Історія релігійКатолицизмРелігії в світі

Папа Франциск – реформатор католицької церкви

papa Francysk11 лютого 2013 року пролунала інформація в Римському престолі, яка шокувала громадськість в усьому світі – Папа Бенедикт XVI посилаючись на недостачу сил та недуги в тілі повідомив консисторії колегії кардиналів про те, що зрікається престолу. Папа Бенедикт XVI  у своєму зверненні підкреслив, що для того, щоб нести Євангеліє і керувати човном св. Петра потрібна сила та енергія духу. Багатьом колишній кардинал Йозеф Рацингер видався доволі консервативним папою. У його проповіді громадськість бачила неухильну вірність та збереження  традиції римської церкви двояко ставлячись до екуменізму, негативно, і навіть грубо, до проблеми евтаназії, абортів, нетрадиційний шлюбів. Звісно, така позиція у папи носила чітко окреслений християнський характер по відношенню до цих проблем.

В громадській пресі, у відомих аналітиків виникнуло чимало запитань, що змусило понтифіка піти на такий крок. Воістину складне запитання. Окремі навіть почали згадувати інтерпретації пророцтва святого Малахії, який повідомляв, що папа Римський Бенедикт XVI стане останнім римським папою перед «кінцем світу». Проте, в жодному випадку серйозних хвилювань у римо – католиків та звичайних спостерігачів не було. О 20:00 за римським часом 20 лютого 2013 року – зречення вступило в свою силу. Незабаром у березні місяці розпочався конклав і з числа кардиналів римської церкви. Перед багатьма стояло запитання, хто ж візьме «човен св. Петра» і продовжуватиме справу церкви далі? На сторінках жовтої преси неодноразово лунала інформація про те, що наступним папою кардинали оберуть надто ліберального єпископа Риму. Одні вважали, що наступний понтифік буде однієї з африканських держав, в яких на сьогоднішній день стрімко розповсюджується християнство, католицизм зокрема. Інші вбачали наступного папу азіатського походження, — одним словом, у кожного з аналітиків були свої судження. Хто ж він, наслідник Престолу апостола Петра? Які в нього переконання? Хто він? Не змушуючи нікого чекати або здійснювати певну інтригу, рада кардиналів зібралась 12 березня 2013 року. Прес – секретар св. Престолу Фредеріко Ламборді повідомив, оскільки випадок з Бенедиктом XVI став унікальним в історії церкви, тому деякі правила обрання папи, можуть бути порушені, і тому, швидше за все, конклав не триватиме довго. І дійсно, ніщо не змушувало чекати довго. Вже наступного дня 13 березня 2013 року, попри всі хвилювання, конклав обрав нового папу. Коли пішов білий дим, через деякий час до людей, що зібрались на площі Святого Петра  вийшов звернутись новий папа —  ним  став кардинал з Аргентини – Хорхе Маріо Берґольйо і обрав собі ім’я Франицск.

Папа Франциск став 266 папою в Римі. Після  появи на площі св. Петра, його звернення 13 березня 2013 року заспокоїло усі хвилювання вірян. З уст папи лунало звернення про те, що Бог і надалі вестиме Свою Церкву і скеровуватиме її у правильному напрямку. Кожному читачу було б цікаво познайомитись з тим, який життєвий та творчий шлях, які обставини життя в слідуванні за Богом долав Франциск ще до інтронізації, і в який спосіб Бог вів Франциска, який пізніше стане самим папою.

Хорхе Маріо Берґольйо народився 17 грудня 1936 р. в сім’ї Маріо Хосе Берґольйо у Флоресі, Буенос – Айресі (Аргнетина) в сім’ї робочих мігрантів з Італії. Батько працював на залізниці прокладаючи шляхи. З п’яти дітей у сім’ї, майбутній папа був наймолодшим. Його батьки мігрували з метою уникнення  негативних наслідків фашистського режиму Мусоліні в Італії зо-х рр. Після завершення загальноосвітньої школи в Буенос – Айресі, Хорхе Маріо Берґольйо вступає до технікуму «Технічна школа національної освіти №27», в якій майбутній папа отримав диплом хіміка. Перед тим, як присвятити своє життя церковній службі, папа змінив багато професій і різних видів діяльностей. Простота та скромність, щирість та доброзичливість у нелегкій та скрутній економічній ситуації, в майбутнього папи ніколи не втрачався ентузіазм, хороше самопочуття, наполегливість і краплинка гумору. У молоді роки папа встиг попрацював після завершення технікуму прибиральником, двірником, лаборантом в хімічній лабораторії. У віці 21-го року, молодий Маріо Берґольйо хворіє на небезпечну форму пневмонії та три кісти. Після благополучної операції, стан здоров’я та самопочуття майбутнього папи покращилось. В молоді роки він нерідко замислювався щодо свого призначення, ставив неодноразово проблеми сенсу буття людини на землі. Зрозумівши своє призначення, Маріо Берґольйо не мислить його без віри та Бога, без щирого служіння. Він довго вагався вступити до семінарії, і неодноразово уникав священицької долі в його житті. На весіллі у свого дядька, молодий Берґольйо знайомиться з молодою дівчиною, з якою деякий час зустрічався. Однак, як відомо, не можливо просто так втекти від призначення даного людині Богом – у 1955 р. вступає до католицької семінарії «Інмакулада Компансьйон»  Вілла Девото, що в Буенос – Айросі. Великий і значний вплив в майбутнього папи став факт вступу до ордену єзуїтів 11 березня 1958 року. Вступити в «Товаристві Ісуса», молодий Берґольйо зміг лише прийнявши обітниці простоти та бідності, цнотливості та послуху.

З великим задоволенням, спрагою до нових відкриттів та нових знань, Маріо Берґольйо вивчає теологію, філософію та весь цикл гуманітарних та природничих наук в м. Сантьяго (Чилі). Пізніше продовжив своє навчання, вивчаючи теологію та філософію в коледжі св. Йосипа. Бачачи наполегливість в праці, щирість та педантичність у виконанні всіх доручень, Берґольйо у 1960 р. отримує ступінь леценціату з філософії в Буенос – Айресі від Колегії Максимо де – сан – Хосе у Сан – Мігелі (провінції Буенос — Айресі). Це дало право Маріо Берґольйо викладати теологічні дисципліни, а також філософію. Отримавши ліценціат, у Колегії «Інмакулада Консепсьон» викладає психологію, а також позиціонує себе як вчитель в середній школі Санта – Фе впродовж року. Пізніше у 1966 року, викладає ті ж дисципліни в Колегії ім. Сальвадора, що у Буенос – Айресі.

Завершивши викладання, а також наукові дослідження, архієпископом Рамоном Хосе Кастеланом,  Берґольйо 13 грудня 1969 року був рукопокладений в сан священнослужителя католицької церкви. На філософському факультеті м. Сан-Мігель, стає професором богослов’я. В Алькаре – де Енарес 22 квітня 1973, священик та професор Маріо Берґольйо завершує стадію обітниці вірності папі в «Товаристві Ісуса», що у Іспанії. Його талановитість, комунікабельність стали тими критеріями, які привертали до себе увагу серед числа студентів та викладачів. У 1980 році, майбутній папа стає ректором філософського факультету в Сан – Мігелі, в його рідній альма-матер. Будучи в ордені єзуїтів в Аргентині, займав багато постів у 1970-х рр. Перебуваючи на багатьох посадах, Берґольйо з середини 1980-х рр. переїздить до Франкфурту (Німеччина), де й захистив свою докторську з філософії та теології. Повернувшись назад до своєї батьківщини як духовний директор та сповідник, архієпископ в Кордові.

На початку 90-х рр., у 1992 році, кардиналом Антоніо Кварасіоно, майбутнього папу було рукопокладено в Аргентині допоміжним єпископом з титулом Ауки. Невдовзі через п’ять років, у 1997 році, Берголіо вже стає коад’ютором – єпископом з правом наслідувати єпархію, єпископом   Буенос – Айреса. Зрештою, за повелінням Божим, так і трапилось: коли 28 лютого 1998 р. помер  архієпископ Кварсаніо, Хосе Маріо Берґольйо  стає його заміною. Того ж лютого 1998 року, Маріо Берґольйо був  призначений  ординарієм серед римо-католиків східного обряду, що в Аргентині, оскільки в силу певних обставин у останніх не було свого ієрарха. Указом Папи Іоанна Павла II 21 лютого 2001 року, Берґольйо було призначено кардиналом консисторії Ватикану з носінням  почесного  титулу  святого Роберта Беларміна. Ще будучи кардиналом, після смерті Іоанна Павла II майбутній понтифік брав участь в конклаві у  якості «папи — білля» у 2005 році. У той час багато кардиналів ловили себе на думці, що мабутній папа буде Берґольйо. Однак на той час, все ж таки жереб випав на кандидатуру кардинала Йозефа Рацингера (папи Бенедикта XVІ). В термін на три роки, Берґольйо очолив Єпископську конференцію в Аргентині в період між 2005 – 2008 роками.

Незважаючи на усі хвилювання та тривоги з приводу, хто унаслідує престол апостола Петра після Бенедикта XVI, в дійсності сміливо можемо сказати, що папа Франциск – кандидатура вартий великої уваги. Кардинал Крістоф Шенборн одного разу сказав, що кардинал Берґольйо був обраний після двох надприродних явищ, після яких усе свідчило, що Берґольйо  – наступний папа і це, на думку кардинала Шенборна свідчить про присутність Святого Духа. Замість того, щоб приймати поздоровлення від кардиналів, Франциск мав би сидіти на папському престолі, однак отримав їх стоячи. Після обрання собі імені Франциск (в честь св. Франциска Асизького), папа поблагословив тисячі паломників та віруючих католиків, які в той день зібралися на площі св. Петра в Римі. Окрім цього, він сердечно та щиро благав вірян молитись за свого попередника Бенедикта XVI.

Папа Франциск провів свою папську інавгурацію 19 березня 2013 на площі св. Петра. Він відслужив месу в присутності різних політичних і релігійних лідерів з усього світу.  У своїй проповіді Франциск зосередив увагу слухачів на торжество святого Йосипа у той літургійний день, коли випало провести месу. У поглядах Берґольйо, святий Франциск, «проніс через усе християнство ідею бідності та виступав проти розкоші, гордості, марнославства і церковних зловживань того часу. Він змінив історію».

На перший Великий четвер після обрання Франциска папою, він особисто вмивав і поцілував ноги десятьом різним людям, і двом жінкам-правопорушницям. До того ж, не усі з присутніх належали до католицького віросповідання. Один з чоловіків, і одна з правопорушниць були мусульманами. У своїй проповіді папа Франциск підкреслив, що нам, як християнам, належить «допомагати одне одному. Це те, чого Ісус навчає нас». У своїй першій пасхальний проповіді вже в якості папи, 31 березня 2013 року, Франциск  наголосив усім вірним робити усе можливе задля збереження миру. Папа стурбований переслідуванням християн на Близькому Сході, Африці, Північній Кореї. Він виступив проти тих людей, які живуть задля легкої наживи, і запевнив, що ті, хто живе чесно та справедливо в світі, наповненому жадібністю,  людство спроможне слідуючи заповідям Господнім стати кращими краще для створення хороших умов і захисту навколишнього середовища. Проповідуючи під час пасхальної меси 2013 року, папа зазначив: «Ми просимо воскреслого Ісуса, який перетворює смерть у життя, щоб замінити ненависть у любов, помсту на прощення, війну перекреслити миром».

Папа Франциск має чітку сформовану соціальну доктрину католицької церкви. Його погляди, позиції завжди були до вподобань, як і консерваторам, так і дещо прогресивним католикам. Він проводить діалоги між православними та протестантами, іншими віросповіданнями. Мусульманська спільнота на його батьківщині лише зраділа обранню кардинала Берґольйо папою римським знаючи його вдачу та доброту. Служіння папи Франциска можна назвати зв’язуючою ланкою, комунікацією між представниками багатьох переконань в середині церкви. Папа Франциск вміє чітко розділяти людську мораль, головне завдання церкви та пастирське служіння.

В інтерв’ю спеціально для газети «La Civilt? Cetholica» папа зазначив, що церква не повинна постійно і щоразу акцентувати свою увагу на проблемах контрацепції, абортів та гомосексуалізму. Ці проблеми, єпископ радше відносив до проблем моралі, ніж до головних пастирських завдань. Хоча, звісно, церква ніколи не відмежовувалась і не відмежовуватиметься від моралі та етичних засад. Папа вважає, що попри соціальні проблеми фемінізму, гомосексуалізму та інших проблем сучасності, церква не на належному рівні звертає увагу на бідність, маргінальність людей, а також осіб з обмеженими можливостями. Тема бідності і соціальної нерівності – одна з головних проблем підняті єпископом Риму. У папи Франциска вона певною мірою взаємопов’язана із завданням євангелізації церкви. Для євангелізації, важливим є значення та роль Святого Духа даного для церкви. Він дуже часто підкреслював ці духовні речі в еклезіології, коли прагнув зробити церкву ближчою до народу. На думку папи, це одна і з важливих реформ, на які варто було б звернути увагу. Папа підкреслював, що церква не може привернути увагу людей, якщо вона просто змушена вписуватись в скрупульозність церковної структури. Церква, на думку Франциска, повинна не регулювати віру, а полегшувати віру для людини. Аналізуючи церковний документ «Evangelii Nuntiandi», папа відмітив, що у церкви важливе завдання проповідувати Євангелію для суспільства. Він відкинув надмірний консерватизм, і закликав до більш лояльних і актуальних методів, щоб попередити малу відвідуваність мес в житті певних парафій.

Його суспільна доктрина «соціальної рівності» нікого не залишає байдужим. На зустрічі латиноамериканських єпископів, Берголіо закликав до раціонального розподілу доходів. Через 2 роки після цієї події, він виступив на конференції в Аргентині в «Palace Hotel Alvear» і підкреслив наступне: «Крайня зубожілість і несправедливі економічні структури, які викликають  більше нерівності є порушенням прав людини». Він підкреслив також, що це явище слід назвати «аморальним, несправедливим та незаконним». Під час одного зі страйку робітників в Буенос – Айресі, Берголіо критикував нерівне ставлення судової системи до багатих та бідних. Під час економічної кризи 2002 року, Берголіо сказав: «Давайте не будемо терпіти печальну картину з тих, хто більше не знає, як брехати і протирічать самі собі, щоб втримати свої привілеї з їх хижацтва і жорстокого отримання багатства». В 2001 році, Берголіо відвідав госпіталь, в якому він омивав ноги та цілував дванадцятьом жертвам хворих на СНІД. Він піддавав критиці тих, хто постійно «збільшує розрив між тими, хто має більше, і тими, хто повинен задовольнятися крихтами». Під час зустрічі у травні 2014 р. з Генеральним секретарем ООН Пан Гі Муном, Франциск закликав ООН заохочувати «законний розподіл багатства». Франциск закликав світових лідерів запобігати надмірних грошових амбіцій, які схожі на ідолопоклонство. Після діалогу з Канцлером Німеччини Ангелою Меркель 18 травня 2013, Франциск  закликав до суворішого контролю на фінансових ринках. Він неодноразово звертав увагу на кризу в єврозоні, яка впливає на Грецію і католицькі південні країни Європи. Однак, все ж,  папа Франциск вважає, що голод і бездомність є набагато більшими проблемами, ніж фінансова криза.

У вищезазначеній газеті «La Civilt? Cetholica» папа пояснив: «Ми повинні знайти новий баланс. В іншому випадку, навіть моральна церковна споруда стане як картковий будиночок, втративши свіжість та аромат Євангеліє». В питаннях суспільної моралі, папа користується девізом «мiserando atque eligendo», який говорить про милість Ісуса Христа до грішника.

Папа Римський Франциск тримається традиційного розуміння інститут шлюбу та сім’ї негативно відносячись до абортів та евтаназії закликавши єпископів протистояти цим явищам. Він критично відноситься до будь яких форм маргінальних шлюбів. При цьому, папа критикує тих священнослужителів, які відмовлялися хрестити позашлюбних дітей. Папа стверджував, що незаміжні матері більш ніж правильно вчинили, давши життя дитині, а не зробивши аборт. Він сказав: «У нашому церковному окрузі є окремі священики, які не бажають хрестити дітей матерів-одиночок, тому що ці діти не були зачаті в святості шлюбу. Це сучасні фарисеї. Це ті, хто клерикалізіють церкву. Це ті, хто хочуть відокремити народ Божий від спасіння».

У своїй соціальній католицькій доктрині, Франциск негативно відноситься до явища гомосексуалізму посилаючись на біблійні тексти та церковні документи прийняті до уваги раніше. Він рішуче виступив проти законодавства, введеного у 2010 році урядом Аргентини, який дозволив реєструвати одностатеві шлюби.  У листі до монастирів Буенос-Айреса, він писав: «Давайте не будемо наївними, ми говоримо не про просту політичну боротьбу, це руйнівні претензії проти Божого плану. Ми говоримо не про простий законодавчий проект, а швидше про махінації з батьком брехні, який прагне заплутати й обдурити дітей Божих». Він також наполягав на тому, що гей-усиновлення  дітей – порушення прав дитини в усьому світі. На думку Франциска, мова йде про дискримінацію.  Звичайно, папа розділив людську особистість та її гріх. В  одному з інтерв’ю наданому Франциском в липні 2013 року папа заявив: «Якщо людина — гей і володіє доброю волею і прагне до Бога, хто я такий, щоб судити його?».При чому папа послався на текст катехізису Римсько-католицької церкви,  в якому він зазначив, що геї «не повинні ставати маргіналами, а повинні інтегруватися в суспільство». Водночас понтифік засудив так зване «гей-лобі»  на усіх рівнях.

Власне, слід також сказати, що не суспільні погляди Франциска, і навіть не його переконання в теології чи філософії роблять його особливим. Радше мова йде про його практичне служіння Богу та людям, його доброта та щирість, і що найголовніше – скромність. Так, скромність папи – його друге ім’я. Багато хто з критиків католицизму полюбляли підкреслювати розкішне життя римських пап. В цьому випадку, це точно не про Франциска. Під час своєї першої появи в якості понтифіка на балконі, він був одягнений в білу рясу, а не червону, яка використовувалась попередніми папами. Папа Франциск також носив  простий залізний наперсний хрест, який раніше був у кардинала, але не золотий, як у його попередників. Ще кардиналом Маріо Берґольйо виділявся своєю скромністю та сердечною простою. Він допомагав знедоленим, простим та бідним кого бачив не дивлячись на обличчя поставши зразком християнського життя для наслідування. Він привертав до себе увагу тим, що будучи кардиналом, жив у звичайній маленькій квартирі, особисто відмовився від послуг особистого шофера користуючись громадським транспортом, а також полюбляв собі готувати різні страви самостійно. Без сумніву, що такий спосіб життя – великий плюс в репутацію та популярність з числа не лише одних римо – католиків. Вже будучи папою, Франциск відкрито допомагає бідним людям з радістю на обличчі, а також відмовляється від розкішних апартаментів. Простота, скромність – кредо Франциска, що буквально, усією ниткою пронизує його життя. Папа стає популярним з числа багатьох католиків, а також представників інших віросповідань, які шанують його як людину з добрими справами і з плодами діл милосердя. Так, без жодного перебільшення, папу Франциска слід назвати харизматичною, в простоті яскраво вираженою особистістю. Папа не реєструє аккаунт в соціальній мережі «facebook», хоча користується електронним інтернет-блогом «twitter». Папа цікавиться рідною латиноамериканською культурою і вболіває за аргентинський футбольний клуб «Сан Лоренса» (Буенос Айрес).

Папа Римський Франциск також не байдужий до долі української держави. Ще раніше він був особистим наставником та духівником Степана Чміля –  єпископа , архімандрита  та Ректора Української папської малої  семінарії  в Риміі. Папа підтримує активний діалог між Українською Греко – католицькою церквою та її єпископом Святославом Шевчуком, а також з вірними РКЦ.

З огляду на останні військові дії, які мають місце на території Донбасу, папа Франциск активно з усіма віруючими в Україні молиться за мир та спокій на Донбасі. Папа вже не вперше згадує Україну у своїх молитвах, і  не одноразово підкреслював, що думками він — із українцями, які прагнуть миру.

Він закликав неодноразово припинити усі протистояння: «Зупиніться! Благаю, зупиніться! Я вас прошу від усього серця». Він каже: «Найбільше я думаю про дітей, яких позбавляють надії на гідне життя, на майбутнє».  Під час однієї з промов, папа Франциск з вірою на устах висловив сподівання, що відкритий діалог, а також прагнення миру зможуть виправити остаточно усю ситуацію: «Любі брати і сестри. Останніми днями були зроблені суттєві кроки у пошуку миру в постраждалих від конфлікту регіонах східної України. Утім сьогодні я почув новини, які були не дуже втішними. Та все ж сподіваюся, що люди матимуть спокій і тривалий мир. Я молюся, щоби розпочатий діалог не припинявся і приніс людям плоди надії».

В дійсності,папа Франциск – реформатор римо – католицької церкви. Без усяких перебільшень і жодних сумнівів, концепція соціальної доктрини папи Франциска – черговий крок до розвитку католицької теологічної думки та практики віри на щодень. Його думки – глибокі, переконання та віра – міцні, погляд – лише на майбутнє до неба, з вірою у Христа в серці, — зі щирістю та простотою.

Євгеній Распопов

Яка твоя реакція?

Радість
0
Щастя
0
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
0
Євген Распопов
Український релігієзнавець, автор та редактор наукового порталу Філософія і Релігієзнавство

    Интересно почитать:

    Также в категории:Історія релігій