Інформація про скіфський релігійний пантеон розписана давньогрецьким істориком Геродотом. Він повідомляє про те, що скіфи шанують богиню Гестію (Табіті), на другому місці у них Зевс (Папай), в якості дружини Зевса вони шанують Землю (Апі). Приносили жертву скіфи і таким богам, як Афродіта, Арес, Аполлон, Геракл і Посейдон (Тагімасад). Цим представникам пантеону поклонялися всі скіфські племена. Геродот проводить паралель між скіфськими божествами і грецькими, що дозволило визначити призначення і силу кожного з богів. Але при цьому міфологія скіфів налічувала певний склад божеств в пантеоні, який рівняє числу сім. Так само відомо, що скіфи з повагою ставилися до богині Місяця (Маспалли) і вірили в існування природних духів (Якши).
Що стосується жерців у скіфів, то Геродот згадує лише про те, що представники цього древнього народу спілкувалися з вищими силами найчастіше за допомогою віщунів, яких було безліч. Ворожіння проводилося за допомогою вербових гілок. Професійні скіфські віщуни — Енарей служили культу Артімпаси; це були жерці чоловічої статі, які одягалися в жіночі вбрання і вели себе ніжно по-жіночому. Поклонялися вони Афродіті і ворожили на липовій корі. Стати енареєм міг тільки представник аристократичного походження, вони володіли сильним впливом, займали високе суспільне становище серед скіфів.
Скіфські племена мешкали 1 000 років до нашої ери в степовій зоні Євразії, ближче до північної частини Чорного моря, спілкувалися за допомогою індоіранської мови. Вважається, що саме скіфи є прабатьками східних слов’ян.
Геродот і інші античні автори донесли лише малу частину інформації, яку можна сприймати, як міфи і легенди скіфського народу, від самого народу залишилося безліч історичних артефактів, які є культурною спадщиною скіфів: золоті статуї тварин і людей, знайдені в похованнях, виконані в «звіриному» стилі.
Іван Гудзенко
