Моше Нарбоні

moheМоше Нарбоні – видатний іудейський філософ середньовічної епохи, рабин, коментатор праць Аристотеля, Аверойса, Моше Маймоніда та інших. Прізвище філософа походить від назви міста Нарбоні.

Він народився у містечку Перпіньян (Франція) в родині єврея. Спочатку Моше виховував батько, а вже потім – рабини Авраам та Мойсей  Касларі. З молодих літ захоплювався філософією Аверойса, був добре ознайомлений з равіністичною літературою, намагався йти вслід за Аверойсом як досвідчений лікар, прекрасно володів енциклопедичною ерудицією, захоплювався працями арабських та єврейських філософів. Пристойну освіту отримав кілька років навчаючись в одній із шкіл перекладу арабської, лікарська практика також стала у пригоді

Не зважаючи на всі життєві перешкоди, в тому числі і тиск з боку влади узурпаторів, Моше надалі залишався вірним та віданним своїй праці.

Моше Нарбоні спочатку навчався  в іспанському місті Толедо. Закінчити навчання завадила страшна епідемія, що тоді охопила всю Європу – чума. До смертоносної хвороби додавались державні перевороти, численні суспільні чвари та бунти. Нарбоні також опинився не в тому місці, і не в той час. По-перше,  піднятий бунт у містах Перільян та Сервер змусив філософа тікати і переховуватися від переслідувань зі сторони державної влади.

У місті Бургосі Моше Нарбоні розпочинає писати перші коментарі до книги «Путівник розгублених» (в дечому цей твір близький до філософської праці  Моше Маймоніда), які завершив у 1362 році. Нарбоні пише коментарі до логіки Моше Маймоніда, до Аверойса, Олександра  Афродісійського, Аль – Газалі та Ібн Туфайля, до біблійної книги, зокрема Плачу Єремії. На жаль, не всі праці Моше Нарбоні збереглися до наших часів, проте вони  і досі є популярними і внесли свій внесок на подальший розвиток сучасної європейської філософії.

Його філософська праця «Путівник розгублених» допомагає людям не зійти з шляху божественної істини, не залишатись байдужим до усної Тори, установлених традицій єврейського суспільства, а також не нехтувати  заповідями, керуватися релігійним та моральним законом, щоб врегулювати та внормувати життя кожного пересічного єврея. Ця книга слугує помічником і для тих, хто бажає пізнати Бога  як Абсолюта усіх речей.

Філософ також цікавився проблемою знання Богом світу та пізнання людиною Бога і світу. Він розробляє теологічну концепцію, пов’язану з активним  інтелектом, пророцтвом і провидінням, його цікавила можливість та неможливість поєднання людського розуму з активним інтелектом.

Першопричиною буття світу є Бог, через нього існує світ, людина. Із цієї першопричини  творення світу витікає певний потік форм, з яких утворюється світ. На думку Нарбоні, матерії і форм практично не існує, так як форма може існувати окремо або з тілом, або ж всередині цього тіла.

У книзі «Глави Мойсея» він намагається пояснити, що світ існував вічно і це вже є доказовим  аргументом, який потрібно приховувати від простих людей з політичних причин. Продовжуючи  богословську концепцію, філософ стверджує: коли людина стає ближчою до активного інтелекту – зникають усі можливі форми, їй надається  доступ володіння матерією і можливість творити надприродні явища – чудеса.  Божественне провидіння  допомагає людині стати на певну ступінь ближчою  до активного інтелекту, тобто Бога.

У вченні про мову, мислитель розглядає мову у двох відверто різних розрізах: 1) мова, як засіб спілкування між людьми, створена людьми; 2) мова – божественне творіння, що містить у собі повністю приховані властивості. Моше віддавав перевагу другій теорії, оскільки слова на івриті були запозичені з інших мов, але висловлювали основну суть предмета. А тому імена Бога на івриті дають можливість опису того, що є неможливим на арабській мові.

Нарбоні помирає близько 1362 року в іспанському містечку Сорія. Проте його філософська спадщина надалі користується популярністю у сучасній європейській філософській думці ХХІ століття. Його ідеї зробили вагомий вплив  на подальший розвиток європейської філософії.