Вперше такими поняттями стали оперувати представники атомістичної школи Левкіпп (близько 500-440 рр. до н.е.) і Демокріт (близько 460-370 рр. до н.е.). Вони започаткували атомістичну теорію матерії. На відміну від Парменіда (близько 515-510 рр. до н.е.), який стверджував про те, що у Всесвіті не відбувається ніяких змін та руху, а ми насправді повинні керуватися лише інтелектом, а не відчуттями. Проте така теорія не могла бути загальноприйнятою мислителями і не знайшла підтримки з боку Демокріта і Левкіппа.
Слід зважити на той факт, що філософ Парменід був моністом, людиною, яка не розділяла Всесвіт, а от мислителі атомістичної школи притримувалися дуалістичної позиції. Левкіпп та Демокріт вважали першопричиною світу два елементи – порожнечу та атоми. Філософи стверджували про реальне існування порожнечі, яка зумовлює рух атомів. Порожнеча насправді може бути нескінченною через свою протяжність, так само як може бути нескінченою кількість атомів. Вони можуть існувати вічно. Самі ж атоми можуть бути неподільними.
Швидше за все атомісти не могли пояснити про нескінченість числа цих атомів. Вони говорили, що атоми рухаються не впорядковано, хаотично. Проте внаслідок динамічного закону атоми, які здійснюють вихрові рухи, можуть підніматися. У процесі такого руху атоми прослідковується їхнє зіткнення один з одним, сила відштовхування і їхнє поєднання з іншими.
Атому можуть мати різну форму, в результаті процесу зіткнення можуть утворюватися різноманітні збережені сполучення. Мислителі стверджують, що у такий спосіб і виникли численні світи і живі істоти – люди, а також тварини.
Таке сполучення неподільних частин (атомів) утримується в цілісній структурі відповідних форм. Спостерігається також і інша картина, коли атоми можуть роз’єднуватись і розлітатись у різні сторони. Тому якими б не здавалися сполучення атомів, цілі світи, людські істоти, вони припиняють своє існування як складові неподільні частини, стаючи вже пізніше сполученими компонентами.
Проте сучасна атомістична теорія набагато відрізняється від тієї, яку намагалися розвивати грецькі мислителі. В тім у античні часи не йшла мова про емпіричне дослідження. Світ в інтерпретації античних дуалістів вважався матерією.
Що ж таке матерія? Матерією слід називати такий вид буття, який може існувати поза свідомістю, незалежно від неї, яка у свою чергу може відображатися за допомоги сенсорних органів. Крім того матерія має свої властивості, їй належать такі атрибути як рух, розвиток, простір та час.
Що ж можна називати рухом? Рух — це поняття, яке дуже часто спостерігається у фізиці, а тому він пов’язаний в першу чергу з механічним переміщенням атомів, перетворення чогось у щось інше. Це може бути будь – який процес, до якого дуже часто можуть відносити або ж хімічні реакції, думки, життя і навіть процеси, які відбуваються у людській голові.
Рух ще трактується як переміщення тіл у просторі. Діалектичний матеріалізм почав інтерпретувати рух взагалі то як якусь зміну. Тобто будь – які зміни, які відбуваються в об’єктивній реальності матеріалісти почали позначати категорією «рух». Так наприклад, матеріалістична філософія вважає рух як спосіб існування матерії. На думку матеріалістів, не можливо мислити матерію без руху і навпаки.
Богдан Стрикалюк
