Собор трьох святителів (12 лютого/ 30 січня)

Сьогодні Православна церква  поряд з іншими церквами  православного світу  вшановує пам’ять  трьох  отців – каппадокійців та вселенських  вчителів – святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Золотоустого. Вони  шануються  православною церквою  як вселенські вчителі,  авторитет яких  має  особливу вагу у формуванні догматики, організації,  а також  і в богослужінні Церкви.

Святкування здійснюється 30 січня  за Юліанським календарем (за старим стилем),  12 лютого – за Григоріанським календарем (за новим стилем).  Що  нам відомо  про  цих  трьох  духовних просвітителів  Церкви Христової? Адже  агіографія  про  них  пише роздільно, індивідуально. Беручи до уваги  історичні  деталі, можна сказати,  що  авторитет  каппадокійців був високо піднесений на той час.  Тому  що  вони прекрасно володіли ораторським  мистецтвом  під час проголошення церковних проповідей.

Люди  насправді дивувалися  такому незвичному таланту,  кожен із святителів  вмів переконувати  суспільство, направляючи їх  до  світла, розуму, пізнання Бога. Велася непереривна  боротьба  з прихильниками  єретичних наук,  виникала дискусія  між  ними.  Ця полеміка могла перерости в щось більше, але  вчителі Церкви намагалися припинити будь – які суперечки мирним шляхом.  Вони акцентували увагу  на людині як образі та подобі Божій,  на участі у творенні світу  Бога , який відкривається у трьох іпостасях, на протидії добра та зла,  порушували питання первородного гріха та смерті,  на спасінні людини, на її хрещенні  та інших проблемах.

Все це вони пояснювали  і розтлумачували  для  людей, які  були далекими  до пізнання Бога,  спираючись  на Священне Писання, а також демонструючи на прикладах  повсякденного життя.  Якщо  Василій Великий  зачіпає тему про людину з точки зору аскетико – виховної, то Григорій  Назіанзин (Богослов)  торкається її з різних сторін і набагато глибше, на відміну від Василія Великого.

Григорій Богослов  говорить про людину  з почуттям великої поваги  до неї та любові, вірить  у високе призначення самої людини.  Тоді яким  чином  так сталося, що  вони стали  єдині  як  нерозривна, нероздільна та нерозлучна Свята Трійця?  Про  це свідчить одне із церковних передань , в якому мова йде  про  трьох  вселенських  вчителів , які знаходилися  далеко  один від одного,  здійснюючи богослужіння. При  правлінні візантійського імператора  Олексія І Комніна точилися   суперечки,  які торкалися  першості  будь – кого із  цих Отців  церкви .

І як свідчить  церковне передання , у 1084 році митрополиту Іоанну Євхаітському  явилися  всі три святителі  і звеліли встановити загальний день  їх пам’яті, що вони рівні перед  Богом: «Немає між нами ні першого, ні другого. Якщо ти посилаєшся на одного, то з тим згідні  і обидва  інших. Тому, звели  тим, хто  сперечається  по приводу нас заборонити суперечки, бо  як при житті так і після смерті  ми маємо піклування про те,  щоб привести до миру та однодумності  кінці  всесвіту.  У зв’язку з цим, з’єднай  в один день пам’ять про нас, і як  належить тобі, склади нам святкову службу, а іншим передай, що ми маємо у Бога рівну єдність».

Після того  митрополит переказав  всі ті слова, що  бачив у  чудесному видінні і чув  їх від уст  трьох святителів Василія, Григорія та Іоанна.  Згідно  з цим,  митрополит  Іоанн  складає святкову службу в честь  вселенських вчителів та святителів Церкви Христової.  Разом  з молитвами віруючих  по їхньому проханню підносяться молитви  святителів  Церкви  Христової: Світила церкви – Василія Великого, мудрості Божої – Григорія Богослова та уст Господніх –Іоанна Золотоустого.  Вони підносять моління віруючих до невидимого престолу Божого, випрошуючи у Бога  світла  для просвіти  сердець, мудрості – для розуміння  Слова Божого та заповідей Божих,  а також  утворення божественних уст – для прославлення Бога у Святій Трійці.

Стрикалюк Богдан, магістр релігієзнавства