Моше Бен Езра

EZRAМоше Бен Езравідомий видатний поет, представник іудейської філософії в середньовічній Іспанії.

Народився близько 1055 року в місті  Гранада, в бідній єврейській сім’ї. про його батьків майже нічого невідомо. Можливо, його батько займав  важливе посадове місце при халіфі. Він отримав блискучу єврейську та арабську освіту, таким чином займаючи  відповідне становище у єврейській релігійній громаді цього міста. Зустрівся з Єхудою – ха – Леві, між ними виникли дружні відносини, що тривали багато років. Від нього він зумів  перейняти  увесь поетичний досвід.

У 1090 році при узурпаторській владі Аморавидів на єврейську спільноту здійснювалися атаки, погроми, в результаті яких і самому Ібн Езрі прийшлося несолодко. Мислителю доводилося тікати. Майже другу половину  свого життя  Ібн Ера провів у вічних блуканнях  християнською Іспанією. Йому доводилося шукати притулку в багатих меценатів. Сильно страждав від свого становища та низького культурного рівня єврейських релігійних спільнот у християнських державах. Він відчував тугу за рідним містом, яка аж до кінця життя  не залишила його.

Ібн Езра вважається найвидатнішим серед середньовічних поетів, які писали на івриті, а також великим авторитетом в теорії поезії та риторики. У похилому віці ним було написано трактат під назвою «Книга розмови та спогадів» – є одним із перших творів у єврейській поетиці. Перший його переклад  на іврит було здійснено  Б. Халпером  у 1924 році у місті Лейпцигу, а новий – А. Галкіним  був виданий із новим арабським оригіналом у 1975 році.

У віршах Моше Езри ми бачимо більш характерне педантичне дотримання правил просодії. Його поезія відрізняється від інших  оригінальністю мови, складністю та вишуканістю складених композицій. Займався написанням віршів на релігійну та світську тематику. Вірші, що були створені у гранадський період, присвячувались темам середньовічної арабської та єврейської  поезії. У ній розкривалися  дружба, провина, любов, природа.

У період вічних пошуків, блукань, до віршів на різні традиційні теми, додаються вірші про самотність в «країні Едому», тобто певної експансії християн – іспанців у єврейській середньовічній літературі., а також про  ностальгію за рідним містом, ці вірші просякнуті глибокою щирістю поетичного відчуття.

Моше бен Езра уклав збірник «Книга намиста», в який увійшли усі вірші на івриті, ще він відомий під назвою «Перламутр», який ще носить іншу назву, тільки на івриті «Таршиш». Висока поетична майстерність релігійної поезії філософа стає широко відомою завдяки сліхоту – невеликим молитовним пісне співам, музичність та рифми дали Ібн Ері  нове прізвище Ха –Саллах, тобто з арабської означає – майстер сліхот. Великий внесок Моше зробив у  синодальну літургію, створивши чималу кількість літургічних віршів, які користувалися  популярністю серед багатьох релігійних іудейських спільнот. Ці  літургічні вірші отримали назву піютів.

На філософський світогляд Езри вплинув неоплатонізм його попередника – Ібн Гвіроля. Моше Бен Езра багаторазово цитує «Мекор хаїм» у своїх написаних арабською мовою творах, зокрема у філософському трактаті  під назвою «Райський трактат про значення прихованого та істинного смислу», а на мові арабістики це звучатиме так: Ал –макала бі-л-хадіка фі ма’на-л-маджаз ва-л-хадіка. Анонімний переклад іншого твору  на іврит було зроблено  у 1842 році, твір носив таку  назву «Гряда пахощів». Саме в цьому творі мислитель переходить до обміркування  філософських проблем. У центрі його філософії  стоїть відношення людини до всесвіту та не осягнення Бога, Його не пізнанність.

Інші три томи науково-критичного видання віршів Ібн Езри у перекладі івриту було здійснено Броді в місті Єрусалимі у 1935, 1942,1977 роках. Як літератора Моше сприймали погано, одного разу він навіть потрапив до в’язниці, несподівано опинився у зоні військових дій у місті Кастилії. Деякий час проживав у великих єврейських релігійних спільнотах міст Барселони та Сарагоси.

Мав велику прихильність та повагу в колі своїх учнів. В Андалусії його глибоко розчаровували діти, ставились до нього малодушно, з відразою, проте Моше найбільше підтримували його друзі, з якими він неодноразово переписувався.

Поет і філософ Моше бен Езра помирає у 1135 році в одному з іспанських міст. Досі невідомо у якому місті він помер, можливо, і на своїй батьківщині.

БСІД

портал ФІР