Поняття і природа цінностей

Філософські   поясненя  про    природу  та цінність  в   різну  історичну  епоху  не були однаковими.  Поступово    формується    філософська  наука,  головним завданням  якої  є  вивчення  ціннностей  та їхньої   природи.  Її  стали називати аксіологією  ( у перекладі  з грецької  мови означає – слово,  вчення про цінності). Тепер  детально  розглянемо  як сприймалася  ця наука  у  різні історичні  періоди.

Bet9

Наприклад  в античності  і середньовіччі   цінності   стали   ототожнюватися  з  буттям, не відокремлюючись  від нього,  розглядалися  як  такі, що  перебувают у бутті. Беручи  до уваги  філософію  Сократа   та  Платона  можна  сказати,  що  основними  її питаннями  поставали  цінності: що є благом?  Що  є справедливістю? Як головні  критерії  воли  лягли в буття  тодішньої  античної філософії.   Можна  помітити присутність  критерію принципу   справедливості   у  вченні  Платона  про  ідеальну  державу,  в основі  якої він  повинен лежати.   Для  Платона  вищі  цінності  вже носять  абсолюбний характер,  софісти  ж навпаки стверджують,  що  вони є  індивідуальними та відносними.

На  думку Арістотеля  можуть  існувати   самодостатні  ціннгості такі  як людина,  щастя та  інше.  Проте  він  говорить і про  відносний  характер  цінностей,  бо ж для людей  різні речі є цінними.   Прослідкуймо  розуміння  цінностей  у  кожній  історичній  епосі тій  чи іншій  філософській  системі.

Середньовічний  період  характерний  поєднанням цінностей  з  божественною  сутністю,  маю  релігійний  відтінок. Відродження  –  у  більішй  мірі  характерне  гуманістичними цінностями.  Новий  час – цінності  розглядаються   як   предмети  та  явища в  науці та суспільних відносинах.

Під  «цінностями»  слід розуміти   культурну,  суспільну  значущість  явищ  та  фактів  реальності. Вперше  це  поняття «цінностей» вводиться  німецьким мислителем  Кантом  у більш  звуженій  суті.  Для  нього  ціннності  є  тм, що  звернене  до  людської  волі, мети,  значущістю  факторів  для  особистості.  Гегель  у  свою  чергу  розмежував   цінності,  показавши  відмінність  економічних  від  духовних.  Виділяють наступні групи класифікації  цінностей:

  • Матеріальні
  • Соціально – політичні
  • Духовні

Матеріальними називаються  такі цінності природного і предметного  характеру,  якими за звичай користується  і використовує  у своїй  діяльності  людина.  Так  до  прирдних цінностей  можна  віднести   ті  блага,  які  лежать в основі  багатств  природи,  а до  предметних –  створені  у результаті  людської  діяльності  предмети  матеріального  світу.  Соціально- політичні  цінності  виступають  як значущі  соціальні, політичні  феномени,  події,  соціальні  акти, а також  дії.  До  них  за звичає  відносять  соціальне благо як основу  політичного  та соціального  руху,  в тому ж числі  й  прогресивну  значущість  історичних  події,  що впливають  на  соціальний  розквіт,  зміцнення  миру  та  співробітництва  між іншими  етносами.

Духовними  вважаються  такі  цінності  суспільної  свідомості,  що є  нормативно – оціненою стороною  явищ, виражених   у відповідній  формі.  Сюди можна  віднести  цінності, які відносяться безпосередньо до  моралі,  науки, мистецтва, права  та  філософії, тощо. Згідно другої класифікації за суб‘єктами   цінності  поділяються на:

А) індивідуальні

Б) групові

В) загальнолюдські

Індивідуальними  виступають  ті  цінності  предметів,  явищ та ідей, значення  яких  важливе для конкретної людини. Потрібно  зауважити, що  особисті  цінності  є результатом  індивідуальних  потреб та інтересів. Групові –  стосуються цінісної   значущості  будь- якої людської громадськості.  Вони  мають  велике  значення  у життєдіяльності  колективу, в  якому  індивіди,  що входять до нього  мають спільні  інтереси, цінісні орієнтації. Усі цінності  перебувають  у тісному  взаємозв‘язку, єдності,  утворюючи   цілісну  систему.  Абсолютною  в усій  системі цінностей  постає  людина з  її життям  та здоров‘ям.  За поглядами  німецького  філософа Артура  Шопенгауера  людина  вважається  самоцінністю, оскільки  цінність  поза  нею  не  має суті.

 Богдан  Стрикалюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook