Ролан Барт

barthesРолан Барт  народився  восени  1915 року у французькому  місті Шербур. Отримав  прекрасну  класичну гуманітарну освіту в одному і паризьких навчальних закладів. У молоді роки, після закінчення  Паризького університету  зі здобуттям наукового ступеня – доктора філософії, Ролан розпочинає  свою  кар’єру  викладача філософії у столиці Румунії – Бухаресті. Там він відчув на собі  позитивний вплив  лінгвістичних та семіотичних ідей Греймаса.

У 1950 р. – виступає у ролі журналіста  сценічних ідей  Бертольда Брехта. У 1953 р. – ним було опубліковано  книгу «Нульова ступінь письма».   Термін «письмо» тісно пов’язаний з Роланом Бартом, позначає  ідеологічну сітку, що розташовується між особистістю та реальністю, яка  заставляє приймати  ті чи інші  орієнтації цінностей. У 1957 р. – видає серію есе по міфології, в якій описує  міфи  дрібної буржуазної  свідомості та їхнє відображення в ЗМІ.

У 1960 р. – у своєму збірнику наукових статей,  Ролан намагається  приділити  особливу увагу  відношенням  мови та індивіду.  Ролан  захоплюється  ідеями  видатних  філософських і культурних діячів таких як Ельмслев, Якобсон, Богатирьов, Клод Леві – Строс, приходить до висновку, що дійсно  потрібна  семіотична  інтерпретація для дослідження проблем, пов’язаних з суспільно-культурними  явищами. У 1967 р. –  вийшла книга Ролана Барта під назвою «Система моди». Сама ж книга  була написана  із суто  семіотично – структурної  позиції.

Ідеї  щодо необхідності семіотичного розуміння  суспільно-культурних  процесів  вплинули на подальший розвиток  філософської думки французького авангарду, який очолювали Кристєв та Солерс. Барт  також був  добре ознайомлений  з ідеями російського теоретика і філософа  Михайла Бахтіна щодо поліфонічності  тексту літератури, в тому числі з мовно психологічними ідеями  французького мислителя Жака Лакана та семіотикою Умберто Еко. Всі ці ідеї  приводять філософа Ролана Барта  до постструктуралістичного  періоду наприкінці 60 – х років.

Барт  виступає  противником  одиничного  прочитання  та інтерпретації  літературного тексту та його смислу. Для Ролана Барт  текст є  родом задоволення, а читання уподібнюється  до прогулянки, сексуального задоволення. Філософ розділяє два тексти: текст – насолоду та текст – задоволення. Сприйняття даного тексту визначається  рівнем читача, його підготовкою до прочитання,  розумінням  п’яти кодів, що тісно переплетені в тексті.

З цих п’яти кодів виділяють наступні: емпірики, особистості, знань, істини, символу. Прогулянка по самому тексту, за Бартом здійснюється  завдяки  прочитанню  основних протяжних текстових  одиниць – лексій. Барт детально  аналізує  розповіді Оноре де Бальзака, інтерпретує Едгара По у 1973 році. Досліджує  маркіза де Сада, Фур’є, Ігнатія Лойолу ще у 1971 році. Барт  вважає особливо  важливими для сприйняття літературного  тексту застосування конотативних знаків, ідеолектних особистих алюзій. Тобто, згідно концепційної позиції Барта, текст  переплітається із загальною  тканиною культури, його ж джерела та прочитання  мають змогу, швидше здатність  виявити себе чи виникати  після моменту його створення.

У 1975 р. – автор  сумує  свої основні ідеї та мотиви  в одній книзі  про самого себе. Барт користувався  великою популярністю  наприкінці 70- х років ХХ століття. У 1977 р. –  через високу популярність, йому спеціально було відведено  кафедру з літературної семіології у Коледжі де Франс.

Коледж де Франс повністю функціонує  і сьогодні, в якому освіта  є практично безкоштовною. У французькій вищій освіті  титул професора Коледжу де Франс на даний час вважається найвищим  соціальним статусом. Відповідно такий статус міг і отримати  Ролан Барт. В тім це лише припущення, щодо  вказаної  особистості видатного філософа.

Ролан Барт прожив  лише 65 років, помер  навесні 1980 року.  Філософа  було поховано  на міському кладовищі  міста Париж.

В тім прихильники його ідей  надалі продовжують  наукові дослідження  у сфері лінгвістики, семіотики, в площині  пост структуралізму.

Богдан Стрикалюк