Слово приглушене тереном…

terenТекстом сьогоднішної проповіді послужить читання Слова Божого, – євангеліє від св.. Луки – розділ восьмий, вірш чотирнадцятий:

А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають.

Для кожного, хто хоча б трішки знайомий з духовною ситуацією в Україні, той неодмінно зможе спостерігати небайдужість наших громадян до питань віри в Бога та церкви. Квазіатеїстичний політичний курс минулого на теренах колишнього СРСР, який так інтенсивно намагався викорінити віру в Бога не зміг посприяти втіленню таким явищам. З моменту отримання незалежності у 1991 році, наша держава демонструє непогані  показники в європейському та світовому масштабі по кількості відвідування церков та богослужінь. На великі християнські свята, як правило, усі храми заповнені парафіянами та прихожанами і бува, яблуку ніде впасти. Іншу ситуацію демонструє наша сусідка Європа: щоб привернути увагу людей до церкви і віри – достатньо перетворити церковну споруду в розважальний заклад або спортивний центр чи інший формат, який би не настільки нагадував консервативну та застарілу літургію та проповідь. І все ж…

Доволі часто в багатьох виникає запитання в осіб, які не байдужі до духовних питань, особливо питанню спасіння душі на кшталт: “Чи можна врятувати душу свою не віруючи?” або “Що робити з людьми, які чують Слово Боже, однак це не дає жодного результату в їх житті?”  Зрештою, нічого не є дивним.

Адже в притчі нашого Господа та Спасителя Ісуса Христа пояснюється, що Слово Боже, яким має жити людина уподібнюється зерну, яке падає і в майбутньому здатне принести певний плід.  Ісус Христос дає нам зрозуміти, що Слово подібне зерну, яке сіється. Нічого не постає без слова.  Хорошим словом, людина здатна підбадьорювати один одного і збудовує дух іншої людини. Саме тому св. ап. Іоанн Богослов сповіщає у Своєму Євангелії відому річ: “На початку було Слово…” Словом Божим творився цей світ, і все поставало через нього. Із тексту Святого Письма маємо змогу довідатись, що його не просто проголошували пророки, святі Божі обранці та апостоли. Воно приносило неодмінний результат, на який була певна підстава. Слово, яке проповідував св. Ап. Петро в День Св. П’ятидесятниці в Єрусалимі мало усю силу та міць для того, щоб не тільки привернути увагу своїх слухачів, але й покаятись та навернутись до віри в Христа Ісуса трьом тисячам людям завдяки Духу Святому, Який плідно працює, щоб створити віру у слухачів цього Слова. Інший випадок в Новому Заповіті – образ апостола Павла, який проповідує в Афінському ареопазі і  сповіщає у віру про воскресіння з мертвих. Як результат – лише окремі люди повірили в істинність слів св. апостола. Проповідь апостола греки назвали пустомовством, а віру у воскресіння Христа – безглуздям. І не тому, що Павло говорив неправду або ж використовував еристичні прийоми. Справа була не в самих словах апостола.

А тепер, даваймо, опинимось не в часи біблійних вірувань, але в наш час. Що змінилось з ти х пір і який вплив Христового Слова здійснюється на слухачів нині, які Його чують йдучи до Церкви? Практично, різниці не має. І у дні апостольські, і у наші дні завжди залишаються люди, які не довіряють Слову, однак чують його механічно. Присутність у храмі швидше за все позначається лише фізичним перебуванням у ньому і не більше. В думках, коли звучить слово, людина мандрує міськими вулицями, займається буденними справами і Воно від неї, на привеликий жаль, постає далеким. Похід до церкви для такої душі – на кшталт помітки “був присутній”, мене бачили та помітили.

Останнім часом можна спостерігати образ сучасної церкви, як демонстративний огляд зовнішньої атрибутики, одягу, автомобілів та годинників, яким заздрять ті ж сестри та брати з якими доводиться відвідувати спільно церкву. Постає при цьому одне єдине запитання: а в чому ж справа? Куди ж поділась справжня щирість, любов та лагідність від християн? Куди поділись співчуття та взаємна підтримка і допомога? Чому так важко виконати Христовий Закон, який за словами апостола Павла виконується в словах: “Носіть тягарі один одного” пишучи до церкви Божої в Галатії. А врешті-решт любов, яка покриває усі гріхи? Таких і подібних запитань безліч і ставлять їх, як відомо, і той хто регулярно відвідує храм, і той, хто взагалі цього не робить.

Окремі християни намагаються знайти помилку в пасторі, священнослужителі, мовляв, це все його помилкова роль, як адміністратора. Однак, ми часто забуваємо, що Божа церква – це Тіло Самого Христа, а не чітко сформована організаційна структура. У Цекрві звіщається Правдиве Слово Боже і через Таїнства Христос проявляє Свою благодать і дарує прощення гріхів усім, хто цього потребує. Однак, навіть у спільнотах та церквах, де Слово Євангелії проповідується у чистому вигляді, без фальшувань та єресей, виникають ті ж проблеми, що і в носіїв фальшивих та єретичних вчень. Тому справа далеко не в священику. Святе Письмо навчає нас, що уся справа знаходиться в нашому серці, як основі духовного грунту, в яке має падати духовне зерно слова. Якщо землю не підготувати до сівби правильно, шансів на те, що там здатне вирости щось хороше не має. Саме тому Слово не приносить жодної користі для тих, то його слухає. А все тому, що так часто буває зіпсованим серцем людини, яка не бажає хилитись до Господнього. Французький богослов Жан Кальвін одного разу стверджував, що серце людини за своїм змістом є фабрикою ідолів. Її бажання та прагнення ще за Адамовою природою тягнеться до гріховного і налаштоване проти Бога та того, щоб любити свого ближнього. Роботу над серцем людини, щоб вона змогла любити Бога та Його Слово здійснює Особа Духа Святого, без якого людина не зможе розкаятись у власних гріхах та вийти з гріховного стану. Саме тому сьогодні так багато християн займаються пліткарством, заздрять один одному, і не мають справжньої щирості. Саме тому, богослужіння та похід сучасної, модернізованої та комунікативної людини до церкви буває такою нестерпною мукою, що вона не здатна знайти в цьому будь який зміст та сенс. Зерно потрапило між терен, а він в свою чергу не надає можливості добре рости зерну. Життєві турботи та клопоти, багатство світу цього замінюють справжню щирість та любов один до одного. Зростання меркантильних інтересів, егоїзму та відсутності християнської атмосфери в сім’ї стало результатом того, що жодним чином Слово Боже не впливатиме на таких слухачів. На Заході, США та деяких інших країнах, священнослужителі допускають розлучення, яких сьогодні, хоч греблю гати і серед віруючих людей. Для них  це Слово в черговий раз виступить в ролі нецікавої та пережованої проповіді, яка, на їх переконання, втрачає свою актуальність і швидше за все, не принесе ніякого плоду. Такій людині цікавить швидше над усе вчення теософії та езотерики, література в якій відверто  проповідується єретичне вчення та фальшиві доктрини. І чому? Винуватцем в усьому є диявол, який викрадає зерно правди Божої і людина перестає чути істинний голос свого Творця. Така людина не бажає пильнувати, що проходить крізь її серце та її думки.

Однак для тих, хто перед Господом відкриває своє серце та душу, Слово не тільки падає на добрий грунт, але й приносить хороші плоди в житті християнина. У серці такої людини і виникне бажання творити любов, лагідність, мир та довготерпіння і робити усе, на що постає воля Господня. При цьому віра такої людини не виступає лише як зовнішня атрибутика, але, насамперед, як вияв християнського смирення, радості в Богові та щирого милосердя. Таким був Наш Господь та Спаситель Ісус Христос, і такими ж маємо бути і ми.

Але навіть при скам’янілому серці, Бог неодмінно турбує грішну людину і бажає її врятувати. Пророк Єзекиїль каже, що Бог не бажає смерті грішника, але щоб кожен навернувся із неправедної дороги назад до Христа. Це доводить той факт, що Слово не залишається ніколи осторонь у словах пророка Ісаї: бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її”. Бог бажає, щоб навіть жорстокосердна та лицемірна людина, що чує Слово дало свій неодмінний плід в майбутньому. А для цього потрібен час. Тому, улюблені в Господу, відкриваймо наші серця  перед Творцем і робімо їх здатними для прийняття Слова Божого, щоб у майбутньому мати хороші плоди для слави Нашого Бога. Слава Богу Отцю, і Сину, і Святому Духу! Благодать з усіма Вами! Амінь.

Євген Распопов