Поранений ангел

 paraЯ не можу усвідомити своє життя  без чогось  найвищого, надприродного,що  знаходиться  вище мого малого розуму. Цей світ , люди, шум, гамір, надовго залишаться у моїй свідомості або ж  назавжди зникнуть. В моїй уяві одна за одною  пробігають  картинки мого дитинства, в тім час невблаганно  летить,  не стоїть на місці. Все це  лише  як одна миттєвість  мого гріховного падіння.

І щоразу, коли  ти  більше хочеш  свободи, то хтось або щось тримає тебе  на землі. Прокинься!  Це  всього лишень сновидіння, в якому  насолоджуєшся до схочу! Відкрий очі на світ і подивись!  Що  ти бачиш?  Любов, мир, радість?  У тебе не залишилося нічого, крім власної любові до  Бога і своїх друзів, з якими  неодноразово розділяєш свій  біль.  Таке відчуття, що  вогонь  обпалює тебе з середини.

Жагуча пристрасть здається тобі як мед, а ти готовий  взяти цю отруту?  А скільки таких  приманок, забаганок  і пасток, можливо  ще не знаєш. Не усвідомлює  розум, заснула совість, а де ж людська мораль? Немає сліду, а з чим підеш, а що залишиш?  Нічого, крім  свого власного  тіла у землі.  Це є  сенс твого життя і існування?  Стривай, у тебе залишилося ще одне – душа, чиста, непорочна і світла, подібна  ангелу.  Не так важко вразити тіло як глибоко ранити  людську душу.

Слово, наче  гострий меч, проходить  крізь  серце та душу, а біль справді нестерпна. Розпростерши крила, моя душа піднімається у вись, на зустріч своєму творцеві, від якого  ми отримали  життя.  Я не можу  уявити світ, який би існував без початку буття, в тім бачу хаос, смерть, ненависть людей, підступ, лукавість, вбивство, наклепи й обман, несправедливість, які кожного разу переслідують мене, не можу заховатися від них ніде.

Я як ангел світла  піднімаю свою гординю вище небесного престолу і виступаю проти Бога, любов моя стає холодною, втрачаю  святість, віру і падаю наче поранений  з неба на землю.  Скільки доля завдаватиме мені ударів?  Для кого я живу  на світі?  Що мені потрібне найбільше?

Я поранений ангел , якого всі намагаються затоптати, принизити, змішати з брудом, ставитись зверхньо, в тім все стерплю, бо зо мною Бог. Душу моя як птиця  літає  над землею і споглядає, думаючи: а може хтось  помолиться за мене, проллє сльози свої, скаже, що був такий колись, з яким був з’єднаний  вірною дружбою.

Богдан Стрикалюк

 Персональне посилання для росповсюдженя есе: http://goo.gl/YvZTMy