, в  першу  чергу  це  стосується  законів,  причин,  протиріч. У різних  соціальних групах  теоретична  свідомість  має своє  ідеологічне  забарвлення. Між  ідеологією  та наукою   також існує протиріччя. По – перше  наукове  пізнання  намагається  відобразити  об‘єктивні  закони із  досягненням істини та відверненням від  людських  інтересів,  а ідеологія  –  займається  висловленням  інтересів  груп суспільства. По – друге  ідеологія  містить  пізнавальний  аспект,  а  от  наука – ідеологічний.  У  класовому суспільстві  ідеологія  відсутня.

Важливе  місце  посідає   масова  свідомість,  або як ще  інакше  її називають «психологія  натовпу».  Маса  та  натовп  мають свої  характерні  специфічні  якості.    Натовп  легко піддатливий  для  вождів. Тому  філософ  Платон  описував  натовп  як особливу  тварину, а  вождя  –  дресирувальника, що ним керує.   У натовпі  відсутня  свобода.  На відміну  від свідомості натовпу,  масова свідомість  грає важливу роль у формуванні  громадської  думки.  З  розвитком  засобів  інформації  все більшого впливу набуває фактор масової суспільної  свідомості. Мaсова  інформація  стала  формувати мислиннєві стандарти, поведінку, тощо.

Богдан Стрикалюк

Коментування закрито

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook