Конкурс "Людина та людяність"        05 Жовтня 2016        224         Прокоментуй!

Навіщо сучасній людині Бог?

Сучасний світ носить динамічний характер, він вимагає від людини постійної активності, постійного руху і розвитку. Людина сама створила світ таким і тепер він не дозволяє їй зупинятися, робити паузу, бо тоді є загроза випасти з соціального життя, залишитися поза його межами.

Здається, зараз ми володіємо такими технологіями, такими можливостями, що у нас нема причин боятися навколишнього світу. Ми з легкістю спростовуємо ті речі, які ще сто років тому лякали пересічну особистість, ми освоюємо космос і всі найвіддаленіші континенти, для нас залишається дуже мало загадок, ми з кожним днем рухаємося вперед і дізнаємося більше.

kkkfk

Ми відкрили багато завіс невідомого, змінили багато життєвих принципів, які змушені були змінювати під впливом постійного науково-технічного прогресу; ми знаємо як функціонує людське тіло, вивчаємо людську психіку і, навіть, зробили спробу зважити людську душу. Чого ще може потребувати сучасна людина, яка має вільний доступ до інформації і  може пояснити будь-яке явище з наукової точки зору? Людина завжди потребує Бога. І навіть сучасній людині Він потрібен. Можливо, називати Його слід вже по-іншому, уявляти теж слід іншим і функції у сучасному світі Він теж виконує інші. Але Він є і буде доти, доки у людини буде така потреба. Дуже вдало це ілюструє фраза « Бог створив людину, а людина створила Бога».

Отже, Бог потрібен людині і в наш час. Я вважаю, цьому є кілька пояснень. По-перше, людина відчуває свою недосконалість у світі. Здавалося б, вона створила стільки всього довершеного, але досі відчуває свою нікчемність у відношенні до природи. До сьогодні  вона постійно змагається з природою (підкорює вершини, спускається бурхливими ріками, виводить нові породи тварин тощо), часто програючи їй.  Тоді людина старається знайти цьому якесь раціональне пояснення. І знаходить його в образі Бога: на світі є щось сильніше від мене – Бог.

По-друге, людина досі не знає, що буде після смерті і досі її боїться. Ця частина людського життя є невідомою і не має ніякого логічного обґрунтування. Саме страх перед невідомим і непояснюваним змушує людину відчувати потребу в вищій силі, яка буде її захисником.

По-третє, в час матеріальних цінностей і меркантильних інтересів людина вирушає на пошуки духовності, досконалого добра і правди. І часто знаходить втілення цих ідеалів в особі Бога, як абсолютної істини, гармонії, краси тощо.

Тому я схиляюся до думки, що сучасній людині Бог все ж потрібен, питання лише в тому «який саме?». Зараз людині не потрібен Бог, який вимагає пожертв, який забирає її дорогоцінний час, який вимагає молитися чи проводити інші ритуальні дії. У сучасної людини на такі речі просто бракує часу. Їй потрібен Бог, для спілкування з яким не потрібен посередник чи гроші. Бог до якого не потрібно стояти в черзі чи  записуватися на прийом.

Ніцше у свій час сказав, що Бог помер і всі одразу занесли його в список атеїстів і богохульників. Насправді ж, філософ тільки старався донести людям одну просту істину: такий Бог, як є зараз ( в час Ніцше) нікому не потрібен. Зміна людської особи  неодмінно викликає зміну особи  Бога. І якщо Бог, який є в той час, не змінюється, людина творить собі нового. Людина  шукає того Бога, який буде для неї зручним у цей час і який буде відповідати її потребам.

Отже, в час, коли світ «рухається зі швидкістю світла», коли події щохвилини змінюють одна одну, коли нас оточують мільйони речей і предметів, ми гостро відчуваємо потребу відгородитися від всього матеріального і злитися з духовним. Ми відчуваємо потребу бути захищеними і вірити, що не зникнемо після смерті так, наче нас і не було. Нам хочеться вірити, що є Бог, що ми маємо вічну душу, яка зможе насолоджуватися життям і після смерті фізичного тіла, але чи справді це так? Чи може лише сильні духом люди усвідомлюють, що за людськими плечима нема загадкової вищої сили, що зі смертю тіла настає смерть душі, що може й душі ніякої нема? І вони відмовляються від ідеї Бога, не шукають собі фантомних виправдань, не чекають іншого життя, а живуть тут і зараз своїми силами. Але, зрештою, це лише моя особиста думка.

Іванова Христина

м. Луцьк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook