В Сонній лощині за основу якої взятий твір Ірвіна Вашингтона розповідається про містичного вершника без голови, який вбиває людей відрубуючи їм голови. З метою притягнення до відповідальності цього вершника з Нью- Йорку висилають детектива Ікабота Крейна для розслідування цієї справи.
В сонній лощині Ікабот зустрічається з Катріною і так зав’язується любовна лінія. Ікабот швидко і з легкістю просувається у розкритті справи.
Фільм хоч і відноситься до жанру детектив, але самого детективу в ньому було мало, а чого тут хватало сповна то це містики і езотерики.
Сонна лощина чимось показалась мені схожа на такі фільми як Мисливці на відьм і Братство вовка, але вона набагато краща за них, а от хто може скласти їй рівню то це Ван Хельсінг, Парфумер і Портрет Доріана Грея.
В принципі фільм поставлений непогано, його цікаво дивитися з декількох причин: акторський склад і акторська гра та сама похмура атмосфера. Сам не знаю та чомусь мені згадався Шерлок Холмс (2009) можливо тому що як тільки я чую слово дедукція в мене зразу виникає з ним асоціація. Хоча обидва герої фільмів не дуже схожі та щось спільне в них є і напевне це підхід до справи.
Ще можу добавити що схожість з Шерлоком тут в піднятій темі науки і релігії.
Любовна лінія в фільмі дуже простенька, ненав’язлива, без лишніх сопель, яка надає фільму чуточку ласки й добра втіленням якого є Крістіна Річі.
Хочу сказати що для мене сам фільм нестрашний, а видовищні сцени де появляється Вершник викликають шквал емоцій.
Фільм є з чим порівняти та чогось такого атмосферного я ще не бачив.
