Мученики України

muchenyky ukrainyАктуальність  цієї теми полягає  у першу  чергу  усвідомленням  багатомільйонними  українцями  багатовікової  історії   народу  України,  їхньої  традиційності, культури,  звичаїв,  прав ,  значення  національної  і релігійної   свободи.  Навіть  сьогоднішні  науковці  все  більше  говорять  про  самобутню  українську  культуру, їхні  витоки, початки  формування, спорідненість з іншими.  Та попри всі ці сподівання   існує низка проблем, які постають на шляху розвитку  держави  та соціуму.  Це  стосується  в  першу  викликів  суспільства, що є своєрідним  сигналом   для  можновладців.

Держава  бавиться  у  різні  політичні  та економічні  ігри, забезпечуючи  собі  рейтинги  і займаючись  лише  простим  піаром,  збільшенням та приростом  капіталу,  грабуючи свій власний народ.  Чітко помітні    артистизм,  театралізм, повністю відсутні  норми  людської моралі, етики,   патріотизму  як такого  немає,  простежується  жага  до влади,  пригнічення  людського духу і свободи.  Проте це довго не триватиме, оскільки  відбудеться  духовне пробудження  і ті, що  сидять  собі спокійно  і нічого  не думають – відчують на собі  силу   українського народу.  Українці  не раби  і ніколи ними не  будуть,  бо  й Європа  буде  вражена   відчуттям  людської  гідності, захистом  прав  свобод  і інтересів,  мудрістю  майбутніх керівників  України, схиляючи  свою голову  перед  сильною нацією  у світі.

Молодіжний  рух  української  інтелігенції   продемонстрував  для  усього  європейського  світу  не боязнь  страху  перед  деспотизмом  і  придушенням  тиранії  справжніх мафіозі  та бандитів  у відстоюванні  своїх  громадянських прав  і свобод,  віддаючи  велику  ціну –  своє життя  і впевненість  для інших поколінь, що ті   отримують  краще  майбутнє  для своїх дітей.  Тому що  кількість  смертей  засвідчили  безстрашність  перед  тими, хто виконував  злочинні  накази  і втілював їх  у реальність.  Майдан  почався  у  Києві  мирним  протестом, а  закінчився  кривавим  терором, спрямованим  на студентство  в ніч на 30 листопада  2013  року.  І ця картина  об’єктивного  реального  жахіття  ніколи  не зітреться  з пам’яті  і залишиться  у  свідомості  українського народу.

Героїзм  Небесної сотні  досить чітко  продемонстрував  європейцям  відданість  служіння  народу, Богу   усім серцем та душею, відвагу,  людську гордість та непримиренність з  тоталітарною  жорсткою  системою  влади  «законтаченого»  кримінального  авторитета,  справжнього  ненаситного  вбивцю  та ката.  Чисельність смертей   українських патріотів  стануть  фатальним вироком  і  закінчаться  трагічними  наслідками для  світового бандита – грабіжника, егоїста  та лицеміра.

Нині  Майдан  Незалежності    став  місцем паломництва  не тільки  для  українців, а  й  європейських гостей,  які  прибувають сюди, щоб віддати  останню шану  тим, хто  боровся  за свободи і  гідність української держави, став  заручником  політичної  несвободи  і мучеником, проливаючи  свою кров  за  віру, надію  і любов,  мир  в Україні.  Церква  назвала  їх  «Небесною сотнею»   проте  вони залишатимуться   для нас  «військом небесним», яким  сприяв у боротьбі  проти зла   архістратиг Божий    Михаїл.  Духовна інституція  стала  форпостом, укріпившись силою  людського  духа свідомого національного   патріотизму, об’єднавши  навколо себе  справжніх борців  за волю.  Наша  історія  пам’ятатиме    мученицький подвиг славного  війська  Запорізької Січі,  героїв Крут,  воїнів  ОУН, УПА, усіх, що  боролися  у роки Другої світової  війни, декларуючи  безсмертя  та свободу  усього українського  народу, незламність та нескоримість  духу, прагнення до вічного, безсмертного.

Не менш важливим  є  захист України  справжніми патріотами, воїнами –  мучениками України на Сході.  Наші  солдати  відстоюють свою честь і гідність, а не  відкриту продажність  за  гроші, зраду та  зливання  національних  державних інтересів  північно – східному  сусіду  через  тих, які не гідні носити  звання  військового офіцера.  Осторонь  проблеми військових  на Донбасі  не стоять  волонтери, які  плідно працюють як вдень так і ввечері,  відправляючи  гуманітарний  вантаж  українським солдатам,  а також  люди, які  злагоджено  збирають  кошти  для  лікування поранених  воїнів з АТО,  забезпечуючи наших захисників  продуктами харчування.  Моральна і духовна підтримка українців  зміцнює і загартовує  дух тих, що захищають Батьківщину,    подає надію  і впевнення  у пришвидшеній перемозі над  агресором.

Східна Україна   вже почала трішки розуміти,   проте  не всі  її мешканці   ідентифікують себе з Україною,  а Росією.  Ми не знаємо  скільки  ще  років  буде  тривати  ця війна, втім  вона   закінчиться  остаточною перемогою  українського народу  над  російськими військам  так як Україна  заплатила велику ціну.  Монахи гори Афон  передбачають  завдяки  божественному  одкровенню  цілковиту поразку  імперії  Путіна  та  розквіт  української держави  як тодішньої  могутньої  у силі  Київської Русі.  В тім  як вони засвідчили  «час покаже».

Богдан Стрикалюк

Обговорення: Коментування вимкнено
  1. анатолій сказав:

    Велику роль у формуванні політичної свідомості українського народу відігравали освіта, культура, мистецтво. Полемічна література, що з’явилася в цей період, дала могутній поштовх розвитку народної освіти. Поширенню освіти багато в чому сприяли братські школи, де викладання базувалося на вітчизняному досвіді й національних традиціях. Значне поширення освіти в Україні стало важливою передумовою створення й функціонування Києво-Могилянської академії. Ця установа стала першим вищим навчальним закладом на східнослов’янських землях. Адже в той період українці не мали власної державності, влада на їхніх землях належала польському королю. За цих умов єдиною владою, яку можна було протиставити польському королю та польсько-шляхетському пануванню, була влада православної церкви. Обґрунтував ідею панування православної церкви в Україні П. Могила — засновник Києво-Могилянської академії.
    Протягом усієї своєї історії український народ не мав навчального закладу, який би справив більший вплив на розвиток освіти, науки і культури, ніж Києво-Могилянська академія. Навколо академії згуртувалися просвітителі, учені, громадські та церковні діячі. Києво-Могилянська академія мала загальнонаціональний характер, допускаючи до навчання всі верстви українського суспільства, від «гетьманича до посполитого». У ній, як писав І. Мазепа, «цвеченіє всякому з малоросійських дітей хотячому учитися походить Викладачі академії, передовсім Петро Могила та його послідовники, у процесі викладання намагалися інтегрувати наукові знання Заходу та Сходу Європи і в такий спосіб сприяли виробленню національного світогляду й мислення, що відповідало потребам реального життя.

  2. анатолій сказав:

    Надзвичайно велика роль у житті українського народу в його боротьбі за волю, за незалежну й суверенну державу належить козацтву. «Козаччина, — пише дослідник цього питання Д. Дорошенко, — є не тільки найблискучішою, найефективнішою появою української історії, вона являє собою ще й добу найбільшого напруження сил українського народу і його державної, соціальної та культурної творчості…».
    Аналізуючи причини й умови виникнення козаччини, М. С. Грушевський зазначав, що як явище на побутовому рівні воно виникло ще в давньоруські часи, а як суспільно-політичний чинник — з кінця XV ст. Характеризуючи природу козаччини, Грушевський писав: «До козацтва горнуться маси людей, яких зовсім не тягне ні до пограничного воєнного спорту, ні тим менше — до далеких заграничних походів, взагалі до «козацького хліба». Вони воліють хліб звичайний, хліборобський, хочуть під фірмою і покривкою козаччини, під її зверхністю й охороною спокійно господарювати «на волості», не знаючи ні панів, ні їхніх посіпак».
    У житті козацтва, як зазначає дослідник цієї проблеми І. П. Крип’якевич, було багато суперечностей: «Свобода одиниці й терор маси, свавілля й дисципліна, аскетизм і розгульність — у бурхли¬вому казані січового життя різні елементи змагалися між собою. Але ця буйність давала Січі незвичайне моральне значення й висувала її на провідне місце в організації України».
    Уже пізніше економічний і політичний розвиток, утілення в життя демократичних традицій стали основою формування християнської козацької республіки, якою цікавилося багато вчених та політичних діячів. О. І. Герцен, наприклад, з цього приводу писав: «Україна була козацькою республікою, підвалинами якої стали демократичні й соціальні засади. Запорізька Січ — це дивовижне явище плебеїв-витязів, лицарів-мучеників».
    Надзвичайно важливу роль у розвитку української політичної думки та в становленні демократичних засад вітчизняного державотворення відіграла конституція Пилипа Орлика 1710 року. Незважаючи на те, що ця конституція в життя не була втілена, вона має велике значення як документ, котрий вперше в історії України де-юре зафіксував принципи, покладені в основу державно-політичного устрою. Уперше українська державна ідея знай¬шла вираз в юридичному документі, де було визначено, які саме і в якому порядку мають бути здійснені державні реформи в Україні. Важливе місце в конституції Пилипа Орлика посіла проблема взаємин між гетьманом і народом. «Гетьманська влада мала бути обмежена і постійною участю в управлінні генеральної старшини, і генеральною радою; обмеження стосувались адміністрації, суду, виборів старшини, фінансів. Тричі на рік належало збирати сейм із полкової та сотенної старшини, депутатів і послів від запорізького війська. Передбачалася сувора окремішність державного скарбу від коштів, що виділялися з розпорядження гетьмана. Значне місце відводилося демократичним правам усіх станів суспільства, особливо козацтва, а також правам міст».

    Отже, навіть побіжний перелік основних етапів у розвитку української політичної думки дає можливість дійти висновку, що в Україні ще задовго до буржуазно-демократичних революцій у Європі було сформульовано чимало прогресивних правових ідей.

  3. Богдан сказав:

    а до чого тут це до тематики статті?

Коментування закрито

Пошук
Рубрики
Реклама
Ми у Facebook