Перший розділ – “Сює ер…” («Навчатися та…») книги Конфуція – “Люнь Юй” («Бесіди та Настанови»)

конфуціанствоШановні чтачі порталу “Філософія і Релігієзнавство”, представляємо вашій увазі перекладацьку працю авторів нашого проекту. Для експерименту ми обрали книгу повчань відомого китайського філософа Конфу-Цзи (Конфуція) – “Люнь Юй” (“Бесіди та Настанови“).

Перший розділ – “Сює ер…” («Навчатися та…»)

1-1.
Конфуцій  сказав:
“Навчатись, і в належний час  застосовувати те, чого ви навчились  на практиці, хіба це не радує вас?  Хіба  ви не радієте, зустрівши  друга,  який повернувся із далеких країв? Люди не знають його, а він не сумує. Хіба  така людина не є досконалою (цюнь-цзи)?”

1-2.
Учень  Конфуція  Ю-цзи  сказав:

“Серед людей мало таких, хто, шануючи батьків і поважаючи старших  родичів, був би схильним  виступати проти  тих, що стоять вище, і зовсім немає таких, хто є не схильним виступати проти тих, що стоять вище, але любить влаштовувати безлади. Досконала людина старанно закладає основи своєї осообистості. Коли  ж основи закладені, тоді виникає Дао.  Що ж до пошани  до батьків  і  поважного відношення до старших родичів, то хіба не із цих принципів складаються основи гуманності досконалої людини?”

1-3.
Конфуцій  сказав:

“Наскільки рідко бувають гуманними ті, хто приємний зовнішністю і вправний  у словах!»

1-4.
Учень Конфуція  філософ  Цзен-цзи  сказав:

“Я щоденно роблю собі самому потрійну перевірку.  Перш ніж що-небудь вжити, я з’ясовую: чи не проявляю я невірності  по відношенню  до оточуючих, чи не висловлюю я тим самим недовіру своїм друзям, і останнє – чи не застосовую я на практиці те, що вже отримав від свого Вчителя?”

1-5.
Конфуцій  сказав:

“При керуванні державою, яка  має у своєму розпорядженні тисячу бойових  колісниць, необхідно: заслужити довіру, з  шаною виконуючи свої обов’язки, проявляти піклування  про  людей, суворо спостерігаючи за державними  витратами, і зробити так, щоб народ займався належною справою в  належний час”.

1-6.
Конфуцій  сказав:

“Коли юнаки  знаходяться вдома, вони повинні мати шану до батьків. Коли  ж вони виходять з дому, вони повинні з повагою відноситись до старших. Вони повинні бути щирими і користуватися довірою, сильно  любити  оточуючих і зближуватись з гуманними людьми. Якщо  після виконання всіх цих вимог у молодих людей залишаються ще сили, то їх належить віддати вивченню письмового спадку”.

1-7.
Учень  Конфуція Цзи-ся сказав:

“Якщо про того, хто не надає значення зовнішній красі, а цінить мудрість, хто вміє  віддати  всі свої сили служінню батькам, хто може пожертвувати собою заради володаря,
хто  користується довірою у відносинах з друзями, мені  скажуть, що він неук, я все одно буду вважати його науковцем.

1-8.
Якщо у вигляді досконалої людини немає  торжества, то він  не викликає до себе поваги. При відсутності торжества  люди не відносяться  до нього серйозно, навіть, якщо він  і володіє  науковістю. Вище  всього потрібно ставити  вірність і  довіру. Не слід  заводити  друзів, які були  б нижче  вас самих по  моральним  якостям. Не соромтесь виправляти свої помилки”.

1-9.
Філософ  Цзен-цзи сказав:

“Якщо кожен  з увагою стане відноситись  до здійснення  поховальних обрядів, і при  здійсненні жертвоприношень предкам буде прагнути  думкою до  далеких, тоді  добродійні  благодійні сили  в народі  будуть ставати  все сильнішими  і сильнішими”.

1-10.
Деякий  Цзин –цинь запитав  в одного із найближчих  учнів Конфуція Цзин-гуна:

“Я знаю, що коли  Вчитель  приїжджав  в  яку-небудь державу, то він  неодмінно наводив довідки  про місцеве керування. Чи  запитував він про це, чи люди самі  йому  розповідали?»

Цзин-гун відповів:

“Вчитель  був м’яким  і  добродійним,  скромним,  таким, що всім  уступав. Цим  він і добивався всього. Тому  він дізнавався  про методи керування країною  зовсім не так, як інші”.

1-11.

Конфуцій  сказав:

“Доки  ваш батько  живий, належить дивитись  на його волю. Коли  ваш батько помре, належить дивитись  на його поведінку при житті. Не слід  нічого змінювати  в Шляху батька протягом  трьох років. Таку  поведінку можна назвати  пошану до  батьків”.

1-12.
Ю-цзи сказав:

“У застосуванні   ритуала вище  всього ціниться  гармонія. В шляху  стародавніх  володарів саме вона  шанувалася  прекрасною. В справах  і мале, і велике  виходило з неї. Але  якщо в справах   виникає   важкість,  а  ви будете  підходити до гармонії  як до гармонії,  не  надаючи їй  ритуальних форм,  то  з  цього нічого не вийде”.

1-13.
Ю-цзи  сказав:

“Якщо довіра  між людьми заснована  на  обов’язку,  то словам  цих людей можна вірити.  Якщо  шанобливе  відношення  між людьми  засноване на належних нормах  поведінки ( чи:  на правильному ритуалі), то вони не осоромлять  один одного. Якщо  при спілкуванні  такі люди не виходять за  межі  тих,  хто їм близький ,  то  на  таких людей  можна  покластися”.

1-14.
Конфуцій  сказав:

“Досконала  людина  їсть  не для того,  щоб насититись, і живе   не для того, щоб придбати  спокій. Досконала людина розумна у справах  і  обережна  у словах. Він прагне  до спілкування  з тими,  хто набув Дао, щоб виправляти себе. Про такк людину можна сказати, що вона  любить навчатись”.

1-15.
Цзи –гун спитав:

“Як оцінити людину,  яка живучи бідно,  не  починає  підлещуватись, а розбагатівши,  не стає зарозумілою?”

Конфуцій  відповів:

“Так  себе поводити можна.  Але  ще більш похвально,  коли людина,  будучи  бідною, перебуває  у веселому настрої,  а будучи багатою,  любить  належні норми поведінки”.

Цзи-гун  сказав:

“Чи не на це натякають рядки із «Книги пісень»:

«Ріжуть і полірують,  вирізають і шліфують?»

Конфуцій  сказав:

“З  вами  можна говорити про «Книгу пісень».  Коли я Вам кажу про те, що пішло, Ви  вже знаєте про те, що прийде”.

1-16.
Конфуцій  сказав:

“Не сумуй  про те, що люди не знають тебе, сумуй про те, що ти не знаєш людей».

 

Коментарі до першого розділу Сює ер  книги Конфуція «Лунь Юй»  (Бесіди і  настанови).

“Люнь юй” – це головна книга  Конфуціанства. Представники релігії Конфуція вважають її сакральною, хоча як релігійна вона не має ніякої ціності і взагалі вона є своєрідною філософською бесідою між учителем і його учнями. В першому розділі ми  спостерігаємо бесіду між Конфуцієм і його учнями. Конфуцій дає запитання учням. Учні дають відповіді, але він не завжди з ними погоджується.  Головними питаннями першого розділу є відносини між батьками і дітьми, а також Конфуцій вихваляє чоловіка, бо чоловік він глава свого роду. Чим старший чоловік тим він є мудріший, з кожним роком чоловік мудрішає. Конфуцій пише, що кожен син повинен не підавати сумніву слова та вчинки свого батька, і не має значення чи батько має рацію, якщо син перечить  батькові і підає сумніву слова і ідеї батька то батько має право вигнати сина з  дому. Крім цього батько може поскаржитися царю на сина, і цар може покарати його. Також в першому розділі зачіпаються проблеми народу. Конфуцій пише, що якщо народ буде приносити жертви своїм предкам, то такий народ завжди буде  існувати в гармонії і в щасті.

Переклад з російської здійснив
Богдан Стрикалюк.

Коментарі Ігора Дмитрука