ЕСЕ, Історія філософії, Сучасна філософія        12 Січня 2017        475         Прокоментуй!

Спроба редукції свободи в бутті особистості

Існує багато тлумачень свободи. Її називають екзистенціалом, одною з головних якостей справжньої людини, незалежністю, волею (особливо виникає плутанина понять в перекладі свободи як волі). Мета роздуму – це спроба оформити авторську редукцію досліджуваної нами категорії в бутті особистості. Воля є нижчим ступенем свободи. Іншою частиною виступає незалежність. Завершує нашу редукцію відповідальність. Вона нами мислиться як самовідповідальність. Спроба авторського поділу не претендує на визнання її остаточною в філософії..

Спроба редукції свободи в бутті особистості

Ми, вважаємо, що воля – це спрямування своїх духовних сил людиною для вирішення проблем, які її турбують Хотілося б підкреслити, що на нашу думку, тварині не притаманна ні воля, ні творчість, ні інтуїція, тільки інстинктивні потяги, воля у свою чергу, є лише людською характеристикою. Воля особистості розділяється на волю до влади, в нашому поділі перш за все це воля до влади над собою, також, ми виокремлюємо: волю до творчості, волю до подвигу. На наш погляд, зародки волі існують в людині в більшій чи меншій мірі з самого народження, але дійсно воля формується на протязі всього життя. Також варто додати, що воля направлена на вдосконалення людини перетворює її на особистість.

Відрікаючись від своєї волі, людина втрачає свою сутність, але згодом вона може знайти в собі сили і знову отримала волю, як безперечну цінність особистості. Микола Бердяєв писав: «Сильна особистість є виражений характер. Характер є оволодіння собою, перемогою над рабством самого себе, який робить можливим і перемогу над рабством оточуючого світу, з’являється в відношенні до оточуючого середовища. Характер є завоюванням і досягненням і йому притаманна свобода». Проте не треба впадати в крайнощі і абсолютизувати волю, без віри така воля є мертвою. Воля тоді стає сутністю людини коли вона робить її вільною. Вільною людина стає в свою чергу тоді, коли перетворюється в особистість, вона має безмежну віру і надію та направляє їх на втілення своїх бажань в дійсності.

Наступним елементом свободи особистості, ми вважаємо, незалежність. Розглянемо її більш детальніше. Незалежність, буде розумітися нами, перш за все в авторському значенні, на відміну від інших інтерпретацій. Незалежність визначаємо, як простір для направлення волі людиною, перебуваючи в якому особистість відчуває себе незалежною від прив’язаностей. Розглядаючи цю складну проблему пороздумуємо над людиною, що перебуває в цьому просторі, яку ми будемо називати бунтарем. Звернемося до думки  німецького мислителя Фрідріха Ніцше, він обґрунтував характеристику незалежної людини у своїй праці «По ту сторону добра і зла». Наводимо цитату філософа: «Не будь-хто має можливість бути незалежними: це перевага сильних. Хто постарається це зробити навіть з самим твердим правом, але без примусу, той доводить, що він не тільки сильний, але й до відчайдушності сміливий».

Самовідповідальність – це остання частина в нашому поділі свободи особистості. Про неї і ми будемо мислити. Свобода не означає ні в якому разі вседозволеність, безкарність та інші деструктивні прояви. Візьмемо за приклад слова того самого Бердяєва: «Люди свободи беруть на себе відповідальність». Відповідальність на нашу думку є перш за все самовідповідальністю, адже, як можна відповідати за інших, якщо не можете відповідати за себе. Самовідповідальність ми розуміємо в першу чергу відповідальність за діяння, погляди, слова. Тільки самовідповідальна людина повинна брати відповідальність за інших людей.

Свобода існує в кожній людині, проте не кожна людина проявляє її. Варто згадати наприклад про діалектику свободи раба та господаря в творі Гегеля «Феноменологія духу». Така свобода стає необхідним існуванням і певним паразитизмом. Російський філософ  Бердяєв пише: «Господар і раб мають між собою більше подібності, ніж думають. Вільний не захоче бути господарем, це означало б втрату свободи». Пояснимо це так господар є рабом свого бажання вершити долі людей і підпадає під оманливий погляд, власної всемогутнім і вседозволеності. Тому люди які не мають гідності і  особи які пригнічують волю інших, не розуміють справжньої свободи, і не проявляють її. В них вона ще не почала існувати, це певна свобода  в собі, не для себе та й не для іншого. Тільки людина, смислом життя якої не є влада над оточуючими чи рабська покора ближньому проявляє свободу.

Тарас Клок

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Реклама
Ми у Facebook