Проблема взаємовідносин УПЦ МП і УПЦ КП

flaretЩе  однією досить  болючою тематикою  є проблема  міжцерковних зв’язків,  євхаристичного єднання, соборності, визнання  канонічних положень, їхнє  фіксування  в першоджерелах, документах.  Надзвичайно  гострий конфлікт точиться   між Україною і Росією,  як двома  партнерами  на політичній арені. В тім  Російська Федерація з її шовінізмом та  політико – імперіалістичним  настроєм  аж ніяк не хоче поступатись  місцем своєму конкуренту.

Візити  Патріарха РПЦ МП  Кирила Гундяєва  ще більше  посилюють  недовіру, неприязнь, жорстокий фанатизм  по відношенню  до  українського народу  та УПЦ КП. Якими ж тоді законами  регулюється  Російська православна церква на чолі з її  місцеблюстителем патріаршого престолу?  Що  заважає  їй виконати  свій  підступний план  по захопленню  чисельності  парафіяльних  церков на  Україні?

Звичайно, що  Київський Патріархат, який налічує близько 15 мільйонів  віруючих, в тім поступається  УПЦ  в  Україні  чисельністю  православних  парафіяльних храмів.  Два предстоятелі  церков  намагаються  об’єднатися  в Єдину Помісну Українську Православну Церкву, тобто це означатиме  не скасування  титулів, які  вони отримали  під час хіротонії, а швидше  євхаристичне єднання, християнську братерську любов.

Якщо ж ми  прослідкуємо  за діяльністю  їхніх опонентів  – УГКЦ, яку очолює Блаженніший Архієпископ  Святослав Шевчук, то побачимо  велику різницю  у  дружньому ставленні, повазі один до одного і  вияву християнської любові.  Можливо  у цій церкві  відбуватимуться  певні реформи, що  приведуть  до досконалості  суспільство, державу  і збільшать  приріст духовності  і відбудови Царства Божого  вже тут на землі.

Апостольські місії,   а також процес євангелізації, християнізації  світу  свідчать про колосальну роботу, яку здійснила  Українська греко-католицька  церква для покращення  суспільного  життя  і самореалізації  людини. Велику  шану необхідно  віддати  і екс – главі УГКЦ Блаженнішому Кардиналу Любомиру Гузару за  його  діяльність  на  території України.

Чому  так віддано та наполегливо   сьогодні  не можуть працювати православні. У них  є одна біда – політика, влада,  матеріальна власність, прибутки, гроші,  втрата людської  совісті.  Чи сьогодні б  хтось подав  бідному копійчину, шматочок хліба, зодягнув його у подертий і понівечений  одяг?  Ніхто  б цього не зробив, лише  один милосердний самарянин – Господь Ісус Христос.

Чому  сьогодні  ділять церкви і якою вони  владою це чинять? Божою? Чи диявольською?

Та хіба ж Христос  навчав, що  церкву  як істинне Його Тіло, Боголюдський організм  потрібно роздирати на шматки, ділячи собі здобич?  Звичайно, що ні. А що роблять священики – служителі Господні?

Вони займаються політикою,  коли  канони  Православної церкви категорично  забороняють вступати  у політичні організації.  Політика – це суцільний бруд,  неправда, обман, за яким слідують  тисячі і десятки тисяч  одурманених  людей.  Варто  тільки  поманити  грошима і всі опиняться  у руках  пустомель, брехунів, шантажистів, обманщиків.

Чи можете ви сьогодні побачити греко-католицького священика, який би з амвону вів політичну пропаганду?  Ні!  А  православного священика  УПЦ МП ?  Так!  Тоді для чого потрібні інші докази, коли  деякі із священиків  йдуть дорогою погибелі і за собою ведуть інших.  Ось  де справжнє  фарисейство!  Використання  свого народу  з політичною метою, таке ж саме відбувалося  у новозавітній час  життя  Ісуса Христа.

Імперія  здатна завойовувати  по частинам,  щоб завдати прямісінько удару  прямо в серцеву середину,  такі підступні наміри  і застосовує   московський  патріарх,  який  поєднав своє життя не з Богом, а політикою  російської держави, а тому не втримається царство на царстві, бо скоро  зруйнується.

Навіть  тоді, коли  глава УПЦ КП  Патріарх Філарет  простягає  руку  братньої любові, серце Московського Патріархату залишається заледенілим, і про яку  тільки християнську любов  тут можна  говорити.  Зі сторони  РПЦ  проявляється агресія, ненависть  до  українців, які  тільки що перетнули   кордон  Росії.  Все  те, що сьогодні  відбувається у світі може  фатально закінчитись, тому що  не маючи  віри в Бога і любові до людини, ти прокладаєш дорогу прямісінько  в пекло.

Богдан Стрикалюк

Магістр релігієзнавства

Коментування вимкнено

  • Влад

    Об’єднання Церков можливе лише в тому разі, якщо всі самовисвячені патріархи і предстоятелі церков знімуть з себе сан і принесуть покаяння. Роздирає Україну не МП, а самоутворені Церкви, які появились внаслідок політичних інтриг. Адже відомо за що був знятий з посади колишній митрополит УПЦ МП Філарет, чому ні УГКЦ ні УПЦ КП, ні одна з церков не приймається світовим православям як істинні, окрім УПЦ МП. Ніякої руки любові не може простягнути “патріарх” Філарет. Він може лише принести покаяння перед Церквою і Богом, лише тоді зможе МП протягнути йому руку любові. Цю справу не можуть вирішувати люди, які не мають ніякого відношення до церкви. Все діло заключається в догматиці і судячи про Церкви в Україні в першу чергу потрібно для себе освідомити що істинна Церква може бути тільки одна, вивчити критерії істинності Церкви, тоді можна буде щось сказати про те хто і як себе веде і наскільки близьке спілкування може бути між Церквами.

    • Ігор

      Православній церкві потрібно забутися про канонічність та істинність . Христос не дивиться хто канонічний, а хто не канонічний.
      Філарету так я Кірілу потрібно продати свої дорогі тачки та часи!