“Молодь в православній церкві: інтерв’ю з архієпископом Тернопільським, Кременецьким і Бучацьким Нестором

nestorШановні читачі порталу Філософія і Релігієзнавство пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з архієпископом  Тернопільським, Кременецьким і Бучацьким Нестором на тему: “Молодь в православній церкві»У даному інтерв’ю владика Нестор чітко розповідає, як потрібно працювати з українською молоддю і саме головне що він показує свою роботу з молоддю на прикладі, що є досить важливим фактором. Тому всім хто цікавиться діяльністю православної церкви у соціальній роботі з молоддю просто необхідно прочитати дане інтерв’ю.

Коротка біографія

Архиєпископ Тернопільський і Бучацький НЕСТОР (в миру Андрій Анатолійович Писик) народився 22 травня 1979 р. в смт. Підволочиськ Тернопільської області в родині службовців. В 1996 р. поступив на навчання в Київську Духовну Семінарію, після закінчення якої в 1999 р. продовжив навчання в Київській Духовній Академії. Завершив навчання в КДА в 2003 р. з присвоєнням вченого ступеня кандидата богослів’я за роботу «Досвід православної антропології в творіннях св. Отців та монашеській традиції». Того ж року призначений викладачем КДАіС.

26 жовтня 2000 р. намісником Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря єпископом Переяслав-Хмельницьким Димитрієм пострижений у чернецтво з нареченням імені Нестор (на честь преподобного Нестора Літописця). Того ж року рукоположений на ієродиякона, а 28 травня 2001 р. Святійший Патріархом Філаретом рукоположений на ієромонаха. З 10 листопада 2003 р. – секретар Патріарха, з 22 лютого 2005 р. – намісник Свято-Феодосіївського монастиря м. Києва.

Рішенням Священного Синоду від 28 лютого 2006 р. обраний на єпископа Тернопільського і Бучацького. Очолена Святішим Патріархом Філаретом архієрейська хіротонія відбулася 5 березня 2006 р. у Володимирському кафедральному соборі Києва.

23 січня 2012 р. Указом Святійшого Патріарха Філарета возведений в сан архиєпископа.

Рішенням Священного Синоду від від 13 травня 2012 року (журнал № 19) призначений керуючим Тернопільсько-Кременецькою єпархією (за сумісництвом).

Удостоєний вищих церковних нагород: Ордену Святого Юрія Переможця (14.12.2006 р.).

1.Скажіть будь ласка Високопреосвященніший Владико, чи легко було Вам працювати з молодими людьми на перших етапах Вашого керівництва Тернопільською єпархією?

Коли я майже сім років тому прийшов на Тернопільщину, то відразу почав звертати увагу священиків на необхідність організації молодого покоління воцерковлених православних християн. Дуже часто священики недооцінюють роботу з молоддю та дітьми. В цьому є велика помилка, адже не можна розраховувати тільки на парафіян похилого віку. Молодь соціально активна: якщо їй цікаво, то вона приведе за собою до храму своїх друзів-однолітків. Крім того молодь сама прагне корисної роботи, і на прикладі київських парафій, які активно працювали з молоддю, я бачив, які це приносить плоди. В цей же період православна молодь Тернополя згуртувалась в молодіжне православне братство преп. Іова Почаївського, яке стало активним учасником всеукраїнського молодіжного православного руху. Тобто потрібен був лише поштовх, щоб показати молоді, що Церква зацікавлена в них, не байдужа до їх проблем і інтересів і хоче, щоб вони приймали активну участь в церковному житті. Молоді люди різних регіонів України, в принципі, подібні, просто з ними потрібно працювати. Вони повинні бачити в священнику не тільки наставника, який говорить до них з амвону, але й друга, старшого брата, який зрозуміє і підтримає, з яким можна пожартувати і поділитись сокровенним. Якщо це розуміти, то з молоддю працювати легко.

2. На вашу думку, що є причиною морального та духовного падіння сучасної української молоді?

Я б не сказав, що є якесь особливе моральне падіння сучасної молоді. Занепадає все суспільство. Зараз людьми керують два основних спрямування – жага збагачення і бажання отримати задоволення. Звичайно, якщо дитина виховується в такому суспільстві, вона починає вважати що це норма і що так потрібно бути. Тут дуже велика роль особистого прикладу батьків. Я вже не раз пересвідчувався, що він має набагато більше значення ніж те, як батьки словами виховують дитину. Бо якщо батьки навчають дитину правильних речей, а самі цього не роблять, то дитина більше бере приклад з справ батьків, ніж слухає їх слів. Тому треба рятувати від падіння не тільки молодь, а все суспільство. В цьому повинні бути зацікавлені всі – і Церква, і держава, і самі люди. Але на жаль сьогодні нема жодних намагань з боку влади виправити ситуацію. В школи часто не допускаються священики, або допускаються лише представники окремих конфесій. По телебаченню, радіо, на вулицях ми бачимо величезну кількість реклами алкоголю, тютюну, різних закладів, які ведуть лише до аморальності. В новинах показують лише насильство і нещастя, позитивні новини або обминаються, або спотворюються так, щоб зробити з новини скандал. В сучасних фільмах глядача вчать, що бути жорстоким, амбітним, мстивим безбожником – це «круто». Звичайно, при такому інформаційному тиску молодій людині важко зберігати свою віру і мораль, знаючи, що за це її можуть зневажати і з неї насміхатись ровесники, бо вона не така як всі. Церква робить все, щоб підтримати молоду людину, дати їй відчути любов Божу і допомогти бути християнином в сучасному світі. Але скільки ще молоді залишилось за церковною огорожею, які не розуміють що вони роблять? І часто Церкві на дають можливість з ними працювати.

 3.Чому все більше молоді урбанізується або мріє виїхати з України?

 Урбанізація – це справді велика проблема сучасної України, над якою поки що мало хто задумується. Є села, де вже сьогодні повністю відсутня народжуваність, бо немає молодих людей, є села вимираючі. Як сумно жартував один священик «У мене на парафії молодь – це ті кому від 50 до 70». Причин тут декілька. По-перше, молоді люди бачать в місті більше перспектив зробити кар’єру чи знайти кращі умови для життя і роботи. Але часто не це є головною причиною. З незрозумілих причин держава не стимулює розвиток сіл і навіть навпаки, в селах закриваються школи, дитячі садки, підприємства. Часто у молодої людини немає іншого вибору крім шукати роботу в місті. Відповідно в селах залишаються лише старші люди, що доживають свого віку.

Відносно виїзду за кордон – справа набагато страшніша. Людина не бачить перспектив в рідній державі. Побувавши за кордоном і побачивши там матеріальне благополуччя, молода людина хоче для себе такого ж благополуччя вже зараз, не прикладаючи зусиль щоб зробити таке життя в Україні. От і виїжджає в іншу державу. Це дуже сумна тенденція, але на неї суспільство зовсім не реагує.

5. Що потрібно робити державі, щоб призупинити процес наркоманії, токсикоманії, тютюнопаління, самогубств тих осіб, які не досягли повноліття?

Держава з одного боку ніби і бореться з цими суспільними бідами, але одночасно сама ж дозволяє це все пропагувати з екранів телевізора, з біл-бордів та рекламних вивісок. На молоду людину відбувається страшний інформаційний тиск реклами з одного боку і ровесників, які п’ють чи палять, з іншого і вона піддається цьому загальному віянню. Взагалі, кількість інформації, яка тисне на свідомість молодої людини, є колосальною. І переважна більшість цієї інформації направлена на негатив або на агресію. Часто свідомість молодої людини не витримує цього тиску і достатньо найменшого поштовху, щоб поставити її на поріг самогубства. Молода людина не бачить в житті нічого позитивного, все навколо погано, тож навіщо жити? І тут прямий обов’язок держави показати молодій людині, що вона потрібна і навіть цінна для України. Що у неї повинна бути ціль в житті і держава допоможе цю ціль реалізувати. Також в профілактиці цих пагубних речей велику допомогу може надати Церква (і надає в міру своїх сил), адже лише Церква може пояснити людині що таке гріх, шо таке спокуса, як з ними боротись, щоб досягнути спасіння і вічного життя, як жити з Богом. Але знову ж таки, Церква має можливість працювати тільки з людиною, яка сама приходить до храму. Часто ні держава, ні школа, ні навіть батьки не думають про християнське виховання дитини, поки не стає пізно. Бо коли мама приходить і каже «Моїй дитині 15 років і він наркоман, робіть щось!», то на питання «Де ж ви раніше були?» відповідає «Я не хотіла змушувати, хай сам вирішує чи ходити до церкви чи ні». Тобто часто халатність батьків і стає причиною неправильного шляху, який вибирає дитина, яка ще не розуміє життя. Тому висновок один – християнське виховання повинне бути з дитинства, не треба чекати коли вже буде пізно, щоб приходити до храму і плакати. Таким бідам можна запобігти.

6. Чому молоді дівчата стають на шлях проституції, приймають участь у порноіндустрії, що стало причиного такого їхнього кроку?

Проституція і порноіндустрія – дві грані однієї проблеми. Бо чи фізично чи віртуально дівчина пропонує покупцю своє тіло. Причина в цьому одна – це дає досить швидкий прибуток без особливих зусиль чи, у випадку порнографії, не потребує особливих акторських талантів. Але разом з цим дівчина, яка цим займається, не хоче задуматись над тим, що така «робота» руйнує їй і душу і тіло. Вона працює в індустрії гріха, шкодячи не тільки собі, але й іншим, направляє їх на дорогу, яка веде до духовної загибелі. Тому тут не може бути виправдання типу «Робота не гірша за іншу» чи «В країні безробіття, а тут можна заробити гроші». Адже плоди такої «роботи» дуже гіркі, не лише в цьому житті, але й у вічному.

7. Коорденуючи роботою над молодим поколінням, що Вас найбільше захопило, можливо зацікавило?

Напевно самі молоді люди. У нас завжди люблять критикувати молодь, розповідати яка вона погана, неслухняна, лінива. Це все неправда. Молодь у нас хороша, ініціативна і хоче щось змінити в суспільстві, в якому збирається прожити все життя. Але часто їх ініціативи не бувають підтримані. Держава і, досить часто, священики не розуміють наскільки важливо працювати з молоддю, направлять їх ініціативу та енергію в правильне русло. Ще не так давно, в радянські часи, була ціла структура молодіжних організацій, які організовували молодь, давали їй відчути себе потрібною для держави і такою, яка може щось зробити. Зараз Церква теж створює молодіжні організації, братства, які працюють з молоддю і дають їй щось зробити для Церкви.

8. Якою Ви бачите молодь України сьогодні? І чи є у неї якісь перспективи у житті?

Сучасна українська молодь – це люди, небайдужі до своєї землі, до свого народу. Вони хочуть жити в Україні і хочуть, щоб Україна була сильною, розвинутою країною. І вони не чекають, що хтось це для них зробить, вони готові прикласти свої зусилля, щоб все змінити, щоб їхні діти, коли вони народяться, жили краще, ніж їх батьки. Це було завжди, в усі часи та у всіх народів. Але там, де молоді не дають робити щось для країни еволюційно, відбуваються революції, це ми бачили і в давні часи і зараз. Або люди просто зневірюються, починають впадати в депресії чи в погані звички і в такому стані не можуть зробити для держави нічого потрібного. Тому, на мою думку, державі варто допомогти молоді робити щось корисне для своєї країни, щоб енергія молодих людей йшла на розбудову, а не на руйнування.

9. Які  чинники впливають на молодь, і чому вони потрапляють у тоталітарні, деструктивні секти?

 Секти діють тими самими методами, якими діє гріх – показують легкий шлях до осягнення якогось (в даному випадку духовного, а точніше псевдодуховного, задоволення). Для чого тобі ходити до церкви, молитись, каятись, прийди до нас, потанцюй і поспівай і все, ти спасенний! Для чого тобі жити праведним життям, боротись з гріхом, коли достатньо сказати «Я визнаю Ісуса Христа своїм особистим спасителем» і все, ти спасенний! Тому багатьох приваблює оцей легкий шлях і вони не думають, які будуть наслідки для душі. Вони отримують псевдодуховне заспокоєння, а з часом починають сліпо вірити лідеру секти, йти за ним куди б він не вів. Також часто ми бачимо як секти починають ніби то зціляти від всяких залежностей, від алкоголю, наркоманії і молоді люди з такими звичками йдуть до цих «цілителів». Але фактично ці люди не отримують звільнення від своєї залежності, вони потрапляють з однієї залежності в іншу. Вони звільняються від алкоголю, але потрапляють в залежність від лідера секти і так само не можуть приймати рішення самостійно. Тому вся діяльність сект базується на обмані. Для того, щоб молодь не потрапляла в секти, варто з дитинства її виховувати в християнському дусі, навчати праведно жити, по заповідях Божих, знати Святе Письмо, і тоді молода людина не тільки сама не потрапить ні в яку залежність, але і іншим допоможе знайти істинну свободу від гріха, осягнути життя в Бозі. А саме в цьому і є ціль життя християнина.

Інтерв’ю записав

Богдан Стрикалюк

Спеціально для порталу Філософія і Релігієзнавство

 

Коментування вимкнено