Моше бен Маймонід

maimonidМоше бен Маймонідглибокий мислитель та інтелектуал золотої  вершини іспанського єврейства.

Він став першим, хто захищав філософію і різко йшов у наступ, вважається одним із самих відомих єврейських мудреців. Ідеї цього мислителя  зробили великий вплив не лише на євреїв, а й інших, а його праця стала  певним приводом для розвитку світової європейської філософії.

Моше Маймонід  народився в іспанському містечку Кордова у 1134 році, в убогій єврейській родині. Про батьків його мало що відомо. Через постійні втручання  унітаріїв – альмохадів (варварських племен, що прийшли з Африки), під владою яких опинилася арабська частина території, жителям міста і самому Моше стало не солодко. Жорстокі фанатики наводили страх на мирних жителів. Не мусульманам і філософу потрібно було тікати якнайдалі з цього місця.

Моше довгий час блукав по безлюдних місцях, знаходячись у великій небезпеці, а вже потім знайшов притулок у місті Фест, в старому Каїрі (сучасна територія Єгипту). Саме тут він розпочинає свою літературну творчу діяльність. Пише дуже багато книг, серед них великої уваги заслуговувала праця, написана на мові івриту, яка отримала назву «Море Невухім», тобто у дослівно перекладі це звучить так: «Путівник для заблуканих».

Праця молодого філософа поклала початок усій єврейській філософії, а для тих, хто не повністю погоджувався з автором , вона була швидше зразком віри, яка водночас була проникнута наскрізь людським розумом. Свій погляд Моше бен Маймонід скеровує на античного мислителя Аристотеля. У його філософії Маймонід намагався знайти деяке обґрунтування для єврейської віри та традиції.

Для інтерпретації Тори у філософській термінології Аристотеля він використовував алегоричне тлумачення тексту (цього ж принципу дотримувався і Оріген). Мислитель вважав, що людський розум за своєю природою є дуже слабким, не вдосконаленим, і він не може слугувати кінцевою інстанцією у питаннях істини, тому що важливу роль у цьому відіграє Одкровення.

Він був приготовлений керуватися своїм розумом у питаннях не істотного характеру при тій умові, щоб основи традицій залишилися  непорушними. Відрізнення  істотного від не істотного є найбільшим внеском  філософа у єврейське мислення. Це відрізнення ні в чому іншому не виявляється як у його вирішенні проблеми творіння. Попередні філософи намагалися зробити доктрину створення світу у часи центральної релігійної проблеми, і в захист неї використовували усі можливі аргументи.

Проте першим, хто викинув  її з площини релігії був Моше Маймонід, а тому на його думку потрібно визнати те, що світ був створений свобідною Божою волею. Інакше без цього може зруйнуватися все вчення Тори про втручання Бога у природно-історичний процес. А коли таке відбувається, то виникає інша точка зору: чи є насправді світ продуктом причинно-наслідкових  зв’язків або ж результатом  вільної від цих зв’язків Божественної волі?

Таким чином, перша точка зору належить Аристотелю, який вбачав у Богові першопричину, яка викликала світ до буття в порядку необхідності, проте таке споглядання зовсім несумісний з традиційним світоглядом, в кінцевому результаті було відкинуто.

У своїй праці «Путівник для заблуканих», а втор намагається вивести на чисту воду усіх тих, хто далекий від божественної істини, намагаючись людським розумом осягнути Бога як досконалу істоту, на раціональну, яка немає ні початку, ні кінця. Моше бен Маймонід намагався вивести на правильний шлях тих людей, які знаходилися в темряві у пошуках істини, так як істина була поряд з ними, а нею є Бог.

Маймонід як не дивно був прихильником апофатичного богослов’я .

Філософ, богослов – талмудист, лікар, кодифікатор законів Тори стає відомим на увесь світ.

Його твори є неоціненним внеском у єврейську філософську спадщину, знаходять прихильників та послідовників філософських поглядів цього видатного іудея –раціоналіста.

Моше бен Маймонід помирає у Єгипті, тіло його було поховано в містечку Фустат близько 1204 року.

БСІД

портал ФІР