Світогляд і Стиль Платона в стислому нарисі

Нова, дещо підсумуюча публікація про Платона та ого світогляд. Про світогляд взагалі читайте тут =)

Інші публікації пр овідомого філософа:

Платон. Життєвий шлях та вчення про ейдоси
Космологія та психологія Платона. Значення його філософії

  1. Ідеалізм.
  2. Об’єктивний ідеалізм.
  3. Конструктивно-логічна сторона об’єктивного ідеалізму.
  4. Античний об’єктивний ідеалізм.
  5. Космологічна розробка античного об’єктивного ідеалізму.
  6. Діалектика міфології.
  7. Роль Платонізму в історії.
  8. Художній стиль Платона.

Ідеалізм

В боротьбі ідеалізму з матеріалізмом Платон зайняв досить різку і відверту позицію ідеалізму. З небувалою для того часу рішучістю філософ вчив, що не ідеї(ейдоси) – суть відображення матерії , а навпаки, матерія є відображенням ідей і ними породжується. Отже, філософія Платонаабсолютний ідеалізм, а сам філософ – його засновник в Європі.

Об’єктивний ідеалізм:

Для того, щоб ідея (ейдос) виявилась сильнішою і реальнішою за саму матерію, необхідно було розуміти ідеї не лише суб’єктивно-людським методом, але і як об’єктивно існуючу незалежно від людини ідеальну дійсність. Гносеологічні корені такого розуміння побачив Володимир Ульянов (Ленін), який писав: «Первинний ідеалізм: загальне (поняття, ідея) є окремою істотою. Це здається диким, жахливо безглуздим. Але хіба не в тому ж роді сучасний ідеалізм, Кант, Гегель, ідея Бога? Столи і стільці та ідеї столів і стільців, світ і ідея світу, річ і «нумен» тощо… ». Сума всіх відмінностей даної речі від усіх інших речей і є її ідеєю, або її сенсом. Відображенням світу ідей, його відтворенням, якраз і є, за Платоном, весь чуттєвий космос з ув’язненими в ньому природою та суспільством.

Конструктивно-логічна сторона об’єктивного ідеалізму

Платонівські ідеї – це не лише субстанціалізовані родові поняття, метафізично протестуючи проти чуттєвої дійсності. Аналіз текстів Платона показує, що свою ідею речі, філософ розумів, насамперед, як принцип речі, як метод її конструювання і пізнання, як смислову модель її нескінченних смислових проявів, як таке загальне, що являє собою закон для всього відповідного одиничного. При цьому матерія являється функцією ідеї.

Це приводило до того, що ідеальні сутності Платона вже не виявлялись нерухомим в деяких випадках, як це помітно в діалогах «Парменід» і «Софіст». Ідеям було властиве своє власне, суто категоріальне становлення. Ідеї та сутності виявляються в такому сенсі зовсім не статичними, інакше вони не могли б зумовлювати вічно рухомий, чуттєвий світ. Гарантією того, що Платон зі своїми ідеями-моделями ніяк не міг впасти в чистий логіцизм, є античний характер його світогляду.

Античний об’єктивний ідеалізм

Платон, який формально протиставив свій ідеальний світ чуттєвому, фактично не зміг залишитись при такому дуалізмі назавжди. Матерія виявилась у нього прекрасним, ідеально-організованим чуттєвим космосом ,а ідеальний світ – наповнений речами, людьми, природними та суспільними явищами, але тільки поданими у формі точно сформованих першообразів, вічно не рухомих, але вічно впливаючих на матеріальний світ. Ідеальний світ його заповнений тими ж статуями, які творила грецька антична культура.

Космологічна розробка античного об’єктивного ідеалізму

У Платона не ідеї формують вищу дійсність – «Єдине», яке є ні чим іншим, як тотожністю всього матеріального та ідеального, як то першопринцип з якого тільки шляхом відділення випливає матеріальне та ідеальне.

Найвижчим, благородним породженням ідеального світу з його «Єдиним» і Світовою Душею являється в Платона «Чуттєвий Космос» і гармонійний рух небесних світил, що відповідно теж продиктовано чіткістю, правильністю та «висотою» античної культури.

Діалектика міфології

Ідеї Платона являють собою в безкінечних формах «Єдине» і насичені духовно-життєвою рухливістю, представляють собою ніщо інше, як традиційних грецьких Богів, вчення про яких розроблено за допомогою діалектичного методу. І взагалі всю філософію Платона можна назвати діалектикою міфології, правда лише в початковому її вигляді.

Роль Платонізму в історії

Насамперед, філософія Платона часто використовувалась реакційними колами і висувалась проти наукового прогресу і людської свободи. Досить часто також, вона виступала як філософія реставрації.

Оскільки Платон – античний філософ, його філософія боролась проти монотеїзму. В новий час його філософія тотожності матеріального та ідеального зумовила злиття природно-наукового споглядання і та експерименту з одного боку і ідеальних математичних побудов – з іншого.

Інакше кажучи, деякі ідеї Платона, розвинуті далі неоплатонізмом, в Новий час проклали шлях математичному природознавству і, насамперед, диференціально-інтегральному численню разом з заснованою на ньому механікою Ньютона і Лейбніца.

Художній стиль Платона

Особливо прославився Платон своїм «діалогом», у формі якого написані всі його твори крім «Апології Сократа». Більш драматичні його ранні діалоги, більш стійкі і врівноважені твори останнього періоду. Діалоги Платона пронизані промовами без яких не мислиться антична література.

Кравчук Антон Юрійович
віце-президент ТУФіР