Історія релігій, Конкурс Есе "Про душу"        01 листопадаа 2013        109         Коментування вимкнено

Поранений ангел

 paraЯ не можу усвідомити своє життя  без чогось  найвищого, надприродного,що  знаходиться  вище мого малого розуму. Цей світ , люди, шум, гамір, надовго залишаться у моїй свідомості або ж  назавжди зникнуть. В моїй уяві одна за одною  пробігають  картинки мого дитинства, в тім час невблаганно  летить,  не стоїть на місці. Все це  лише  як одна миттєвість  мого гріховного падіння.

І щоразу, коли  ти  більше хочеш  свободи, то хтось або щось тримає тебе  на землі. Прокинься!  Це  всього лишень сновидіння, в якому  насолоджуєшся до схочу! Відкрий очі на світ і подивись!  Що  ти бачиш?  Любов, мир, радість?  У тебе не залишилося нічого, крім власної любові до  Бога і своїх друзів, з якими  неодноразово розділяєш свій  біль.  Таке відчуття, що  вогонь  обпалює тебе з середини.

Жагуча пристрасть здається тобі як мед, а ти готовий  взяти цю отруту?  А скільки таких  приманок, забаганок  і пасток, можливо  ще не знаєш. Не усвідомлює  розум, заснула совість, а де ж людська мораль? Немає сліду, а з чим підеш, а що залишиш?  Нічого, крім  свого власного  тіла у землі.  Це є  сенс твого життя і існування?  Стривай, у тебе залишилося ще одне – душа, чиста, непорочна і світла, подібна  ангелу.  Не так важко вразити тіло як глибоко ранити  людську душу.

Слово, наче  гострий меч, проходить  крізь  серце та душу, а біль справді нестерпна. Розпростерши крила, моя душа піднімається у вись, на зустріч своєму творцеві, від якого  ми отримали  життя.  Я не можу  уявити світ, який би існував без початку буття, в тім бачу хаос, смерть, ненависть людей, підступ, лукавість, вбивство, наклепи й обман, несправедливість, які кожного разу переслідують мене, не можу заховатися від них ніде.

Я як ангел світла  піднімаю свою гординю вище небесного престолу і виступаю проти Бога, любов моя стає холодною, втрачаю  святість, віру і падаю наче поранений  з неба на землю.  Скільки доля завдаватиме мені ударів?  Для кого я живу  на світі?  Що мені потрібне найбільше?

Я поранений ангел , якого всі намагаються затоптати, принизити, змішати з брудом, ставитись зверхньо, в тім все стерплю, бо зо мною Бог. Душу моя як птиця  літає  над землею і споглядає, думаючи: а може хтось  помолиться за мене, проллє сльози свої, скаже, що був такий колись, з яким був з’єднаний  вірною дружбою.

Богдан Стрикалюк

 Персональне посилання для росповсюдженя есе: http://goo.gl/YvZTMy

  Метки:

Коментування закрито

Пошук
Беріть участь в конференції
Підтримай нас!
Рубрики:
Ми у Facebook
Ми Вконтакті