Огюст Конт

kontОгюст Конт народився  взимку  1798 році  у містечку Монпельє (Франція) в родині  дрібного чиновника – податківця, прихильника католицизму і монархічної влади. Огюст  отримав прекрасну  освіту  в місцевому ліцеї. У 1814 р. – поступає до політехнічної школи  міста Париж. Французька столиця на той час  славилася  великими ентузіастами  наукового  дослідження.

З  цим навчальним закладом  було пов’язано майже усе життя Огюста Конта. У 1816 р. – було зачинено школу, у зв’язку  з тим, що впала деяка підозра на  осіб, які можуть поширювати пропаганду республіканських ідей.   Всі свої зусилля  Конт  змушений був направити  на вивчення  математики, інших наук, ретельно досліджуючи  праці  істориків та політичних економів.

У 1817 р. – був призначений секретарем  соціального реформатора Сен – Сімона.  Сен – Сімон здійснив вплив на самого Огюста Конта. Проте  їхні стосунки не можна назвати дружніми. Конт  розриває ці стосунки з реформатором у 1824 році. Натомість  він не перестає ганьбити  Сен – Сімона при кожній  добрій нагоді.

У 1830-1842 рр. – Огюст Конт намагається викласти свої головні ідеї  лекцій  у «Курсі позитивної філософії» перед  паризькою аудиторією.  Подія відбулася в  Парижі у 1826 році. Після перших двох лекцій  Конт  відчув  вичерпання нервових сил, курс довелося відкласти.

Він не міг відійти  від хвороби, вів якесь дивне життя, був  збурений  нав’язливими ідеями. Конт пише чотирьохтомну  книгу «Система позитивної політики», друкує   її у 1851-1854 роках. Книгу вважають однією із заплутаних  праць Конта в площині історії філософії. Один і з минулих  учнів  Конта – Міль стверджував, що пізній містицизм набагато  відрізняється від раціоналізма, присутнього у курсі  позитивної  філософії. інші ж науковці вбачали у курсі Конта, імовірні симптоми позитивної політики.

У 1829 р. –  Конт робить спробу  прочитання лекцій з цього курсу. У нього все виходить. Наступні роки  Огюст  присвячує  створенню  двох курсів: позитивної філософії та системи позитивної політики. У 1832 -1845 рр. – він заробляє собі на життя, працюючи  вчителем – екзаменатором  з математики у паризькій політехнічній школі. Пізніше Конт був позбавлений цієї посади, проте невідомо , хто  зміг йому дошкулити. Усе своє життя прожив за рахунок  коштів  його англійських учнів, з якими допоміг звести Конта  Джон Стюарт Міль. У 1844 р. – Конт одружується з Клотильдою де Во, але  раптова смерть дружини  від туберкульозу  в 1846 році залишила його  самотім.

Огюст Конт крім того, займається  розробкою  закону трьох стадій, які запозичив у Сен- Сімона.

Застосовує  його  до історії цивілізації, індивідів, кожної науки. Конт вважає, що для  першої теологічної стадії, характерним є фетишизм. Тобто все, що відбувається  може пояснюватися  дією надприродних  сил – богів та духів.

Для метафізично стадії, причому перехідної замість надприродних агентів появляються  абстрактні, наприклад такі: ідеї, сили, останні сутності. Для  позитивної стадії , в яку європейська цивілізація поки що входить, характерним є  переконання розуму в ретельності  дослідження причин та сутностей.

Людина береться за  спостереження  феноменів та координацію цих феноменів; її цікавить здебільшого не виникнення речей, а як власне відбуваються ці речі. Ознакою позитивного знання  виявляється здатність  здійснювати  передбачення і створювати  можливість керування ходу  подій.

Першій стадії  властива віра  в абсолютну владу та божественне право монархів, пов’язана  перш за все з суспільним  устроєм , який повинен очолювати клас воїнів. Другій стадії  властива  влада монархів та священиків, яка може бути заміненою правлінням закону. А вже на третій стадії відбувається  прогрес  індустріального суспільства.

На думку Огюста Конта, природознавство  здійснило вступ  в позитивну стадію, лише соціальні науки  далеко відстали від нього. Тому для цього є необхідно так звана «соціальна фізика», яка допоможе людині  отримати  значення, яке атом має безпосередньо у фізиці, а планета – в астрономії, яка б змогла зайняти місце  в строго визначеному  детермінаційному процесі. Він виводить  науку про суспільство, називаючи її соціологією.

Стверджує, що соціологія  може виступати  як наукова дисципліна, у якій буде втілюватися  синтез інших площин знань, передбачаючи   практичну мету – реорганізація  суспільства на основі отриманих знань  від соціуму. Він  робить поділ соціології на соціальну статику  та динаміку, основним поняттям яких  виступає «прогрес». Вагоме місце  творах Конта займає  ієрархія наук. Науки  можуть розташовуватися  за спадною спільністю та зростаючою складністю в такому визначеному порядку: математика, астрономія, фізика, хімія, фізіологія (біологія), соціальна фізика або ж соціологія, пізніше до них  була долучена етика, яку Конт швидше за все розумів як соціальну психологію.

Огюста  Конта дуже часто  вважали за ліберала чи соціаліста, хоча він був насправді  реакціонером. Він надавав перевагу уряду, але не опозиції. У своїх політичних поглядав відкидав  ідеали  великої буржуазної  революції у Франції, вважаючи верховенство народу  справжньою містифікацією  репресій, а рівність – негідною  брехнею. Конт сприймав Наполеона ІІІ Бонапарта  як небезпечну людину з лівою орієнтацією.

Намагаючись описати майбутнє суспільство, Огюст Конт говорить про марність свободи думки для громадян, так як вона  є марною або для астронома, фізика, що займаються реєстрацією  даних наукового дослідження. Проте влада  повинна належати тільки науковцям, філософам – позитивістам, бо фундаментальною цінністю та дійсністю  соціального життя  має бути людство, але не індивід з  інтересами справжнього егоїста.

Вищою формою моралі  повинна слугувати любов та служіння людству, а на місце Бога у позитивізмі, сформованому Огюстом Контом  у ХІХ столітті має виступати «Вища Істота». Таким чином Конт замінює більш традиційну релігію на релігію людства, з храмами, обрядами.

Огюст Конт  помирає  від серцевого приступу на початку осені  1857 року. Тіло його було поховано у Франції на міському кладовищі Пер – Лашез.

Богдан Стрикалюк