Структура філософії

strСтруктура філософії  і досі не є визначеною.  Втім  існують  трактування  її складових, які знаходяться між собою  у тісному зв’язку, поєднанні її частин або ж інакше  кажучи  рівнів.

Можна виділити наступні рівні у структурі філософії:

1) Онтологія  –  наука, що пов’язана  з буттям  світу.

2) Гносеологія – наука про  пізнання  об’єктивного матеріального світу  людиною.

3) Аксіологія – наука про  теорію людських  цінностей.

На першому рівні  відбувається вирішення  проблем взаємовідносин   між світом і людиною. Людина  постає  як  структурна мисляча одиниця буття у цьому  реальному світі, вступаючи з ним у   тісні взаємовідносини.  Ці  ж  взаємовідносини  приводять людину  до наступних  запитань:  сутності світу і його походження;  що лежить в основі цього світу матеріальна чи духовна субстанція. Також вона задає собі питання: світ є множинним чи єдиним; яким чином він розвивається і  чи відбувається  така дія? Це власне може породжувати  різні філософські  системи і вирішення  їхніх онтологічних  проблем.

Якщо  ж взяти до прикладу філософів, то вони  по – різному  давали відповіді на такі запитання: що  в першу чергу  може  лежати в основі світу? Дух чи матерія?  Тим самим  вони подають  ідеалістичне або ж матеріалістичне  вирішення  цієї проблеми.  Будучи частиною буття, людина  розуміє його, проте  протистоїть  йому , усвідомлюючи таке протистояння.

Світ, який оточує людину, вона   здебільшого сприймає як об’єкт пізнання.

На гносеологічному рівні  ставляться запитання  про пізнання  світу.  Теорія пізнання  будується саме в рамках  цих питань.  Людина  відіграє  важливу роль  у пізнанні  світу, живучи з ним як одне спільне, ціле,  сприймає його  на емоціях, усвідомлюючи своє існування у ньому;  взаємовідносини з іншими людьми, права, а також обов’язки.

На аксіологічному рівні  відбувається  виявлення  цінностей та основ людського буття, практичної діяльності та поведінки людини. Найбільше цікавить аксіологію відношення людини до буття, законів  пізнання буття.

Крім того є ще й інші рівні у структурі філософії, і серед них виділяється праксеологічний. Цей  рівень  пов’язаний  з аналізом людської практичної  діяльності та засвоєння  нею реального буття світу. Коли  людина пізнає цей світ, закономірності  його буття, то відразу  оцінює  їхню значущість  для всього подальшого розвитку людства, а потім творчо застосовує  ці знання  у практичному житті.

Для  філософії, особливо її рівнів  характерними можуть бути  наступні дисципліни: логіка, філософська антропологія, етика, естетика. Соціальна філософія, лінгвістична філософія, філософія  релігії.

Намагатимемося  детально розібратись  з цими дисциплінами.

Логіка  –  наука про правильну  послідовність і упорядкування  людського  мислення.  Вона займається вивченням  питань  форм  висловів  думок, розвитку знання, прийомів, а також методів людського пізнання, закони  людського мислення.

Філософська антропологія  – наука , що займається фундаментальним дослідженням  природи, сутності, людини  як особливої форми прояву буття.

Етика  – стосується  проблем добра, завдання цієї науки полягає у виявленні  справедливих, розумних, обдуманих  діях  людей у їхньому спільному житті. Естетика  займається дослідженням  чогось прекрасного, форми у мистецтві або ж у природі, вплив естетичного на того, хто його сприймає.

Соціальна філософія – займається питаннями, що таке є суспільство; що можна відносити до соціальних явищ;  як можуть реалізувати себе  в бутті закономірності суспільства.

Лінгвістична філософія або ж філософія мови – як дисципліна  займається  розглядом питання  становлення,  еволюції та функції  мови; значення цієї мови в житті самої людини, в тому числі і суспільства.

Філософії  релігії  займається в першу чергу  такими питаннями: сутність такого феномену як релігійна віра, релігійна свідомість;  їхня специфіка та функції у соціумі; яке значення має релігія  у житті людини і інші.

Богдан Стрикалюк