Вперше науковці намагалися з’ясувати і дослідити поняття релігії, де вона виникла, звідки бере свій початок, і чи має релігія безпосередній зв’язок з іншими релігійними віруваннями. Німецький науковець Шлейєрмахер намагається пояснити цей термін наступним чином: «Релігія – це страх перед чимось невідомим». Отже, мається на увазі страх людини перед чимось загадковим, таємним, неосяжним для людського розуміння, тобто щось надприродне, що знаходиться над людським інтелектом.Первісна людина відчувала страх перед силами природи, але вже пізніше вона почала пристосовуватися до них. Таким чином виникає шанування і поклоніння силам природи, що частіше всього носили божественний характер. Людина стала використовувати вогонь для більш якісного приготування їжі, який пізніше стане об’єктом поклоніння для людини в індуїзмі і зороастризмі.
Як наслідок утворюються різні форми первісних релігійних вірувань: анімізм (у Північній Америці), тотемізм (Австралія та Океанія), фетишизм (Африка), шаманізм (Північна Америка, країни Азії), магія (Стародавній Єгипет, Шумер).
Відомо, що корінні індіанські племена вірили у безсмертя душі, життя після смерті, а ідея ж самого воскресіння душі поступово почала переходити у християнство. На думку індіанців, зерно, що посаджене в землю символізувало смерть, а пшеничний колос, який виростає і наливається зерном – воскресіння. Таким чином відбувається своєрідний перехід ідеї воскресіння душі у християнство.
Соціолог і дослідник тотемізму Дюркгейм намагається провести чітку аналогію між тотемізмом і християнством на прикладі культу жертвоприношення батька двома синами і поїдання плоті, яке у християнстві розуміється як причастя тіла і крові Христових. Виникає питання: чи має християнство безпосередній зв’язок з первісними релігіями? Відповідь буде однозначною. І якщо ми будемо уважно спостерігати за деякими речами у християнстві, то зможемо провести чітку паралель з первісними релігіями
Фетиші або ж інакше кажучи речі, яким передусім надавався сакральний, божественний характер є помітними у християнстві. Це перш за все християнські обереги, які слугують захистом для життя і здоров’я людини від впливу злої сили: натільні хрестики, медальйони із зображенням Богородиці, Ісуса Христа, інших святих, чернечі чотки, єпископська панагія і інші.
Явище шаманізму бере свій початок від індіанських племен, що розташовувалися на території Північної Америки. У цих народів існував культ викликання духів (камланья), за допомоги символічного танцю, співу та удару в бубон, шаман намагався прикликати надприродні сили, щоб ті послали дощ на землю. Але на сьогодні існує інший вияв шаманізму – спіритуалізм. Це явище дуже швидко поширюється у Західній Європі, і на превеликий жаль, в Україні. Люди витрачають всі свої заощадження для того, щоб отримати бажаний результат, але інколи такі намагання людини дізнатись про своє майбутнє перетворюються для неї на катастрофу.
У Старому Завіті, а точніше в книзі Царств згадується про царя Саула, який приховавши своє ім’я, намагався звернутися до чаклунки і викликати із загробного світу душу пророка Самуїла. Пророк розказав цареві Саулу, що Бог дасть його у руки амаликитян, які отримають перемогу над ним. Виявляється викликання духів було строгою забороною у старозавітні часи пророка Мойсея, а тому той, хто порушував закон Божий, підлягав покаранню – побиття камінням. Сьогодні досить поширеного значення набуло явище спіритуалізму (визнання духовного начала сутності світу, розглядає матеріальне як творіння духа, що є протилежним за своїм змістом ), притаманне не лише Західній Європі, а й Україні.
Спробуємо з’ясувати поняття «релігія». Дане визначення походить від латинського слова religio, що в перекладі означає – відновлення зв’язку. За поясненням Луція Лактанція, блаженного Єроніма Стридонтського слово «релігія» походить від латинського religare, і в перекладі означає – зв’язувати, з’єднувати, натомість як блаженний Августин Аврелій стверджує, що слово «релігія» походить від латинського religere і означає – возз’єднувати. У такому випадку, згідно пояснень Лактанція, Єроніма, Августина, релігія є тим основним елементом, який дає можливість людині єднатись з Джерелом життя, повнотою істини і любові, тобто можна вважати, що це є возз’єднання людини з Богом.
Необхідно розуміти, що в основі релігії повинно лежати декілька провідних принципів, без яких релігія перестає бути такою, якою вона є насправді.
Першим важливим елементом, при чому головним на думку протоієрея Івана Нідзельського є визнання особового, духовного, досконалого, надсвітового початку – Бога, Який водночас є Джерелом буття всього, що існує, а також людини.
Бог є безпочатковим Буттям, вищим Розумом, завдяки Якому й існує матеріальне і духовне буття, яке може бути пізнане і не пізнане людиною. Бог – це реально існуючий та незмінний ідеал добра, правди, краси. Він є кінцевою метою усіх духовних прагнень людини.
А тому релігія і відрізняється цим від інших світоглядів, що сьогодні пропонуються людині. Наступний елемент релігії є дуже важливим: він переконує нас у тому, що людина не тільки є істотою біологічною, а в першу чергу духовна, тому що має фізичне тіло і безсмертну душу, якою вона відрізняється від інших істот. Так як людина є особистістю, наділена розумом, має органи чуття, волю і здатна до спілкування, єднання з Богом, вічного життя разом з Ним. Саме ця аксіома (вихідне положення, твердження) релігійного вчення складає його сутність.
Отже, релігія – це союз людини з Богом. Як Бог так і людина у цьому союзі є особистостями, кожна з яких є таємницею. Людина як особистість, її серце, думки, прагнення – захована від інших людей. А щодо особистості Бога можна сказати, що Він не є творінням людини, втіленням людських уявлень про Нього. Тому що Бог існує не так як інші речі і люди, що знаходяться у світі. І людина сама не може зняти з себе пелени Божественної тайни, виходячи з лише з таємниці людського існування. Бог існує незалежно від людини, від світу, а Його таємниця є найглибшою, невичерпною, вона набагато більша і глибша за таємниці людини.
В такому разі, союз або ж спілкування людини з Богом як Абсолютом усіх речей фізичного, матеріального і духовного (божественного) світу може досягатися лише різними методами, шляхами. Перший шлях полягає в тому, що Бог у Своїм Об’явленні відкриває Себе людям,а інший шлях – пізнання Бога через віру людини. А тому при спілкуванні людини з Богом і навпаки відбувається так званий процес релігійного пізнання, в якому Бог відкриває Себе людині. Таким чином у християнстві виникають дві сторони пізнання Бога: Божий – це Божественне одкровення, вчення Церкви, а також людський – богословсько – наукове розкриття і засвоєння Божественних істин за допомоги віри і розуму людини.
Взято із книги Богдана Стрикалюка «Шляхи до пізнання істинного Бога».
