В Сорбонні він вивчав богослов’я тільки протягом одного року. Також навчався в Колеж де ла Марш. Після Ніколя влаштувався священиком.
З 26 років філософ розпочинає вивчати праці Декарта. Вони знаходять відгомони в ньому самому. Дотримуючись основних понять, розкритим Декартом, стає зрозуміла база рукописів Мальбранша. «Про пошуки істини» 1674 року стало найвідомішим твором вченого. Згідно даній роботі душа і тіло пов’язані тільки за допомогою Бога. У 1712 році книга була перевидана. У неї були внесені правки і доповнення.
У 1680 році Ніколя Мальбранш створив працю під назвою «Трактат про природу і благодать».
Всі природні явища від також пов’язує з Богом. Він виділяє кілька спосіб пізнання світу: безпосереднє (вчення про Бога), опосередковане (знання про предмети, про те, що існує), внутрішньє почуття (відчуття і вивчення своєї душі), по аналогії (вивчення інших душ).
Наступні твори Мальбранша були більш містичними:
- «Християнські роздуми» 1683 рік
- «Трактат про мораль» 1684 рік
- «Бесіди про метафізику» 1688 рік.
Незважаючи на те, що Мальбранш став відомий за допомогою своїх дослідження в галузі філософії, він був прекрасним математиком. Ніколя спілкувався з багатьма відомими вченими і був обізнаний про нові теорії в математиці. Вів діалоги з Берклі і Арно.
13 жовтня 1715 року у Парижі П’єр Мальбранш помирає . Навіть після смерті його вплив відчувався протягом ще декількох століть. До кінця 19 століття популярність стала зменшуватися. Його вчення стали продовжувати Лейбніца і Юм. Вони внесли деякі зміни в зв’язку з іншим часом і розширенням інформаційного простору.
Іван Гудзенко
