Новини, Рецензії        30 Вересня 2016        144         Коментування вимкнено

Путівник по «супермаркету релігій»

elxsd5nkwdwУ світі вже написано сотні тисяч книг про феномени духовного життя. У кожного свій погляд на явище, яке ми називаємо «релігія». Відчуваючи себе причетним до релігієзнавства, мимоволі задаєшся питанням: «Скільки нових релігій виникає впродовж десяти років? Скільки таких релігій зникає впродовж десяти років?». Релігієзнавець в Україні, Польщі чи Молдові не має змоги прослідкувати всі процеси і динаміку розвитку «нової релігії» десь в Океанії або в Бразилії, але сам факт виникнення нового релігійного руху завдяки Інтернету вже не може залишатися непоміченим.

Нова книга Ігора Дмитрука і Богдана Стрикалюка розкриває нам історію більшості «нових релігій». Дослідники створили серйозний довідник нових та незвичних релігій і культів. Деякі з них українському читачу близькі та відомі, хоча більшість із них залишаються екзотикою. Складні процеси трансформації релігійної свідомості, реакції на модерн і постмодерн, переживання релігійної кризи всередині таких рухів – всі ці моменти більшою-меншою мірою були схоплені авторами і передані на сторінках книги.

Більшість сучасних теорій вважають релігію продуктом нашої уяви. Загалом, це не суперечить тому, що ми можемо спостерігати в процесі формування «нових релігій». Епоха «Нью Ейдж» створила неймовірний синтез релігійних ідей. На рівні людської уяви, а іноді й інтелектуальних конструкцій, ставиться питання співжиття в одному вченні індуїзму та ісламу, християнства та буддизму, тривають спроби знайти щось спільне і говорити про об’єднання всіх релігій у світі. В цьому, об’єктивно, історія релігій отримала новий матеріал для дослідження.

В умовах комерціалізації «нових релігій» комерціалізувалися і науковці, що вивчали процеси їх становлення та розвитку. Тому багато текстів залишаються конфесійно заангажованими. Спроба Ігоря Дмитрука і Богдана Стрикалюка подолати цей бар’єр виявилася в багатьох аспектах вдалою. Автори максимально нейтрально подають історію та логіку розвитку вчень «нових релігій», що були ними описані, не надаючи симпатій жодній із них. Беручи до уваги активний розвиток людської уяви і «психоделічні» революції – не лише на Заході! – можемо говорити, що «нові релігії» вже не тільки феномен Західної культури. Світоглядна реакція на модерн і постмодерн одночасно виникла в арабських країнах і в країнах Далекого Сходу. Сформувалася низка ідей, що спромоглися на інституціалізацію. Розвинувши самобутні культи і вчення, вони знайшли своїх послідовників серед простого населення у мегаполісах і в найвіддаленіших куточках світу.

Таким чином, чим більше ми намагаємося схопити сутність «нових релігій», тим більше вони стають історичними. Фактично, кожен із цих рухів намагається зацікавити своїм посланням, даючи максимально широкий простір для інтерпретацій свого вчення. Але будь-яка констатація факту із уст адептів «нових релігій» залишається необ’єктивною. Самоісторія кожної із таких «нових релігій» не вписується в рамки історичності. У таких випадках на допомогу приходить академічне релігієзнавство.

Залишаючись в рамках модерну і постмодерну, феномен «Нью Ейдж» створює для нас можливість нового досвіду, формуючи шлях до розуміння того, що досвід істини – це, в першу чергу, досвід чуття та інтерпретації послання, що несуть у своєму вченні «нові релігії». Плюралізм думок створив непосильний вибір для багатьох людей. Заплутаність в інформаційному просторі, складність встановлення правдивості чи істинності релігійного вчення для суб’єкта – це все сформувало феномен «супермаркету релігій». Кожен із нас може зайти в інтернет, пройти там тест, яка із релігій підходить для нас найкраще. Після цього знайти організацію, що надає послуги «хрещення» і стати повноправним членом «нової релігії». Все виглядає надто просто. Звичайно, більшість людей не підозрює, що за цим простим механізмом приховується комерціалізована схема. Коли це стає відомо, багато новоспечених адептів розчаровуються в релігійному житті взагалі, або отримує психологічну травму, що призводить до викривленого розуміння віри, духовного життя і практики. Такий розвиток подій створює небезпеку для людей, що перебувають у духовному пошуку. Також виникає нове поле роботи для науковців, психологів, що працюють із вищеописаним феноменом.

На жаль, в українській релігієзнавчій науці не існує повного довідника «нових релігій». Можливо, книга Ігоря Дмитрука і Богдана Стрикалюка одна із перших. Спроба систематизації та класифікації заслуговує на увагу. Звичайно, хтось може вказати на неповноту дослідження чи спірні інтерпретації. Однак це не применшує значимість роботи, яку здійснили автори. Книга знайде і вдячну аудиторію, і наступних дослідників теми «нових релігій».

Віталій Щепанський, кандидат філософських наук.

 

Коментування закрито

Пошук
Рубрики
Реклама
Ми у Facebook