ЕСЕ, Історія філософії        09 Червня 2014        305         Коментування вимкнено

Надлюдина як вдосконалення людського

nadКожен з читачів сайту не міг не чути про концепцію надлюдини. Звичайно люди уявляють при цих словах  злочини нацистських вбивць, експерименти Гітлера і чи навчання солдата як досконалого біологічного організму створеного для військових цілей і нав’язування своєї волі іншим. Які ще стереотипи можуть виникнути при слові надлюдина? Буквальний переклад слова супермен наприклад, герої коміксі є по формі над людьми, але таке уявлення різко відрізняється від концепту «надлюдини» в творі Ніцше Так казав Заратустра.   Інколи їй протиставляють, особливо представники російської релігійної філософії  ідею «боголюдини». Такі мислителі вважають, що надлюдина є синонімом образа «людинобог». Хоча, якщо дослідити надлюдину Ніцше і  людинобога з роману «Біси» Достоєвського, тоді постає кардинальна різниця цих понять. Людинобог живе за принципом «все мені дозволено». Він стверджує, якщо немає Бога, чи безсмертної душі, то немає моралі.

Таким чином людина виправдовує зневагу до всіх , крім власної особи. Така постать є егоцентриком, яка по суті втрачає зв’язок з реальністю утверджуючи себе як «альфу та омегу».  Втілюючи свою волю , як Абсолютну Істину вона вважає себе по суті єдиною особистістю у світі, інші люди лише засоби для здійснення її далеких планів.

Боголюдина Достоєвського є мікрокосмосом, яка повторює своєю реальністю макрокосмос, тут мається на увазі не світ, а подвійна природа Христа втілення Бога і земна його сутність. Під цими поняттями письменник розуміє поєднання віри, розуму і цінностей людини як совісті, фактично її  німецький філософ Імануїл Кант називає моральним законом всередині нас. Така людина в романі постачає як мученик за ідею, а людинобог представлений нарцистичною, тобто осліпленою тільки своєю волею людиною.

Тепер перейдемо до  пояснення надлюдини. Надлюдина в Ніцше –це  перехід через все людське. Тут мається на увазі не заперечення доброти, самозреченості, милосердя, а подолання всіх слабкостей, таких як егоїзм, ліниве існування, заздрість та ін. Говорячи мовою авраамічних релігій(іудаїзм,мусульманство, християнство) гріхів, які спотворюють людську сутність. Ніцше  писав, що людина те, що  треба подолати. Мається на увазі боротьба з внутрішнім рабством, а перемігши його вийти на новий рівень розвитку.

Мені можуть дорікнути, що я інтерпретую Ніцше неправильно, можливо і так. В його творах слід відділяти зерно від полови. Під волею до влади багато хто розуміє бажання підкорювати собі інших. Моя позиція не така, заперечую і твердження, що німецький філософ розумів абстрактну владу яка проявляється в різних конкретних формах. Воля до влади – це вдосконалення людиною самої себе. Це цілеспрямоване зусилля на спасіння від слабкостей як перепон на шляху. Ми можемо розуміти її як викорчення раба (такий образ можна знайти в одному з віршів філософа) тобто ламання кайданів, які стримують нашу людськість.

Разом з тим під вдосконаленням варто розуміти не тільки перетворення і якісне оновлення розуму, але і сюди додавати наше тіло. Звичайно мені можуть заперечити, що духу головніший. Це так, тому вдосконалюючи своє тіло(роблячи його більш тренованим) ми одухотворяємо його нашою волею. При цьому не забуваємо , що спасеться один і спасуться тисячі навколо. Так відбувається цепна реакція. А для чого ви запитаєте вдосконалювати наше недосконале тіло? Для того відповім я, що маючи сильне тіло, людина зможе запобігти  хвороб, гнітючого настрою, популярних в двадцять першому столітті депресій, невідповідальності за власні вчинки перед собою.

Надлюдина –це людина яка постійно вдосконалюється, тим самим бере відповідальність за свої слабкості, тренуючи своє тіло, розум, волю,емоції, вона контролює себе і нею не володіють деструктивні мотивації.

Як ми бачимо надлюдина стає схожою при детальному дослідження більше на боголюдину, ніж на людинобога. Особливо це актуально в двадцять першому столітті. Справжня концепція надлюдини це ідея творця як людини яка любить свого ближнього як самого себе , а отже визнання іншої як творця. Тому це альтернатива утвердженню нарцистичної соби як сутності яка проявляється у споживацтві та тоталітаризмі. *

Тут мається на увазі прагнення контролювати і підкорити інших людей, при цьому власна сутність не вдосконалюється, а тільки володарює.

Тарас Клок

Коментування закрито

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook